На мить у залі запанувала трунна тиша, яка відразу ж вибухнула гулом збуджених голосів.
Сотні очей впилися у обличчя молодого чоловіка, якого ніхто ще вранці не зважав на це.
Усі сподівалися, що на Колісну формуцію підуть тижні кропітої праці, якщо взагалі вдасться розкрити її.
Ніхто і думати не міг, що завдання буде вирішене за дві години, причому хтось такий молодий та невідомий. Якби це був визнаний майстер, то вони прийняли б як належне, але зараз ситуація виглядала майже неймовірною.
До Генрі почали приглядатися серйозно. Магі впівголоса обмінювалися більшою кількістю інформації про нього, намагаючись зрозуміти звідки взявся цей самородок. Гудвін, чиї очі все ще сяяли справжнім захопленням, додав:
- У тебе рідкісний дар, хлопче. Не розгуби його. Якщо ти досягнеш рівня мага другого рангу, то професійний іспит стане для тебе лише формальністю.
— Дякую за таку високу оцінку, пане головуючий, — відповів Генрі з ввічливістю і стриманою усмішкою. У його поставі не було ні краплі бахвальства чи юнацької гордині.
Ця невміння справила на інших велике враження, ніж сама злом.
Будь-який інший на його місці вже захопився б у промінях слави, адже юність притаманна марнославству, але Генрі тримався так, ніби не сталося нічого надприродного.
Для мага таке самовладання є безцінним. Історія знала багато геніїв, але лише одиниці з них досягали вершин і не сгорли у полум’я власного его. Старі люди на зразок Гудвіна та Ісаеля бачили багато таких зльотів і падінь, тому зрілий характер Генрі прийшов їм до душі.
До них підійшов старий Мур. Він хмуро подивився на Генрі і прохріпів:
- Слухай, малий... Додай мене у контакти зі своїм талісманом. Не соромся, питай. І, будь добрим, детально розглянь свій сучасний метод.
Генрі не очікував такої раптової зміни настрою: старий майстер, здавалося, повністю забув про недавні розбіжності. Помітивши його замішання, Мур пояснив:
- Я терпіти не можу Ісраеля, це вірно, але я не настільки витримав з розуму, щоб зривати зло на талановитий юнак через старі образи. У тебе є іскра, а я завжди готовий підтримати того, хто розуміє в формах більше, ніж у порожній базікання.
Оскільки цей майстер сам запропонував познайомитися, Генрі не виявив великої скромності — плодоносити ворогів на рівному місці було б стратегічною помилкою.
Між ними не було кривавої ворожості, а перетворити потенційного опонента в союзника завжди вигідніше.
Вони обміняли магічні сигнатури талісманів, а потім Генрі почав детально описувати структуру зламаного. Мур слухав, затамувавши подих і боячись пропустити хоч слово.
Мало - помалу навколо них було зібрано ще й інші майстри у галузі мистецтва. Генрі не робив зі своїх викладок секрету, в цьому не було практичного сенсу.
Коли він закінчив пояснення, то лише щире визнання було прочитане в очах слухачів. Його логіка була бездоганною, а метод був елегантним у своїй простоті. Але найбільше вразило те, що він вибудував цю систему за рекордно короткий час.
Після презентації Генрі обмінявся контактами ще з кількома впливовими магами, незмінно зберігши вежливу дистанцію.
Головна мета цього вечора була зроблена з перевиконанням плану, і подальша частина балу пройшла в руслі звичайних світських розмов та професійних дискусій.
Колись у ресторані Авіла було заплановано три дні, але всі питання вдалося врегулювати за одну ніч — набагато швидше, ніж вважалося.
Ісраель, перебуваючи в піднесеному настрої, жартома зауважив, що Генрі однією своєю присутністю допоміг Гільдії майстрів істотно зекономити кошти.
На другий день Генрі особисто оцінили 100 000 магічних каменів і 500 очок вкладу.
Поглянувши на цифри, він відчув задоволення від того, що поїздка виправдала себе. Окрім солідної нагороди, у нас з’явилося багато корисних друзів. Вони можуть здаватися марними доти, доки не будуть потрібні, але в критичний час саме вони часто стають вирішальним фактором.
Подальший план дій був кристально ясний: нагромаджених ресурсів вистачало, щоб продовжити інтенсивні медитації в Башні чарівників і у короткий час досягти стадії кристалізації.
...
У глибоких нетрях Мозамбі, у напівмарку свого таємного залу, Франц стояв перед масивним столом, що нагадував вівтар.
Єдине джерело світла служило кілька малодушних олійних ламп.
Поверхня вівтаря була порожнеча — Франц колись пояснив Брауну, який потонув у тіні, що будь - які фізичні об’єкти лишають тільки зайві сліди. Для віри в величний Божий план Бездні мати статуей було непотрібним.
Франц завмер, занурившись у мовчазну молитву з заплющеними очима; Браун нахилив голову і смиренно пішов за його прикладом. Через деякий час Франц розімкнув повіки і негромоко запитав:
- Що-небудь сталося за останній час?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu