- Як скажеш. Завтра ввечері ми вже будемо в місті Нічної Завіси...
Генрі знову закрив очі, повертаючись до медитації. Він бачив, як духовна енергія в його свідомості стискувалась до краю і ставала надзвичайно щільною.
Залишився лише один крок.
Однак він не вдавався до подій, уникаючи ризику насильницького прориву і потенційних пошкоджень каналів. Генрі дотримувався своєї стратегії: методична робота, крок за кроком.
Він знав, що такий концентрований перехід у новий стан відбудеться так само природно, як світанок після довгої ночі.
У ранкових сутінках гірського лісу повільно просувалася віз, ледь помітна в сизовому тумані.
Ритмічний стук кінських копит чітко віддавався від скель, заповнюючи тишу сухим і костьним лугом.
Протягом багатьох століть їхні довгі ряди сосни обступалися стежкою, а ноги в’ялися за бортом екіпажу і наповнювали салон терпими смолистим ароматом хвої.
У перші промені сонця смарагдова зелень, волога туману та холодні блички світла переплелася у надчудовий полотно і створювала ілюзії про довколишнім тропічним лісом. Десь внизу, між крутими схилами, невблаганно жучав струмок, а комахи пробігали довкола суєтливим стрикотанням.
Генрі вже давно закінчив ранкову медитацію. Сидячи в возі з розвернутою картою, він аналізував майбутній маршрут. Рейс спокійно припнувся до його грудей, тоді як Давид впевнено правив кіньми і курсував на Нічну Завісу.
Через п’ять годин на горизонті проминув величний і похмурий мур. Коли Трійця стала для звичайних шукачів пригод, то безперешкодно проминула браму.
Спочатку Генрі поїхав до готелю, щоб забезпечити групу житлом. Рейс, зганьбившись, наполягала на двох кімнатах, але він без вагань виплатив три.
Йому потрібно було усамітнення для критичної перевірки Мітки Крові — фундаментального елемента його плану, і потурбувати дівчачим примхам у такий момент було несхвальним ризиком.
Дівчина трохи попервах, але зрештою впокорилась і зайшла через несхожість обманна ідея:
« Коли я зняли три, це зовсім не означає, що мені потрібно спати у своїй."
— План такий: спочатку реєстрація в Асоціації, потім пошук лазівки для проникнення у Аннуальну Долину — холодний і діловий тон позначив Генрі їх пріоритет.
Їхня стратегія була надзвичайно раціональна: загубитися серед найманців, приєднати до каравану, наступному глибокому ельфійських земель, і приховано розмістити там кристалічний координатор.
Залишивши речі в номерах, супутники вирушили до масивного будинку Асоціації. Місто Нічної Завіси було унікальним місцем — суверенним анклавом, затиснуте між кордонами, але не під контролем ні Королівства Ноєн, ані будь - якої іншої корони.
Ходили чутки, що за його автономією стоїть або таємна протеже імператорської сім'ї, або самі ельфи, які використовують місто як буферну зону.
Хоч би як там було, сила місцевих гарнізонів навіяла страх: будь - який дебош тут вважався найкоротшим шляхом до плаху.
Саме цей суворий порядок перетворив місто на тиху гавань для людей, які не в ладі з законом інших країн. Правила були прості: плати золотом і дотримуй тишу. Місцеві мешканці, які звикли до небезпечного оточення, були ввічливими і не мали зайвих конфліктів.
Головний зал Асоціації вразив масштаби, значно переважаючи провінціюальний Оберштайн. А контингент був небезпечнішим, ніж громадський потік. Нічна Завіса приваблювала шукачів завдань, які з етичних чи політичних причин не публікувалися в цивілізованих країнах.
Нагороди тут були байками, а конкуренція була найжорстокішою. Навіть знаменитий Відряд Ветряного меча під початком Пірса виглядав би тут лише міцним середником, але ніяк не елітою.
- Доброго дня, панове. Чим можу бути корисною? — Вагітно посміхнулася жінка за стійку реєстрацію.
— Реєстрація нових членів, — лаконічно кинув Генрі.
— Будь ласка, заповніть бланки.
Процедура була формальною. Асоціація не хотіла підтримувати ряди, натомість воліла брати кількість та ефективність. Генрі швидко вписав у графи вигадані імена та дані, лише злегка переглянувши реальність. Прийнявши аркуш, співробітниця на мить затримала погляд на рядки, і її брови мимовільно поповзли вгору: Великий лицар та лицар в одній групі були серйозним аргументом.
— Пан Генрі, статус Великого лицаря і стандартного рангу рицарія вимагає практичного підтвердження рівня, — лагідно помітила вона.
— Звичайно, жодних проблем Генрі дозволив собі ледь помітну і холодну посмішку.
Перевірка виявилася тривіальною. У окремій кімнаті, куди їх привів молодий Клерк на ім'я Рік, стояв масивний дерев"яний манекен, висічений магічними символами.
— Цей тренажер зачарований столичними заклиначами, спеціально для вимірів фізичної сили. — Правила прості, бо якщо він затремтить ваш удар - ви підтверджуєте ранг Рицаря. Якщо манекен відчутно закачаться, це незаперечний рівень Великого лицаря.
— Давид, почни ти, — сказав Генрі.
Давид мовчки кивнув. Він зосередився на тому, щоб вразити інерцію корпусу та силу загартованих м’язів. Кулак з глухим звуком вдрукувався у дерево, замулюючи плантацію дрібно задрижання. Рік задоволено кивнув і зробив помітку в журналі.
- Сила рівня Рицаря підтверджена.
Генрі підійшов до снаряда, злегка нахмурив брови. Його погляд став розфокусованим, чіп у мозку миттєво підрахував щільність матеріалу і потрібний вектор сили.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu