Інгредієнти, хоча й не були дешевими, входили до стандартного списку матеріалів для алхіміки першої ранги і не було дефіциту.
Однак, прикинувши ринкові ціни, він нахмурився: загальна вартість однієї порції виходила в районі трьохсот п’ятдесят магічних каменів.
Для мага його рівня сума була істотною, а враховуючи необхідність регулярного прийому зілля під час кожної медитації, витрати загрожували перетворитися на бездонну прірву, яка поглинає його капітал.
Ще нещодавно Генрі став ілюзією, що в сто тисяч магічних каменів він зможе забезпечити йому нездійснене існування на довгі роки. Реальність виявилася суворою. Тепер ці гроші ледве вистачало на оренду спеціалізованої кімнати для медитації в Башні чарівників, не кажучи вже про придбання дорогих реагентів.
Шлях магії був дорогим, що потребував колосальних інвестицій; без постійного притоку ресурсів поширення по сходах стало практично неможливим.
Придбати все необхідне у Срібленому Місяному місті можна було на кожному розі - лавки алхіміків тут зустрічалися всюди.
Проте Генрі вирішив виявити обережність і відкрив канал зв’язку з Бароном. Як лікар другого рівня, він мав необхідні зв’язки і напевно знав як оптимізувати витрати.
— Пане Барон, чи ви маєте канальці для закупівлі складників нижче ринкових? - Він послав запит Генрі.
Відповідь змусила себе чекати близько півгодини, перш ніж магічний інтерфейс відобразив повідомлення:
— Вибач, хлопець, тільки що приклався до пляшечки, не відразу помітив. Це справа поправлене. Завтра ввечері чекаю тебе в таверні "Срібна Місяць", познайомлю з одним дельтом. Ми, преподобні члени Гільдії Лекарі, завжди раді своїм особливим знижком.
Гільдія лекарей була великим оптовим замовником, і торговці вважали за честь мати клієнтів у своїх списках. Скідка для випробуваних партнерів була звичайною практикою, яка не вимагала зайвих зусиль. Генрі міг скористатися цим привілеєм під охороною Барона.
Наступного дня, ледь сонце минуло зенітом, Генрі найняв візку і вирушив до « Срібної Місяця ». Він пам'ятав це місце - саме тут пан Ісраель колись пригощав його обпалюючим виком Огненого дракона. Барон, очевидно, також мав слабкості до цього відома на стику кварталів Гільдії Малярій та Ґільдії Лекарей.
Коли сутінки почали збиратися над містом, Генрі підійшов до дверей таверни. Вулиця пульсувала своїм життям: перехожі поспішали у своїх справах, наповнюючи повітря шумом кроків і негромким гостиною.
Він вже дістав магічний талісман, щоб подати сигнал Барону, але коли кинувши очі крізь вітрину, побачив добре знану фігуру в компанії вантажного, пузатого чоловіка середніх років. Вони розташувалися біля неквапливої розмови.
Помітивши гостя, Барон усміхнувся і привітався.
Усередині був звичайний ґвалт, в якому тонулися слова. Генрі відповів стриманою усмішкою і увійшов у душне тепло залу.
До нього відразу підпірила служниця, яка вбрана у кокетливе вбрання з заящими качками. Дівчина, проаналізувавши його погляд в сторону Барона, зрозуміла відступити у тінь.
— Генри, знайомся. Це пан Фернон, голова Торгової гільдії "Солой". Серйозні люди займаються усім потроху, але поставки зілля та трави — їхніх коней. Їхня сітка обплутувала всю Землю Свічка, з відтінком гордості представив супутник Барон.
Генрі ввічливо схилив голову на знак привітання.
Фернон виглядав як класичний делегат: років 50 на вигляд, з солідним черевцем і цепким, що оцінюють поглядом людей, які звикли бачити вигоду за милю. Він кинув хлопця коротким оком, в якому читалося просте байдужість і обмежився сухим кивком.
Барон, який отримав статус мага і лікувальника другого рівня, був тією особою, заради якої Фернон погодився на це зібрання.
Коли старий приятель запросив його випити і згадав про «перспективного молодого чоловіка», то продавець не мав ілюзії. Талантів у Землях Свитання було ставки, і за свою довгу кар'єру він бачив сотні амбіціозних дівчат. Якщо хлопець виявиться вартим, можна буде подумати про інвестиції; якщо ні - то достатньо звичайної ввічливості, щоб не псувати стосунки з Бароном.
На перший погляд Генрі показався йому замолодим, щоб представляти реальний комерційний інтерес.
- Чого стояти у дверях? Кабінет вже готовий, і ви йдете далі. Барон весело кинув їх углиб цього закладу.
Приватні кабінети « Срібний Місяць» славилися своїми звукоізольованими формаціями. Стояло важких дверей закритися за їх спинами, як шум безнущого натовпу, дзвін посуду і жіночий сміх миттєво відірвалися, змінившись затишною тишиною.
Коли вони зайняли свої місця, Барон повернувся до торговця:
— Ну що, старий місяць - червоний? Тебе ж не перепорожниш.
Фернон досить посміхнувся, потираючи руки:
- Ти ж знаєш, я відданий своїм звичкам.
— А ты, Генри? Що будеш? — звернувся до нього Барон.
— Віскі Огняний дракон, — спокійно відповів Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu