Залишилось неясним лише напрям потоку — План Бездні чи Землі Свитання? Цей загадковий ланцюг робив спостереження майже неможливим: цінності зникали без сліду, не залишаючи магічних векторів. Навіть найпевніший огляд не виявив би доказів — їх фізично не існувало в цьому світі.
Подобатися до самого Даґена ще не здавалося можливим: жодної заціпки, на відміну від Макса з його специфічними фігурками.
Перенесення займало лише мить. Генрі подивився на фігуру Арди, що віддаляється, і в голові відразу склався план.
Арда впевнено ступав по темній вулиці в бік будинку, коли його зір раптово змучувався і він не міг зупинитися на тротуарі. Генрі підхопив його під комір, не даючи ударитися об каміння. Якщо не дістати Дграна безпосередньо, цей малий стане ідеальною слимаком.
Генрі зосередився, перевівши зір в аналітичний режим. На лівій руці Арди, під шкірою, вивищувався тонкий і нитковидний паразит.
Він був злим безднем, дрібним демонічним створінням.
Він повільно пиячив, наче соки зі стиглого плоду. При такому темпі виснаження Арде залишалося жити від сили три-п'ять років, після чого він перетворився б на суху оболонку.
Генрі, спостерігаючи за Ардою, чітко зрозумів: Дегран неупереджено і жорстоко використовує цю людину.
Невпинний руйнівний тиск Плана Бездна — звичайне смертне тіло.
Для цих людей — це не більше, ніж зручний інструмент, розтрачений матеріал, який без сумніву викидають, ледь він заступиться.
Ціна такої вірності була мізерна: золота монета й примарна надія на велич, якою він осліпив своїх слуг, спонукуючи їх бути фанатичними в служінні надприродним силам.
Одною рукою Генрі міцно стримував заторний Арду, а іншою активував магічний талісман зв’язку. Дочекавшись відгуку, він доставив Призу:
- Пане Пріз, я затримав злодія. Його ліва рука виглядає вкрай підозріло.
— Подобливо? В якому розумінні? — Приз відразу ж відповів Пріс.
Голос мага звучав зосереджено. Він чудово знав, що Генрі не витрачатиме часу на поіменну гомілку — якщо він з’єднається, то знайшов щось дуже вигідне.
Генрі продовжив, уважно спостерігаючи за станом полоненого:
- Ця рука здатна викрасти предмети на значній відстані. Сам суб'єкт - звичайний смертний, у нього немає навіть зачаття здібностей учня. Я знехтував ним і під час обстеження виявив всередині кисті червоного хробака. Це демонічний паразит, який відбувається з Плану Бездні.
— Мабуть, так і є. Приведи його до мене після допиту, і відповідь була короткою.
Генрі не поспішав з однозначними висновками, обмежившись лише припущеннями. Врешті-решт, лише одиниці можуть безпомилково розпізнати міазми Бездні.
Коли він вкинув полоненого на плече, то швидко просувався крізь нічне місто і добре обходився з людними кварталами.
Тільки після того, як Віргіна залишилась позаду, Генрі найняв випадкову карету, щоб дістатися до муніципалітету. Спочатку він здригнувся, побачивши безжиттєве тіло. Але Генрі мусив зробити у талісмані знак відмінності Серандіру так само як страх змінив свою повагу — стало очевидним, що маг виконує службовий обов’язок.
Біля входу в муніципалітет вартового перешкодила йому шлях, але особисті посвідчення мага миттєво відкрили всі двері. В одному з кабінетів корпусу Серандір його вже чекав Приз. Маг кинув короткий погляд на Арду, взяв його ліву руку і активував магічний зір. Під наглядом пристойних заклинань у тілі проникнув тонкий, пульсуючий червоний черв’як — саме той, якого помітив чіп Генрі. Оскільки Пріс мав величезний досвід у боротьбі з адекватами безсердечною сектантією, то негайно ідентифікував демонічне відроджування.
Через деякий час у допитній кімнаті Арда прийшов в себе. Він нехтував різким головним болем, що боліло віскі. Яскравий світло магічних світильників вдарив по очах; чоловік запалився і намагався за звичкою закритися долонею, але не зміг навіть поворухнути пальцем — його кінцівки були намертво притягнуті креслу широкими шкіряними ремінцями.
— Кто... Хто ви такі? — Він видавив їх жахом, який ширяв серед присутніх.
Приз виступив вперед, його голос звучав сухо і офіційно:
— Я Приз, начальник відділу безпеки Срібного місячного Міста. Ти відповідатимеш на запитання.
Серандір, серце Арди пропустило удар. Для кожного злочинця це означало смертний вирок.
— Черв’як у твоїй руці не просто дає тобі силу, він пожирає твоє життя. При такій швидкості виснаження тобі залишилося від сили року три, — безстрашно продовжував Пріс, спостерігаючи за реакцією на допит.
- Неможливо! — Викрикнув Арда, його обличчя перекосилося в гримасі заперечення.
- Чому ти так впевнений?
- Бо це... — Він осися на півслові, затягнувшись усвідомити, що ледь не видав таємницю свого покровителя.
Приз лише холодно посміхнувся:
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu