Усередині панувала атмосфера аскетичного порядку. Скромна меблювання і бездоганна чистота підкреслювали характер власників. Будинок був чітко розділений на дві зони: захаращена хлопчиною скарбом кімната Лінса і світлена, майже стерильна спальня Асуни.
Генрі затримав погляд на платтяну шафу. В інший час він міг би забрати речі для Асуни - зараз на ній був лише особливий одяг служниці з чорно-білими чулками.
З руйнівним рівнем зору цей костюм забезпечував вуличний рух і швидкість атаки, але для тривалого перебування поза боєм потрібен був нормальний одяг. Але тепер брати речі було не можна.
Без логічної підстави таке зацікавлення гардеробом сестри в очах Лінса виглядало б як мінімум ганебно.
- Які ключові об'єкти знаходяться в місті? Де знаходиться резиденція архітектора? — Генрі повідомив про це, перекладаючи розмову на ділову тему.
Його справжнє зацікавлення лежав у площині сили. Могутні риси завжди мстяться до центрів влади, і денний час був ідеальним для того, щоб Глубока Сінева прощупала ці вузли.
Лінс на мить замислився, потираючи підборіддя.
- Ми не маємо такої резиденції, пане. Всім заправляє ратуша. Там живе Правитель і зупиняються важливі гості з столиці.
— Веди. Я тут вперше і хочу скласти повне уявлення про Оберштайна, — кинув Генрі на обличчя маску легкої цікавості.
- Як скажете, це зовсім близько.
Невдовзі перед ними виріс укріплений комплекс ратуші, обнесений кам’яною стіною з патрулями на зубцях.
Перед входом лежала велика площа, поділена на громадську і заборонену зони. Генрі зупинився біля кордону, роблячи вигляд, що кохається архітектурою, поки чіп працював на повній потужності.
◯ Запускати протокол глибокого аналізу об'єктів за баром... Виявлено сигнатури: три суб'єкти раси ельфів. Рівень розвитку: Чарівник стадії кристалізації. Аура магістра другого рівня не встановлена. Два суб'єкти рівня "Великий лицар". Інші цілі класифіковані як незначні.
Відсутність в ратуші двох експертів другого рівня, про які він знав, змусило Генрі обережно приглядатися.
Наступних кілька годин місто перетворилось на методний обхід. Глубока Сінева вичувала з натовпу ще двох заклиначів стадії газовифікації, але обидва виявилися рядовими найманцями.
Єдина біла пляма на карті залишилася прикордонний табір на південному заході, що стоїть прямо навпроти Хребта Лім. Генрі вирішив, що прийшов час позбутися баласту в особі Лінса.
— Я збираюся вийти за міські мури, щоб оглянути Крошет Лім. Твій супроводжувач більше не потрібен, — він голосно промовив.
Лінс занепокоївся:
- Але ж пан, там все перекрито! Солдати нікого не пускають, це небезпечно.
« Я не збираюся лізти в дюло, лише оцінюю ландшафт здалеку », — заспокоїв Генрі.
— А... Якщо так, то проблем не повинно бути. А де ви плануєте заночувати? Якщо хочете, наш будинок у вашому розпорядженні.
Генрі ледве помітно хитнув головою, дивлячись юнак прямо в очі.
- У цьому немає потреби. Скажи, ти ж все ще хочеш стати лицарем?
Обличчя Лінса вміґ втратило свою необачність, риси його загострилися.
— Да. Більше всього на світі!
- Тоді візьми це. — Генрі простягнув важкий гаманець. - Тут сто золотих монет. Двадцяти недостатньо, щоб заплатити п’ятирічний курс у лицарській академії Грея. Негайно йди туди. І не смій повертатися, поки не закінчиш навчання.
Раніше, під час нічних розмов з Асуною Генрі дізнався про меч її брата — елітну академію на сході королівства, в доброму місяці шляху звідси. Проблема була не в грошах, а у незнанні сестри відпускати його одного і, що важливіше, в повній відсутності у Лінса таланту до воїнського мистецтва. Проте Генрі не турбувався освітою. Він мав усунути свідка з Оберштайну, а найкраще було охолодити запал хлопця — дозволити йому розбитисяся про свої ілюзії. Молоде життя не є вмиканим; воно розуміє тільки мову особистого фіаско.
Лінс дуже уважно дивився на золото, яке поближче в котлі. Колись він би застрибнув від радості, але тепер його рішення про те, що сталося зі своєю сестрою ґірями. Генрі помітив цю тінь сумніву в його погляді.
— Який сенс у твоїй присутності? Ти слабкий і нічим не зможеш допомогти. Єдиний шлях - стати сильнішим в академії. Тільки тоді ти будеш чогось коштувати.
Слова Генрі, холодні і раціональні, потрапили в ціль. Лінс рішуче стидав кулаки і кивнув.
- Дякую, сер. Я все зрозумів.
Генрі не звик відкладати справи у довгий ящик. Знайшовши у своїх каналах надійний торговий караван, він оплачував своє місце й охорону і вже ввечері Лінтс залишив Оберштайн на схід перед своєю нездійсненою мечтою.
Торговий караван готувався до відправки. Генрі відшукав його у довгій колоні возів, що замерли перед міськими брамами в очікуванні огляду.
Умови угоди були простими: за проїзд Лінса втягали золоту монету, а замість того щоб забезпечити юнака їжею та дахом у дорозі. Золото, отримане від Пакка, нічим не відрізнялося від місцевих картонних монет. Генрі був спокійний — він не викликав би зайвих питань платнізю.
Він збудив Лінса по плечу.
- Старайся, хлопче. І не смій повертатися, поки не доб'єшся лицарських шпор.
Лінс був схвильований, і його очі були сповнені рішучості.
— Пане, я обов'язково стану лицарем! Обещаю вам!
Караван важко торкався місця, колеса закричали по дорожнього пилу.
Лінс з’явився на козах однієї зі своїх візків і довго махав Генрі рукою, аж поки його фігура не закрилася за поворотом.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu