З того часу, як Генрі вперше кинув погляд на М’юза, у його свідомості спалахнув чіткий аналітичний маркер. Чіп підтверджував: аура Плана Бездні обкутала слугу занадто щільним, майже не осязаним саваном. Однак професійна етика та прагмазм магів не дозволяли висувати прямих звинувачень, які були б безпідставними.
У пам'яті Генрі повстала сцена з минулого: хтось представив подібну троянду Максу Аміше.
Аміша змогла уникнути шкідливого впливу, але один з її слуг зрештою піддався злістю.
Логічна ланцюжка була знайдена миттєво: слуга вкрав подарунок і, зваблений внутрішньо демонічною суттю, став на шлях самознищення.
Після того як Генрі перевірив реестр підношень на день народження і не виявив там зловісної фігурки, його теорія переросла у впевненість.
Фінальні штрихи на портрет винного вніс М’юз: під час допиту його збивкий подих, ритм серця та рухливий погляд служили для Генрі відкритою книжкою.
Брехня була очевидною.
Тепер, коли різка троянда була викопана з схованки в кімнаті М’юза, останні крихти сумнівів розвіялися. Докази непереконливо вказували на поплічника Бездні. Генрі, не випускаючи фігурки з рук, повільно обернувся до слуги. Його голос звучав рівно, з страшною крижаною чіткостю:
як ти поясниш наявність цієї дерев'яної троянди у твоїх речах?
М’юз втупився на предмет свого падіння, його груди запізнилися. Він намагався щось витиснути, але тільки шкода парканмотав, затинаючись на кожному складі:
— Я... Я не знаю... Мабуть, колишні слуги покинули коли з'їли... Це не моє, присягаюся, це до мене не відноситься!
- Пані, відійдіть! — Бланк среагував миттєво. Він ступив вперед, закривши Амішу своїм тілом, щоб виключити будь - яку загрозу, що могла бути загнана в кут сектант.
Хоча Аміша офіційно носила статус чарівника, а М’юз був звичайною людиною, Бланк керувався інстинктами охоронця. Безпека господині є найважливішою, особливо коли йдеться про опоганених Бездною.
— Мьюз! — У голосі Аміши задзвонив гнів і розчарування. - Я не думала, що ти наважишся обкрадати мене!
— Нет... Я... не... — М’юз повністю втратив будь - яку реальність.
Його розум наче оглушив сильний молот, і думки розсипалися. Він дуже добре пам’ятав той день, коли таємно винесли два подарунки від імені Аміші. Він вибирав маленькі, вузькі коробки, щоб пропажа не кидалася в очі, а крадене було легко сховати. Різна троянда ідеально лягла за пазуху, не видавши його присутності. Він робив такі дрібні крадіжки ще перед тим, як пані рідко заглядала у сховище. Але цього разу удача відвернулася від нього.
Коли Бланк викликав його в комору, М’юз не відчув нічого поганого. Пригадування про подарунки змусило його серце пропустити удар, але він до останнього сподівався, що мова піде не про його « незвичне». Тільки коли Генрі говорив про різьбу, світ М’юза впав. Він зрозумів, що втягався у розслідування справи сектантів.
Він знав, що такі троянди можуть мати зв’язок з безмежною і згубною силою планети Бездне. Але він також знав, що такий зв’язок повинен мати лише одна кара — негайна страта. У розпачі він беззвучно молився до свого темного бога про захист.
Коли Генрі з сухим тріском розбив дошку шафи і витяг троянду, остання надія М’юза випарувалася. Все було скінчено. Кілька довгих хвилин він стояв нерухомо, з абсолютно порожній головою, поки реальність не нахнула знову. Бланк впився у нього настороженим поглядом, Аміша через плече захисника дивилася на нього з нескритою люттю, приперши руки в бік. А прямо перед ним стояв Генрі, який бавиться трояндою в долоні з ледь помітним, майже співчутливим усміхом.
"Бежати!" - ця думка спалахнула у мозку, осліплюючи. Залишатися — значить померти. Бути квашеним означає померти в муках. У цю мить він не думав про те, як звичайна людина може змагатися з магом у швидкості. М’юз різко розгорнувся, але в ту ж мить його тіло наче налилося свинцем і перестало підкорятися.
— Темне заточення, — негрозко промовив Генрі.
Мана слухняно потекла каналами, концентрувалася в ладонах і накривалася невидимими мішками, які скував втікач. У середині Генрі відчув глибоке задоволення, коли його ім’я було сектантом прямо в помезі клана Морі. Не гаючи часу, він дістав з походного набору пробірку. Натискаючи троянду навпіл, він обережно підчепив пінцетом черв’яків - ватажка і запер демонічну природу у склі. Тепер у нього був незаперечний доказ злочину і цінний зразок для звіту.
Аміша, побачивши пульсуючий черв’як, помітно зблідла і мимовільно відступила назад. Хвиля холодного поту окотила її при думці про те, що вона могла сама відкрити ту коробку. Під витонченою оболонкою приховувалась справжня мерзота.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu