Під час першої зустрічі Барон постійно бурчав, і здавалося, що він просто зайшов по-сусідськи провідати колег з Гільдії Формацій. Тепер усе стало на свої місця.
Барон добродушно розсміявся, гойдаючи головою.
- Молодий чоловік, послухай моєї поради: зосередься на чомусь одному. І створення форм, і мистецтво лікування - науки бездонні. Намагатися вхопитися за обидві одразу — це правильний спосіб залишатися посередньою в обох. Людські сили й час не безмежні.
Його голос не висміював, але був сердечним. Барон оцінив видатний талант Генрі до формації, і він хотів захистити його від розкладання ресурсів. Сам, лікуючи другий рівень, він добре розумів кров і поту кожен крок у цій професії. Проте Генрі здавався йому надто азартним і самовпевненим, щоб мати силу свого віку.
Генрі злегка схилив голову на знак поваги.
- Дякую за настанови, пане Барон. Я ціную вашу турботу. Але моя участь тут - швидше перевірка удачі. Якщо я отримаю ліцензію, то зможу утримувати себе камінням через продаж зілля, але робити алхімію справою всього життя я не планую.
— Що ж, розсудлива позиція - Барон кивнув, приймаючи пояснення. — Тоді приступимо. Я заздалегідь приготував три теми, і ніяких поблажків, незважаючи на знайомство, не чекай.
Він різко вказав на робочий стіл, де лежали три розгорнених пергаменти. Генрі підійшов ближче і прочитав назву: « Зельє Великана», "Істочник Нічних ельфів" та "Магічне зілля Абіссінії".
Всі три рецепти вже зберігалися в базі даних глибокої Синеви. « Винахідник Нічних ельфів» був досить рідкісним складом, тоді як двоє інших були класикою першого рангу.
"Зель Великана" було спрямовано на радикальне посилення фізичної оболонки, спричиняючи стрімкий ріст м'язів та кісткової структури.
Але воно вимагало від п’яного нерухомого здоров'я: якщо організм був слабкий, то після закінчення дії наступав ефект « пасивної дієти».
Маг міг прокинутися з лівою ногою звичного розміру, в той час як права залишалася роздутою до неймовірних пропорціях - явна ознака того, що тіло не витримало магічного навантаження.
"Істовник Нічних ельфів" - це м'якший вчинок, на три дні відокремивши людину фізіологічними характеристиками та виразними почуттями лісового народу.
Нічні ельфи — це унікальний підвид ельфійської раси, що живе на Плані Чарівників.
З наближенням сутінка вони можуть злитися з тінями, стаючи майже невловимими для звичайних органів чуття, а їхнє природжене народження із частинками темної енергії просто вражає уяву.
Приймаючи "Істовник Нічних ельфів", людина на три дні переймає ці містичні властивості.
Але через вузьку спеціалізацію такого еліксир рідко потрапляє у вільний продаж, а майстрів, які його виготовлять, можна порахувати по пальцях.
Більшість практик навіть не чули про існування цього виду, а також його тонкощі.
Генрі ж почерпнув знання про властивості зілля зі архівних записів та багатьох розповідей у Фоліантах « Голубокою Синеви».
Останнє у списку запропонованих варіантів означало « Мігічне Зілля Абіссінії».
По суті, він виступав як допоміжний реагент для складних заклинань: коли залучені всередину в супроводі особливого ритуалу, то маги могли сформувати теневого слугу.
Цей ефірний міньйон мав зачатками сили, безперечно підкорявся простим командам і ідеально пасував для розвідки або перевірки підозрілих територій.
Серед чарівників він мав трохи більше попиту, ніж попередні склади. Часто вважалося, що це дуже цінний матеріал.
- Хтось із присутніх володіє умінням? Який варіант ви вибираєте? — Поцікавився Барон, уважно спостерігаючи за реакцією співрозмовника.
Не вагаючись ні секунди, Генрі сказав:
— Зелье Великана.
До цього моменту він вже встиг проаналізувати рецептуру і технологічні карти всіх трьох еліксирів.
Формула "Зелья Великана" була найбільш раціональною, тоді як приготування « Істочника Нічних Ельфів» вимагало рідкого і примхливого сиру, а варка "Макічного Зілля Абіссінії" - філіграної роботи з теневими фракцією. Прагматичний розрахунок зробив вибір очевидним.
Барон ввічливо посміхнувся:
— Достойний вибір. Внесіть чотириста магічних каменів як заставу. У разі успіху вся сума буде повернена вам у повному об'ємі.
Генрі взяв магічний талісман і коротко пассом підтвердив транзакцію. Барон, задоволений швидкістю розрахунку, сухо плескнув у долоні.
Одна з колег негайно відперла двері свого кабінету; на її тонкому пальці тускло блищало простору кільце. Вона ледве помітно змахувала рукою, матеріалізуючи на дубовій столі грудки необхідних інгредієнтів і безшумно усунула їх.
— На створення "Зелья Великана" відводиться десять годин. Приступай, — коротко зауважив регламент Барон і демонстративно пішов до стіни в мовчанні.
Він навмисно застиг, намагаючись не видати своєї присутності навіть диханням, щоб усунути будь - які підозри в підказках чи опосередкованому допомозі.
Проте Генрі підійшов до столу і першим кроком провів ревізію матеріалів — методічне застосування.
Упевнившись у комплекті, він взяв вузькі пробірки з щільною дерев’яною коркою.
Усередині судини копішала чорна комаха розміром з ніготь — жук-порок, серцевін і головний секрет « Зелья Великана ». Хоча обвивач навряд чи побачив би у цьому невидимому істоті ключ до колосальної сили, але Генрі бачив більше: на панцирі жука простовпав специфічний візерунок, що повторював структуру внутрішніх тканин організму.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu