Його поступ не залишився непоміченим. Коллеги, за спиною яких були роки служби, дивилися на новачка з нез’ясованою заздрістьм. Усім було відомо, що за « бездимників» платять щедріше всього, але і виявити їх серед натовпу обивачів - завдання майже невиконання. культисти не мають рогів, і вони не вистоюють сірих запахів. Проте Генрі раз у раз демонстрував своє вражаюче чуття.
Для стороннього спостерігача це виглядало низкою щасливих випадків. Поїмка Дорена почалася з візиту до Венді для калібрування магічних схем. Те, що сталося з Максом та Руки, здавалося кур’єром — жебрак сам приніс улику. Останні два просто "вдалися" у видаленому стосі справ.
Багато з них, як цивільні, так і приманені, обробляли сотні подібних донесень без потреби. У більшості випадків там дійсно була порожнеча.
Приз важко видохнув, відкидаючись на спинку крісла:
- Нарешті з цією лавиною покінчено. Я випалюю як лимон.
З моменту першого заціпеніння він не знав сну, буквально потопаючи в бюрократічному і оперативному хаосі. Популярність поемок Макса виявилася занадто високою, а кількість ниток — завислою. Незважаючи на штат підлеглих, рук було дуже мало. Як керівник міської безпеки, Пріс особисто курив кожний протокол і кожну санкцію. Сім днів на ногах — це випробування, яке давалося нелегко навіть магу другого рівня.
- Який твій поточний баланс? — Він запитав, чи він приховував охолоджену каву.
Генрі взяв з кишені магічний талісман-ідентифікатор і скинувся з мерехтливими цифрами:
— Триста шістдесят очок.
Приз на мить задумався, потираючи підборіддя:
— У такому разі, тобі варто заглянути в наше секретне сховище. З трьома сотнями на рахунку там вже є до чого зацінитися. Іди, подивися - якщо щось ляже на душу або здасться корисним, зможеш обміняти негайно.
- Секретне сховище? - Генрі поцікавився бровою. Про це місце у відкритих інструкціях не згадували ні слова.
Приз зрозумілості посміхнувся:
- Я не казав тобі раніше, тому що я не очікував від тебе такої прити. Це скарбниця закритого типу, доступна тільки офіційним членам Серандіра. Там збираються предмети, які не зустрінеш на звичайних ринках. Справжній ріг достатку для того, хто розуміє сенс у речах.
Генрі швидко порівнював факти. Сховище було елітарним пунктом розподілу ресурсів, і триста очок вкладу служили своєрідним пропуском, що підтверджував стан та надійність працівника.
Поріг був пройден. Подібні арсенали існували в кожному великому філіалі Серандіра, хоча насправді рідкісні артефакти осіли лише у столинних сховищах.
***
Срібне Місячне місто Серандіра було поселенням помірних масштабів, яке становило золоту середину між мостом і перенаселеним мегаполісом.
Звичайно, у цьому місці було власне секретне сховище.
І хоча це не могло похвалитися артефактами вищого порядку, місцевий асортимент був ідеальним для потреб Генрі: запаси специфічних ресурсів мали тривати довго. Його вже не цікавили попередні відправи, — він просто не знайшов би гідного застосування у теперішньому стані.
Система обміну в сховищі була дуже суворою: приймались виключно магічні камені та окуляри вкладу.
І якщо камені були обов'язковою валютою, то окуляри служили свого роду цензом - їх історичне накопичення повинно було суворо відповідати запитовому рівня доступу.
Генрі подумав, що цей момент ідеальний для візиту. Зрештою справи Макса закінчилися, залишивши після себе лише рутинну роботу з усунення останніх наслідків.
Намагаючись отримати користь з несподіваного відпочинку, він попрямував до сховища і сам вивчав запаси та матеріали для подальших досліджень.
Місце розташування об’єкта було дуже несподіваним: секретне сховище Срібного місячного міста тісно примикало до західної стіни міської в’язниці.
Тепер Генрі виявив передбачливість: він найняв екіпаж заздалегідь і, щедро доплачуючи кучеру зверху, наказав йому чекати.
Гіркий досвід минулого візиту в ці куточки, коли після виходу з тюрми йому не вдалося знайти жодної вільної візки, змусив його цінувати комфорт пересування.
Це виглядало, як непримітний замок біля масивних мурів.
Знаряди його оперезувала висока огорожа, а внутрішнє оздоблення було дуже просте.
Під час свого минулого візиту Генрі навіть прийняв цю споруду за один з в’язничних блоків, не сподіваючись, що саме тут Серандір ховає свої скарби.
Високі огорожа відрубували комплекс, залишаючи лише один шлях через головні ворота. Генрі закинув голову, оцінюючи масштаб: стіни йшли на добрі двадцять метрів.
Масивні, що вселяють благоговіння над своєю товщиною, були брамою з чорного металу. Характерною особливістю їхньої поверхні був маслянистий блиск, який натякав на неймовірну вагу конструкції.
Генрі, використовуючи аналітичний підхід до життя, помітив тоненьку в’язь магічних форм.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu