Побачивши смерть ворога, солдати знову стали наслідувати його дух.
Зрештою, основна маса легіону зіткнулася зі стіною щитів. Передові ряди прикордонників, виставивши вперед клинки, зійшлися з монстрами в лютій рукопашній схопленці.
У чистій могутності створіння явно переважали людей: вони були швидшими, сильнішими і яростнішими від будь-якого загартаного лицаря.
Але демони не втрачали ані болю, ні страху — умираючи з розпоротим черевоподібним животом і аж до останнього тягнулося на горлу ворога, щоб вирвати шматок тіла. Їхні атаки були позбавлені тактики, але сповнені первісної агресії, яка ігнорує будь - який захист.
Людська воля почала розділятись, і вже після першої хвилі втрати загинуло багато людей.
Підлога бою перетворилася на хаос, де демони падали сотнями людей і повітря процвітало важким металевим запахом крові.
***
Вхід до Крем.
Генрі та інші чарівники замерли на скелястому виступі, нестямно дивлячись вниз долину, де в ці хвилини кипів котел запеклої битви. На цей раз маги тримались прямого втручання, зберігаючи позицію сторонніх спостерігачів, які готові завдати удару лише у разі критичної загрози.
У атаку точилися десять тисяч демонічних відходів; єдиним завданням було посіяти хаос і знешкодити прикордонні війська.
Пакка зовсім не турбувала можливість загибелі цього авангарда, але кожна загублена потвора означала, що захисники кордону заплатили високу ціну.
Зумрудний килим трави під копитами і лапами перетворився на в’язке буре місиво, густо наповнене важким металевим запахом крові. Повітря, здавалося, вібрував від передсмертних стонів поранених і різкого лязка сталі, який по шкірі мимовільно пробігав озноб.
Здалека донісся свист, і небо на мить затемніло.
Бойові коні в паніці хрипіли і вставали на диби, демони важкою масою вгризалися у людський будівельний майданчик.
Земля швидко ховалася під тілами зниклих, а кров стрибнула у глибоких коліях. Скупені промені сонця, що засвітило, проникали крізь пороховий дим і розмальовували поломаний пейзаж в мертво-сірі відтінки.
Через годину бій не втратив свого шаленства.
На кордонах, де вони билися з розпачу приречених, їхні рухи були дуже точними навіть тоді, коли одяг і обладунки покривалися товстою коркою із запеченої плоті.
Ранені, чиї обличчя перетворилися на маски з бруду і поту, зберігали крижаний спокій, чіпляючись за примарний шанс вижити.
Ті ж, хто був у край виснажений ранами і лихоманкою, ледь переставляли ноги, готові рухнути замертву в будь-яку секунду.
У цій різанині не було місця доблести чи краси — це була суцільна трагедія, написана кров’ю.
Коли сутінки остаточно згустилися над полем бою, демони почали поволі відступати, залишивши за собою вижену землю та виснажених людей. Пак і не сподівався, що ця хвиля змете гарнізон. Ця вилазка була лише демонстрацією сили — кривавим попередженням про те, що не варто випробовувати терпеливість чарівників.
...
Двадцять сьома.
Пакк викликав Генрі, Давида і Рейс до себе в кабінет, коли за вікнами вже сіла глуха ніч.
— Ви під моїм початком вже вісім місяців. Залишилося тільки чотири до кінця строку і вашого повернення, — промовив Пак, буравши їх важким поглядом. - У мене є для вас особливе завдання. Виконуйте його, і я особисто гарантую вам доступ до Землі Свитання та захист моєї організації магів.
Генрі побачив, як у його супутниках спалахнула гарячка спраги. Пакк, будучи чарівником третього рівня, представляв інтереси еліти і членство в його структурі обулило неймовірні перспективи. Проте Генрі залишався незахищеним, оскільки в його мозку досі холодно аналізував ситуацію. Ціла нагорода завжди була пропорційна смертельному ризику.
- Пане Пак, що це за завдання? - Він почув голос по-різному.
Він не квапився виражати свою радість. Поки Давид і Рейс не стримувалися від присяги, Генрі методично зважував кожне слово відповідно до вродженої обережності та відповідальності за групу.
На губах Пакка промайнула холодна, позбавлена тепла усмішка:
— Наша розвідка знайшла стоянки трьох ельфійських кланів. У даний момент їх основні сили зв'язані до Оберштайна, і найближчим часом вони почнуть перекидання підкріплення сюди.
— Я не почав знищувати їх негайно, лише щоб виманити якомога більше воїнів. Коли гарнізони опустелюють, ми нанесемо удар Оберштайном, але це лише відволіктиме увагу. Справжня мета — стати їхніми поселеннями.
— У серці кожного з них знаходиться Світове Дерево. Ось що мені потрібно.
Генрі повільно кивнув, порівнюючи факти:
— Ясно.
Ще день його мучили сумніви щодо того, як вести війну. Він міг би кинути в бій всі тридцять тисяч демонів та власний склад магів бази, і Оберштайн упав б за лічені години. Але стратегія була набагато тоншою: Пак знайшов інформацію про розташування кланів через допити полонених. Світове Дерево було справжньою цінністю в цій грі.
- Пане Пакк, дозвольте мені уточнити: яка справжня цінність світового Дерева? — Питал Генри.
Маг негромко посміхнувся, оцінити прозорість підлеглих:
— Уявіть собі: якщо пересадити його на План Волшебників, простір навколо багатьох миль проходить чистою травою. Це створить ідеальні умови для медитацій та тренувань, а з часом місцеві люди почнуть народжувати більше обдарованих дітей. Саме дерево — це невичерпне джерело екологічних ресурсів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu