Зондування спрацювало безперечно: в одному з заїздів поблизу вулиці короля знайшли чоловіка.
Молодий чоловік сидів на ліжку, зосередився на своїй відкритій правій долоні - в її центрі пульсував око.
Генрі не міг визначити, куди спрямований цей дивний погляд, але одне було зрозуміло: перед ним сектант Бездні. Око нагадувало те, що колись з'являлося над домом Ісраеля, хіба що в зменшеному масштабі.
Генрі запідозрив своє стеження, але не відчував на собі нічого іншого. Не було повної впевненості: якщо це око є проявом сили злого божества Плану Бездні, то звичайні методи виявлення могли і не спрацювати.
Хишебники після просування набувають гострого чуття, завдяки якому можуть розпізнавати ряд методів спостереження. Тому для стеження за магами потрібні особливі хитрощі, які роблять присутність спостерігача майже необсяжним.
Лише завдяки зондуванню глибокої Синеви Генрі знайшов аномалію. Залишився запитання про сектантську мету: на вулиці короля жили багато членів Серандір, і інтерес культу до цієї місцевості здавався логічним.
Генрі не звернув уваги на незнайомця, фіксуючи кожен його рух. Той продовжував пильно вдивлятися у власну долоню, не роблячи нічого підозрілого.
Він був на диво звичайним, і Генрі вирішив не поспішати з висновками.
Він розумів, що не може прямо попередити Пріза про те, хто затаїв у готелях сектанті, — він просто не мав раціональних підстав для володіння цією інформацією.
Повернувшись додому, він намагався зберегти невгасимий вигляд і не ділився своїми підозрами з Рейс. Він продовжував пильно спостерігати за чоловіком і зазначив, що той не відриває очей з долоні ні на секунду.
« Чи не пересихають у нього очі від такого постійного спостереження?» — з легким здивуванням подумав Генрі.
Якби не затягнутий подих незнайомця, його можна було б прийняти за мертвого.
В готелі Браун постійно дивився на пульсуючий очей у своїй долоні.
З боку здавалося, що він зосереджений лише на власній руці, але його справжній погляд вже перемістився на Генрі, який знаходився через вулицю.
Це була віддана божественною силою: той, хто спостерігав, нічого не відчував, якщо тільки не стояв на піку третього рівня учня мага.
Браун завжди був дуже обережним. Хоча Генрі був лише чарівником стадії спадання, він не квапився діяти імпульсивно.
Коли Браун опинився на вулиці короля, він почав стежити за тим, щоб ретельно дослідити розпорядок дня і вибрати ідеальний момент для удару.
Він зняв номер ще вдень, чекаючи поки Генрі увійде в Башню. Захисна магічна форма заважала Божому Око бачити те, що відбувається всередині, але Браун був терпеливим хижаком.
Пам’ятаючи про час, він не сумував перед сприятливою можливістю: вулиця короля була повна членів Серандір, тому треба було чекати моменту, коли вона опустелює.
У очах Брауна Генрі вже став контрольованою здобиччю.
Наступні п'ять днів життя Генрі протікала в звичному монотонному ритмі: медитація, Башта, повернення додому.
Браун майже не покидав свого притулку, відглядаючи тільки на мізерну їжу і короткий сон, при цьому не перериваючи своїх постійних спостережень.
Під кінець терміну він вважав, що вивчив ситуацію досить глибоко, щоб перейти до рішучих дій.
Він думав, що Генрі щодня виїжджав з Башнею ввечері перед нічною Завісою. Подорож додому була нелюдною — ідеальним місцем для засідки.
Сьогодні Генрі вийшов з башти пізніше, коли сутінка вже повністю поглинула місто. За останні дні він майже міцно тримався думки, що чоловік у готелі стежить за ним. Поки інші мешканці вулиці короля були в русі, цей чоловік залишався нерухомий, що явно вказувало на вибір конкретної мети.
Коли Генрі дослідив минулі події, то припустив, що став мішенню для поклоніння Бездні. Він не раз винищував їхніх прибічників і нажив собі ворогів. На людях він зберігав розслаблений вигляд, але всередині був готовий до бою в будь-яку секунду. Магічний талісман забезпечував миттєвий зв’язок з Призом, і в випадку атаки Генрі мав достатньо часу на відповідь.
Він ретельно розвідав місцевість, де ворог діяв сам без підтримки. На вигляд - учень третього рівня, але, мабуть, має небезпечні таємні артефакти.
Після того як Генрі залишив Башню, він одразу помітив, що чоловіки в готелі вже не мають. Той вже чекав на нього, нехтуючи пляшкою вина в руці.
Люди майже не були поблизу, і рідкісні перехожі кидали на них бігливі погляди й торопилися далі. На вулиці короля ніхто не наважувався порушувати встановлений порядок.
За звичайних обставин ніхто б не наважився напасти на членів "Серандіра" в такому небезпечному місці.
Позаду простягалася жвава вулиця короля, де лежали їхні резиденції; вбивця не міг покінчити з метою одним виверним ударом, гуркіт сбою неминуче привернув би увагу патрулів і співпрацівників.
Навіть у разі успіху, шанси виконавця піти живим прагнули до нуля.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu