По - іншому, заклиначі Плану Ельфів еволюціонували: їхній прогрес був залежне від чистоти медитації та резонансу з Мировим Древом.
Коли мистецтво досягало піку, прорив відбувся природним шляхом, що живиться приємним середовищем у рідному світі.
На плані Чарівників, позбавленому опіка світового Дерева, все було різко. Щоб подолати біологічні та енергетичні межі, місцеві маги потребували каталізаторів у вигляді зеленого кольору.
Ця потреба виникла в індустрію алхімії та культивації, тоді як фізіотерапія ельфійських заклиначів дозволила їм ігнорувати такі милиці.
Але платою за простоту шляху на Плані Ельфів була рідкість ресурсів, тоді як прагматичний підхід чарівника перетворив магію в дисципліновану науку.
Коли пара наблизилася до масивних дверей замку, їм назустріч швидко вийшов Леннан. Старий слуга схилився в глибокомуклоні.
— Пане Генрі, з поверненням у рідні стіни.
- Вітаю, Леннан. Знайомся, це пані Асуна. Відтепер вона повна господиня цього замку, — репрезентував Генрі.
Леннан на долю секунди затримав погляд на гостя, фіксуючи риси обличчя і ауру в пам'яті, після чого повторно поклонився.
- Моя повага, пані Асуна.
Генрі жестом запросив Асуну всередину.
— У нас двоє постійних слуг: Леннан, якого ти вже бачила, і Мері. Якщо виникне потреба в чому завгодно, просто віддай наказ.
— Я... Постараюся, — відповіла Асуна, відчуваючи незручність. Вона мала покладатися лише на себе і не могла уявити, як буде виконувати накази слуги.
Вони почали підніматися головною драбиною у внутрішні покої. Ледве Генрі ступив на верхній майданчик, як до слуху дістався дробний перестук кабелів, і через повороту вискочила Шатія.
Протягом року її краса остаточно зацвіла, набираючи благородної і спокійної зрілості. Сьогодні на ній було легке плаття в дрібній квітці та білосніжних панчох, які підкреслювали бездоганні лінії ніг.
Генрі з власного досвіду знав, що саме Шатія одягався найбільше. У ній чудово поєдналися ельфійські стати і домашній улюбленці.
— Пан! — Похитнула Шатія і, забувши про поважність, кинулась йому на шию.
Протягом цього довгого року вона провела в добровільному загоні. Стан ельфа у світі не дозволяв їй вільно покидати Чорну Скелю. Дні її текли одноподібно: кулинарія, вивчення найпростіших плетеень, фармакологія і годинник, проведені за арфою, яку їй колись подарував Брек. Але там їй було дуже самотньо без Генрі. Ця пустка, яку люди називають тугою, дуже пригнічувала її аж до моменту, коли вона відчула на собі ніжний запах його життя й відчуття безпеки.
— Ельф?. — Асуна замерла, широко відчинивши очі.
Вона очікувала багато чого побачити, але не зустрітися в серці Плана Чарівників з природою такої досконалої краси. Крім того, чиста, могутня аура крові від Шатії була настільки інтенсивною, що затьмарювала всіх ельфів, яких Асуне колись зустрічав.
Після того як Асуна розмкнула губи, збираючись заговорити, Генрі різкий, але точним рухом закрив їй рот долонею.
- Ти знаєш, хто така Шатія. Ні слова, ні таємниці її не зупинять.
Він чітко розумів, що проникливість Асуни не дозволить їй довго залишатися в незнанні. Тому він вважав за потрібне застерегти її наперед.
Дівчина ледь помітно кивнула, миттєво вловивши серйозність моменту.
Походження Шатії дійсно окутав флер виключності, все вказувало на її належність до легендарних королівських ельфів. Поки ця таємниця залишалася за зачиненими дверима, Шатія була відносно безпечною, що звільняло самого Генрі від зайвих клопотів.
Генрі представив їх один одному. Шатія, в чиїх очах плекали неприкрите цікавість, перша порушила тишу:
- Ти теж приїхала з Плану ельфів?
Асуна м’яко усміхнулася, розслабляючись під пристойним поглядом.
— Да, я з Королівства Ноен. Мені доводилось зустрічати співплемінників, але настільки сліпучої краси, як твоя, я ще не бачила.
Шатія дивилася на неї сяючим оком. З того самого дня, як доля закинула її на План Волшебників, Генрі залишався його єдиним зв'язком і спілкуванням з світом. Тепер же перед нею стояла скриня, плоть від тіла власного краю, пов'язана з Генрі тих самих неззрілих угод. У серці ельфійки з'явилася дівчина.
— Королівство Ноэн! Я чула про нього, стародавні казки голосують...
Шатія миттєво ожила. Зловивши Асуну за руки, вона почала жваво й збуджено розмовляти з іншими про те, що накопичилося. Асуна дуже тішилась зустріччю, але в неї було набагато менше самовладання: вона лише делікатно прикривала рот долонею, відповідаючи на тираду супутниці м’якою посмішкою. Шатія, який роками перевалив свій солідний вік, вважала себе більш зрілою Асуною.
Не припиняючи розмову, вони піднялися на верхній поверх. Генрі кинув важкі двері і відступив убік, пропускаючи попутниць.
- Це моя спальня. Відтепер ти теж житимеш тут.
Асуна повільно обвела поглядом просторне приміщення і коротко кивнула.
— Ладно.
Узбережність замку різниться від спартанського биту двадцять сьомої бази з її пронизеними вітром дерев'яними хатинами.
Тут було комфорт: масивні різьблені меблі, бездоганне оздоблення та зручність, про які в їхньому попередньому місці не сміли й мріяти.
Асуна, яка ніколи не бачила такої розкоші, на мить завмерла на порозі без вагань йти на ворсистий дорогий килим, боячись осквернити його дорожнього пилюка.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu