Генрі посміхнувся і прийняв веселу стопку документів. Спершу він проглянув руки, а потім побачив щось особливе — виродку з нізів, позбавлену магічного дару і абсолютно завуальованої особистості.
А ось інформація про Макса заслуговувала особливої уваги. Нетрі Мозамбі, який виростав у ньому, з раннього віку виявив недюжний талант до магії. Самостійно отримавши базові плетини, він зміг поступити до місцевої школи чарівників - заклад для навчання обдарованих дітей-сирот. Зазвичай там вчилися середнки, а після випуску ті, хто не брав участі в організації, розбрелися по інших структурах.
Так сталося з Максом: 30 років він працював у торговій гільдії, супроводжуючи каравани як найманого мага-телохранителя.
П’ять років тому він знайшов достатньо капіталу і оселився у Срібленому Місяному місті, відкривши в діловій частині Кавата крамничне ремесло. Спочатку діла йшли ні валко, але з часом його майстерність приваблювала покупців.
Однак лише два роки тому демонам вдалося знищити його. Що саме помогло тригером і чому шанований майстер пригнув бездні, залишалося загадкою — відповідні пласти пам’яті були професійно стерті.
Генрі інтуїтивно відчував, що за фігурою Макса ховається якась фундаментальна таємниця, але це катастрофічно не вистачало.
Життя старого здавалося прозорим: нетрі, школа, три десятиліття в гілдії.
Але саме цей « Гільдейський» період був сірою зону, караванні шляхи прокладали через всі планети Свитання. Встановити точку контакту з Планом Бездні було практично неможливо.
Генрі з любов’ю запечатав дані, а потім звернувся до основного купецького паперу. У списках значилися всі, хто коли-небудь здобував вироби в лавці Макса. Інформація була фрагментарною, яка часто базувалася на чутках і вимагала польової перевірки. Кожному з них дали такі завдання, а успіх місії тепер залежав лише від власного досвіду й успіху.
Генрі взвісив стопку на руці.
Навіть з підтримкою « Синей-Бруків » він не міг виявити сектантів, просто дивлячись на імена; йому потрібен особистий контакт.
Він мав перевагу у швидкості, коли іншим потрібні були години допитів.
Після важкого подиху Генрі швидко переглянув координати першої мети і вийшов з кабінету.
*
Трущы Мозамби.
Франц за звичаєм розташувався на лаві в глибині подвір’я. Укрившись ковдрою, він підставив обличчя м’яким променям сонця і мерехтіло дихаючи у півднем.
Засаджені квітами і деревами, двор здається островом спокійності в океані нетрях.
Але ідилія розсипалася, коли тишу порушив звук квапливих та нерівних кроків.
Франц нехотячи привідкрив очі. Побачивши засоромленого хлопця біля воріт, він запитав низьким і без емоцій голосом:
- Що сталося?
Браун швидко підійшов ближче і, знизивши тон до шепота, видихнув:
— Макса взяли. ловці з "Серандіра".
У його погляді читалася нескінченна тривога: якщо нитка від Макса приведе їх сюди, наслідки будуть фатальними.
Франц не змінився в обличчі. Тільки на мить прикривши повіки, він глухий відповів:
- Зрозумів.
Браун дивувався, як Францу вдається зберігати подібний крижаний спокій. Коли він відчував, як всередині наростає тривога, то поспішив додати:
- Але ж Макс є вихідцем з наших нетрях Мозамбі...
- І що з того? — Франц відкрив очі і проколов співрозмовника прямим поглядом. - Макс знає, що робити. Він просто малий.
Побачивши непохитну впевненість Франца, Браун зрозумів, що власник твердо вирішив не доторкнутись до Максової праці. Помедившись, він поставив наступне запитання:
- Якщо люди з Серанді нагрянуть із перевіркою, як нам...
— Відповідайте правду, — гулько відрізав Франц. - Від самого початку нічого не було. До чого ці нерви?
Браун мовчки кивнув, приймаючи установку.
План дій кристалізувався: якщо агенти Серандіра з’являться із запитаннями, достатньо дотримуватися фактів.
Будь - яка спроба викрасти або приховувати очевидне лише роздмухує полум’я підозр.
Те, що Макс виріс у нетрах Мозамбі, — факт загальновідомий і легко провірений, не мало сенсу приховувати його.
Згідно з офіційними паперами, він провів там мало часу.
Навіть під час найбільш дотошного розслідування зв’язків з сектантами Бездна ніхто не запідозрить, що він приєднався до культу саме тоді, коли Макс був ще дитиною.
Будь - який слідчий логічно передбачає, що падіння до безодні відбулося пізніше, в роки його зрілості.
Правда про те, що він став « одним з них» ще в колисці була надійно похована під шарами часу.
Макса виховав особисто Франц. Це був один з тих небагатьох вихованців, якими він по-справжньому пишався.
З того дня, як Макс увійшов у склад торгової гільдії, він зовнішньо розірвав усі зв'язки з нетрями, перетворившись в зразкового продавця, але тіні продовжував бездоганно виконувати таємне доручення Франца.
Складна схема працювала роками, поки випадково зустріч Генрі з жебраком не зірвала покриви, поставивши секрет на огляд ішемак із Серандіру. Однак Макс завжди був дуже допитливим, оскільки розумів, що рано чи пізно він може догодити в кам’янисті Серандіри. Він періодично піддавав свою пам’ять частковому чистку і спалював будь - які сліди Францу.
« Нехай у цей час наші люди поводяться тихіше, — наказав Франц, повертаючись до споглядання.
Браун коротко нахилив голову:
- Зрозумів.
...
Генрі замер на краю гори Сирені, щоб дослідити розлогий палац.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu