Вони повинні були перетнути первісні дебри Хребта Лім. Підрахунку для попереднього переходу потрібно було зайняти близько тижня. У цій місцевості залишилися недоторкані цивілізатори, а дороги були більш підступними і важчими від 20 - го сходу. Вони йшли напролом, ігноруючи проторинні шляхи, через що рельєф те і справа випробовував їх на міцність: відвісні скелі зступили бурхливими гірськими річками. Але магічна підготовка дозволила Трійці подолати ці природні бар’єри без затримки.
Хоча інші види могли вразити уяву будь - якої естетики, вони з’єднувалися у різні періоди руху.
Гірські піки встромилися у небо, і тезани здійнялися між собою безліччю шарів, слухаючись прихітливої волі тіктоніки.
Туман, густий як молоко, повисав у нізинах і живив повітря духовно енергією. Багряні листочки повільно кружляли в нерухомому повітрі, опускали пелюстки гірських квітів і несамовито перелітали з гілки на гілку під невтомне стрекотіння комах.
На залитих сонцем схилах соковито зеленіла трава, де ліниво паслися стада диких кіз.
Генрі і Давид не переставали мовчати.
Давид був у навколишньому скелястому середовищі, бо міг не пропускати ані слова аж до самого заходу.
Рейс же, навпаки, була сповнена кипучої енергії.
Вона постійно наспівувала собі під ніс і, побачивши ще один мальовничий водоспад або гаманець, заставила Генрі зупинитися й подивитися, ніби вони були в захопленні від цього. Генрі іноді помічав, що якби у світі існували фотоапарати, Рейс не пропустила б жодного куща.
Через сім днів, зрештою заросли й маги вийшли на широку дорогу. Дорога була побита, глибоко в колдобінах і застарих слідах від важких возів. Звірившись з картою, Генрі змінив курс на північ. Згідно з розрахунками, перехід до кінцевої мети тривав не менше ніж два місяці.
Під кінець полудня тишу порушив гул, який підріс — стукіт багатьох копит.
Обернувшись, вони побачили наближення загону.
Попереду на потужному бойовому коні їхав чоловік років 30, чия впевнена посадка і важка аура видавали в ньому Великого лицаря.
У групі було сімнадцять чоловік, і як мінімум п'ятеро з них також були повноцінними Рицарями. Судячи з різношерстого, але якісного спорядження, це був досвідчений і сильний загін авантюристів.
Генрі та його супутники відійшли до узбіччі дороги, пропускаючи вершників, але ті пригальмували. Очі голови миттєво зачепили Рейс - її броська зовнішність і точна фігура вплинули на чоловіків як магніт. Швидко оцінюючи оточення і зрозумівши, що лідером в Трійці є Генрі, вершник сказав:
— Держите дорогу в городе Нічної Завіси? Якщо нам по дорозі, можна підкинути.
Інші найманці безцеремонно дивилися на подорожніх.
Зачаровані кільця, магічна аура була дуже пригніченою і для сторони спостерігача Трійця здавалася звичайним бродягам.
У такій глушині жінка з формами Рейс неминуче будила в чоловіках найогидніші фантазії.
Помітивши, що на них помахають їхні підлеглі, керівник різко обернувся і посадив їх коротким владним окриком. Усмішки швидко зісковзнули з облич, найманці поспішно відвели свої погляди.
- Вибачте, леді. Ми щойно закрили важкий контракт, хлопці засиділися в сідлах і злегка втратили голову. Не приймайте близько до серця. Моє ім'я Пірс, я командую загіном "Ветряного мечника" - Великий лицар ввічливо представився він, явно сподіваючись справити враження.
Рейс, миттєво включившись у гру, склала губи в посмішку і театрально виблискнула руками:
- Великий лицар? О, це звучить неймовірно велично!
Пірс, очевидно, випростався в сідлі, який був люб’язний до красунями, хоча й намагався зберегти маску скромності.
але титул Великого лицаря - далеко не вінець сили. Є чутки, що в Оберштайні проголосилися деякі демони проти яких навіть мій клинок може виявитись безсилим.
— Правда? Не віриться, що хтось може бути сильніший за вас. Ви занадто скромні, — проспівала Рейс і не зводячи із нього враження.
Пірс досить посміхнувся.
— Чи не хочете скласти нам компанію і проїхати решту шляху в кареті? Там куди затишніше, ніж на курній дорозі.
- Ми радо приймаємо ваше запрошення, дякую. Моє ім'я Генрі, це Рейс і Давид. Ми — мандрівні авантюристи, які шукають удачі, — спокійно промовив Генрі і зробив крок уперед.
Навряд чи Генрі промовив ці слова, як за рядом підрозділу Вітряного мечника прокотилася хвиля зневаги.
Лиці авантюристів викачалися в гримасах — від легень, які присмирюють до відвертого і непринизливого презирства.
Авантюристи? Ці троє обивачів сміються називати себе так? З їхньою жалюгідною енергетикою будь-яка випадкова тварюка в цих лісах перетворить їх у криваве місиво, не встигають вони і оком моргнути.
У глибині зіниць Пірса теж на мить спалахнула холодна насмішка, але він, будучи людиною досвідченою, відразу сховав її за маскою доброти і бадьоро розгулювався:
- Так ви, виходить, колеги? Що ж, милості просимо в нашу компанію. Ви і самі бачили, на що здатні бійці нашої асоціації.
- Справді... Дуже вражаюче, - підтвердила Рейс, зробивши на останніх словах ледве вловлений, двозначний акцент.
Пірс обернувся до каравана і владним жестом покликав сухопарного візника, який керував однією з теленовин.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu