— Коли мій пан з'явиться на План Чарівників, ваш світ впаде до його ніг. Змиріться і прийміть смерть, ніщо!
- Це мантія Рейс, я її щойно купив. Шкода буде, якщо забрудниться або вибухне.
Цей формальний голос був настільки недоречним, що екстаз Брауна миттєво випарувався. Він здивувався на ворога. Генрі, нехтуючи загрозливою фігурою монстра, зосереджувався на своїх рукавах, щось бурмоча під ніс. Потім він акуратно зняв верхній одяг і забрав його в простору. Закінчивши з цим, він підняв голову і широко посміхнувся монстру.
— Знаєш, я навіть вдячний тобі за цей « колуз». Нарешті я зможу провести один експеримент, на який ніяк не вирішувався у місті.
- Що ти несеш? — Ухмилка Генрі і його жахливий спокій змусили Брауна відчути укол первісної тривоги.
Проте сектант відразу викрив це почуття. Сила його ворога була відома — звичайний чарівник етап існування. Він не мав жодного шансу проти сили другого рангу.
Генрі вже давно викладав плани здійснити План Бездні, щоб на практиці дослідити можливості свого організму і перевірити, наскільки зростає його бойова ефективність після повної активації Мітки Крові.
Але цей світ був занадто небезпечним для поспішного візиту, тому маг хотів чекати на мінімальний рівень перед тим, як ризикувати.
У той час, коли сталася трагедія, сектант Бездні затягнув його в цей світ з допомогою спеціальних артефактів. Оскільки ситуація склалася саме так, варто було отримати з неї максимум користі.
Генрі негайно активував протокол сканування « Блакитна Синая».
В радіусі дії датчиків не виявилося жодного підозрілого створіння - тільки він сам і Браун. Однак у Плані Бездні було небезпечно покладатися на звичайну логіку, оскільки навіть сухе дерево могло бути затаїне демоном.
Сектант мав силу, подібну до мага другого рівня, але в очах Генрі він виглядав на диво слабким.
Навіть без активації Мітки Крові Генрі інтуїтивно відчував відсутність справжньої загрози, тому не квапився вбивати противника і зосередився на аналізі змін у своєму стані після пересування.
Генрі зосередився на Метці Крові, що розміщена на грудях. У ту ж мить його шкіра затягнулася темно-золотичним відливом, а тіло почало швидко розширюватись і трансформуватися, нарощуючи силу.
Браун, який спостерігав за тим, що відбувається, був приголомшений. Його розум відмовлявся обробляти побачене.
« Він... І сектант Бездні?» - пронісся в голові демон.
Трансформація Генрі до найменших подробиць повторювала вигляд представників його секти.
Браун розгубився, не знаючи чи слід нападати: сектанти Бездонні поклонялися різним божествам і рідко вступали у міждоусобний конфлікт.
Знайте, що Генрі не обрав би його за мету — так само як храм царя Дракона залити водою.
Тепер питання стояло ребрам: чи вдасться самому Брауну залишитися в живих. У той час від Генрі було настільки страшною силою, що глибоко всередині його розуму скинулася тваринний і благоговійний страх.
Генрі опустив погляд на Брауна і безмежні простори навколо: все в цьому світі здавалося крихітним.
Він швидко зрозумів, що змінився не світ, а сам. Його зріст сягнув 18 метрів, а торс перетворився на тіло стародавнього велетня. Золота шкіра відливала холодним металом, а позаду розвернулась пара величезних крил без пір’я — суцільне і майстерно оброблене сталь.
Генрі, відштовхуючись пальцями ніг, завис у повітрі і навіть не помахуючи крилами. Він лише одного разу приводив їх у рух — він кинувся на небо, ніби зі стріли.
Скажений потік повітря хлестав по обличчю і тілу, але якщо попередній Генрі не витримав би такого напору, то нинішній лише насолоджувався політом, не відчуваючи ні найменшого дискомфорту.
Його зір, який часто обстригся, допоміг вам побачити віддалені зелені зарослі та рухомі чорні точки внизу. Це були найбільш химерні форми демонів, і всі вони в паніці розходилися до горизонту.
« Чого вони злякалися? З'явилася якась могутня істота?»
Генрі пильнував за околицями, але не натякав на небезпеку. Незабаром до нього дійшло: демони в паніці втекли від нього самого.
« Ні, це занадто помітно. Моя мета занадто велика".
Незважаючи на п’янство, обережність перебралася. У Плані Бездні було багато істот, які переважали його могутністю, і зарозумілість тут каралася смертю. Генрі стидався, прийнявши двометрову фігурку і подавши свою страхітливу ару. Крила пропорційно зменшуються, ховаючись за спиною.
Браун дивився в небо, де від гігантської фігури лишилася лише ледь помітна точка. Він просто паралізував свої ноги, а його опір зник. Тепер він сумнівався у своїх попередніх висновках: Генрі не був сектантом. Йому не потрібно було вірити в божества, він сам був богом.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu