Раннє повернення до табору не зупиняло нічого, крім нових завдань, а війна тим часом лише набирала обертів.
Конфлікт загострився до межі, і будь-яке завдання тепер несла в собі смертельну загрозу.
За кілька тижнів до закінчення строку було б не просто небезпечно опинитись на передовій, а радше прикро: безглузда загибель чи невдача місії позбавляли би їх чесно заробленого права увійти в Землю Свитання.
Генрі вибудував цей маршрут з холодним розрахунком, спираючись на свій багатий досвід подібних маневрів.
Якщо вони в межах нормального збігу обставин, то навряд чи склалися б на графік. Але цього разу він справився з завданням дуже ефективно.
Щоб не викликати підозри, загін насолоджувався суворою красою пейзажів і влаштовував дні з найменшими ознаками втоми.
Багаті запаси провізії та еліксирів у космічному кільці дозволяли нам не турбуватися майбутнім.
Девід навіть не здогадувався, наскільки Генрі та Рейс дозволили собі розслабитися в цій "експедиції". Відшукуючи на схилі однієї з безіменних гір приховане від вітрів природне гаряче джерело, вони провели у ньому всю ніч, відволікаючись від пилу й копоти боїв. Але Дейвіду така розкіш не вистачило, він залишився біля підніжжя скелі і був ув’язнений у крижаній сутінці.
*
Коли Генрі минув передгір’я і заглибився в район хребти Лім, він помітив тривожні зміни: концентрація вівтарів у районі різко зросла.
Тепер їх було щонайменше півсотні, хоча лише три місяці тому по схилах було розкинуто мало чи двадцять чорних монументів. Самі гори кишіли демонічними тварями — порода безодні заповнила ущелини, перетворюючи місцевість у живий і пульсуючий кошмар.
Стоячи на території двадцять сьомого бази, Пакк наказав йому негайно прийти до себе.
- Пане Пак, завдання виконано. Всі три кристалічні координатори встановлено в заданих точках. Ось звітна карта місцевості.
Генрі спокійно жестом простягнув пергамент, який приготував заздалегідь. На схемі було детально промальовано підходи до паркану, важкі дерев’яні ворота і кромку стародавнього лісу. Але далі починалася порожнеча — за офіційною версією — пробитися глибше одиночний маг просто не міг. Але точки активації координаторів були позначені з математичною точністю.
Пакк прийняв карту і довго вивчав її, придивившись до очей. Зрештою він коротко кивнув.
— Достойна робота, Генри. що ти зможеш підібратися так близько до ельфів, не підйнявши тривоги. Місія була на межі невиконаною.
Маг був справді вражений, що його план - це лише розвідка периферії, але Генрі умудрився минути два ешонові оборони і закріпитися в самому серці ворожої території.
Це був видатний результат практикування газифікації. Однак Пакк не звик до секретів своїх підлеглих, але його цікавила лише ефективність.
Завдання закрите, цілі було досягнено, а ціна успіху залишалася на совісті виконавця.
Він і в думках не допускав, що ельфи самі провели Генрі за руку у свої святині, де той відіграв роль їхнього власного принца.
- З твоїм випробуванням покінчено, я більш ніж задоволений. Коли прийде термін, форма телепортації буде активована і я особисто відправлю вас назад, - Пакк сховав карту в стіл і скупо посміхнувся.
— Дякую за довіру, пане Пакк, — відповів Генрі шановним, але безпідстрасним уклоном.
Маг уважно подивився на нього, наче оцінюючи потенціал долучення, і продовжив:
— У найближчий місяць нових розпоряджень не чекай, відпочивай. Строго кажучи, Генрі, з цього моменту ти частина нашої структури. Перед твоїм відходом я дав слово: якщо впораєшся, отримаєш місце в організації магів, яку я уявляю.
— Я, Пакк, звик тримати свої обіцянки. Відтепер ти офіційно зареєстрований у ряди Серандіра. Всі формальності я візьму на себе - в Землях Свитання тебе вже чекатимуть як свого.
— Твої супутники, правда, доведеться важче. Після переходу їм доведеться покладатися тільки на власні сили. Скажу прямо: мій вибір упав виключно на тебе. З їхнім нинішнім рівнем розвитку вони навряд чи переживуть випробування, які готують війну за освоювання нових територій.
- Але це не критично. Для мене це лише питання одного слова.
— Я дуже вдячний за вашу турботу, пане Пакк. Генрі щиро подякував вам.
Маг тільки відмахнувся, зберігши на обличчі легке посміховище.
- Залиш це. Двадцять сьома база - це отчина Серандіра. Так, тут є різні люди, які прийшли в результаті обміну інтересами між фракціями, але порядок наводжу я.
— Ідіть і відновляйте сили. Я даю вам цей привілей - тут моє слово має вагу, — він багатозначно посміхнувся.
Генрі кивнув, але перш ніж піти, поставив його болісне питання:
- Ми зможемо повернутися в ці землі пізніше?
— Безусловно. Війна за вив'язання тільки входить в активний фазу. Завоювання цілої планети — це не швидкий потік, а процес, який розтягується на сторіччя або навіть тисячоліття. Ми тут всього лише мить, до кінця ще дуже далеко.
— Якщо виникне бажання повернутися в полум’я бою, просто дай знати організації, ми все збудуємо. Але дам тобі пораду: не суйся сюди, поки не досягнеш другого рівня. На цій війні самотній маг першого рівня дуже вразливий, він лише пісочниця в плановому зіткненні систем.
Пак давав поради прямому старого наставника, а тепер Генрі офіційно вважався « власним ».
Озираючись назад, Генрі розумів, що розподіл на двадцять сьому базу став для них подарунком долі.
Спочатку довгі місяці без зайвого ризику.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu