Логіка його була холодною і чіткою: раз адапти Бездне вирішилися на відкриту агресію, вони не відмовляться. Попереду були неминучі нові сутички, і їх треба було зустріти в піку фізичної форми.
Генрі уважно дослідив, як за кілою брами сиділи прадні перехожі.
На перший погляд, звичайні жителі міста, які затримуються від внутрішнього подвір’я, надавали професійну зацікавленість. Обчислює в них культ Бездни не важко.
Коли рани затягнулися, Генрі почав складати планомеренну на вигляд, демонструючи бездоганну енергію та відмінне здоров’я. Йому було дуже важливо переконати противника в його невразливості.
Не можна було допустити і тіні підозри про отримане поранення: будь-який натяк на слабкість вивів би сектантів на прямий зв'язок зі стружкою, в якій брав участь Браун, даючи ворогу безцінні частини інформації.
Генрі нехтував цим, і ця тактика принесла плоди — переслідувачі засміялися у своїх висновках, остаточно заплутавшись в послідовності подій тієї ночі.
Сам Генрі не залишив без відповіді одне запитання: чому культ Бездні зосередив увагу саме на ньому? Так, він не раз скрещував клини з сектантами, але масштаб нападу на дім здавався зайвим. Він не міг знати, що головною метою Брауна було польове випробування Святого предмету, а його кандидатура повернулася лише через вспішний збіг обставин - відсутність свідків і завершення всіх світських формальностей.
У той день Генрі розташувався на подвір’ї, поставивши обличчя м'яким променям сонця, поки Рейс зосереджено чистила для нього виноград. У нічний день безцеремонно вривалося сяйво магічного талісмана — повідомлення від Гудвіна.
- Генрі, у мене на столі завдання, в якому представляє саме твоє ім'я. Складність висока, але і їжа - значна кількість вкладу. Зможеш зайти обговорити деталі?
« Пересіч Ґудвін... Що за завдання може бути скероване особисто мені?» - Генрі здивувався. Пам’ять очок вкладу чітко вказувало на причетність до офіційних структур Серандіру, що часто гарантувало відсутність юридичних пасток. До того ж у ньому прокинулося здорова професійна цікавість.
- Добре, коли мені бути? — Коротко відповів він.
— Завтра, відразу після полудня. Чекаю тебе в Гільдії майстерень, — відповів Гудвін.
Генрі остаточно розв’язав останні сумніви щодо офіційного статусу справи.
...
Наступного дня, коли сонце мінялося зенітом, Генрі зійшов зі сходинок екіпажу. Він на мить зачурився від яскравого світла, озираючись масивний будинок Гільдії Майстерів Формацій. Це був його перший повноцінний вихід у світ з моменту поранення. Усередині Гільдії панує спокій, бо там ніколи не було тих галасливих поштовхів, що щодня обрушували Ґільдію Лекаре.
Коли він переступив поріг головної залу, до нього відразу ж вирушила одна з колег, яка явно очікувала його прибуття.
— Пане Генрі, голова вже чекає на вас.
Генрі лише коротко кивнув, дозволяючи дівчині поводитися. На її нагрудному жетоні було виграно ім'я: Хайні. Вона впевнено крокувала попереду, плавно покатуючи стегнами і проходячи повз зон для практичних випробувань, захоплюючи його вглиб довгої галереї до рушниці. У цій частині будинку запанувала тиша, яка більш характерна для приватного особняка, ніж у адміністративному центрі. Каблуки Хайні відстукали по дерев'яному дереві: так-так. Генрі слідував за нею, мимовільно вловлюючи тонкий шлейф парфумів. Минувши направо на верхньому поверсі, вони зупинилися перед дверима кабінету Гудвіна.
— А ось і він, — усміхнувся Гудвін.
— Добрий день, Головуючий Гудвін, — відповів Генрі.
Хайні безшумно віддалилася, не придаючи за собою масивні двері; звук її кроків поступово затих у глибині коридору.
У кабінеті, крім голови, було ще двоє. Глубокий старий, обличчя якого було подібне до сухого пергаменту, і високий юнак з таким же виглядом схожий на його родича.
— Генрі, дозволь собі представити: пане Франц, впливовий директор з району нетрях Мозамбі. Він прийшов до нас з дуже делікатним і важливим завданням і висловив бажання, щоб саме ти зробив йому сприяння - представив гостей Гудвін.
Генрі повернувся до Франца. Його обличчя було непроникною маскою, а на губах заграла вісяна усмішка.
— Яку допомогу вам потрібно?
Він зберігав внутрішній спокій, але всі струни натягнулись у нього до краю. Тільки завдяки колосальному самоконтролю жоден м’яз не тремтить на його обличчі. Аналітичні здібності чіпа і вроджене трохи кричали про небезпеку: від Франца виходила важка аура Плану Бездні. Якби вони не були в серці чарівників, Генрі прийняв би його за цього високорангового демона. За людською оболонкою старого чоловіка не було й краплі людяності, перед ним сиділо чисте породження бруду.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu