У сирій камері для допитів Коула закріпили на масивному розп’яття. Важкі ланцюжки, виграні рунами заборона мани, позбавляли його жодної надії на протистояння.
— Я буду питати, ти - відповідати. Грати в мовчанку безглуздо: ментальні чари допиту просто виб'ють твій розум. Ти — рідкісний екземпляр заклинача середнього рангу, і мені б не хотілося псувати настільки цінний матеріал для досліджень, - буднично вимовив Пакк, влаштовуючись на стільці навпроти.
Коул довго вдивлявся у обличчя палача, перш ніж вичавити:
- Хто ви насправді?
Його мучив страх смерті.
« Лише скромна група шукачів правди », — каже Пакк, який дозволив собі тонку і позбавлену тепла усмішку.
— Правда? Так ви з церкви? « У очах Коула з’явилися підозри, а фанатизм і суворість загарбників були цілком тверді в образ радикальної секти.
Пакк розчаровано хитнув головою:
— Нет. Ми чарівники, і в наших серцях немає місця для віри у богів.
- Чарівники? - Це слово було незнайоме Коулу.
— Ми схожі на ваших заклиначів, але наші джерела сили і методи пізнання фундаментально інші, - терпеливо пояснив Пак.
- Чому я ніколи не чув про ваш орден? — Голос Коула тремтів від подиву.
Пакк повільно витягнув з чехла довгі сталеві ножиці.
— Тобі не обов’язково знати, чому ти тут. У цьому світі є багато речей, прихованих від твоїх очей. Тепер перейдемо до справи: я питаю - ти відповідаєш. За кожен прокреслювання в розмові або спроба брехати я буду відділити від тебе по шматку.
Легенда ножиць щипнула, блиснувши у тьмяному світлі ламп: "Как-ча", а потім - "А". Коул відчув, як холодний піт стікає по спині. Чарівники? Назва, яку не знав навіть великий Северус. Що це за сила, здатна ховатися від усього світу? Але не залишилося часу на роздуми, оскільки Пак поставив своє перше запитання.
...
Минуло півмісяця. У військовому таборі на кордоні Оберштайна панувала напруженість. Тайлун, не знайшовши місця, міряв кроками намету, після чого різко обернувся до офіцера:
- Пан Коул досі не повернувся?
Офіцер низько схилив голову, намагаючись не дивитися командиру в очі.
— Наші спостерігачі цілодобово стежать за виходами з Крем, пане. Там трунна тиша. Ніхто не входив і ніхто не виходив. Боюся, пане Коул...
Тайлун повільно похитав головою, і в його очах з’являлось глибоке запитання.
- Неможливо! Пан Коул - заклинач середнього рангу. Він не міг просто так загинути, це не вкладається у голову. Мабуть, він просто застряг всередині.
- Тоді... Може, варто відправити когось перевірити? — обережно запропонував глашатай, перемикаючись з ноги на ногу.
- Перевірити? Якщо навіть пан Коул не зміг вибратися, хто з твоїх людей для цього згодиться? - Роздратований відрізав Тайлун, і в його голосі прорізалися різкий сухі нотки.
Глашатай миттєво струшувався, втягнув голову у плечі і вставав у підлогу. Тайлун шумно висихнув, намагаючись забрати клоккотунне всередині занепокоєння, і після довгої паузи продовжив:
- Ми не можемо сидіти склавши руки. Нехай дозорі продовжують стежити за Хребтом Лім і негайно говорять про незначні зміни. Крім того, складай детальне донесення магітру Півночі. Виклади все як є і відправь з найшвидшим гонцом.
Тайлун до останнього гнався від себе думка про те, що Коул може зникнути безслідно, але пройшов вже місяць, а вістей як і раніше не було.
Тривога колючим комком осіла в грудях: якщо з магом щось сталося, пояснюватися з Северусом доведеться особисто, і ця розмова не передвіщав нічого хорошого.
Про те, щоб посилати пошукові групи, не могло бути й мови - якщо фахівець такого рівня розбив фіаско, будь-яка група звичайних солдатів була приречена на неминучу загибель. Лише тепер до Тайлуна почала досягати справжньої глибини проблеми.
Ситуація в Хребті Лім виявилася набагато небезпечнішою, ніж він малював у своїх найпохмуріших прогнозах. Пропажа авантюристів була неприємною статистикою, але зникнення Коула вказувало на те, що це було зовсім не так.
Як високопоставлений урядовець у королівстві, Тайлун добре розумів: існують явища, які виходять за межі людського розуміння. Світ півнів аномаліями, що дрімали століттями.
Тепер він міг лише покладатися на те, що Коул знайде лазівку або магістр Северус.
Сум відповідальності давив на плечі дедалі більше. Його погляд, прикутий до віддалених вершин Хребта Лім, затуманився - гори стали для нього бездонною трясиною, яка поглинає кожного, хто ризикне порушити їх спокій.
- А якщо магистр Северус не...
Тайлун поривив голову, відганяючи крадольну думку. Якщо Северус буде безсилий, у всьому Королівстві Ноен не знайдеться душі, здатної виправити ситуацію.
*
Пройшов ще місяць.
Хайшичене.
Северус пробіг очима рядки листа, і його обличчя, виснажене зморщками, потемніло від нахлинутої хмурості.
- Цілий місяць без вістей...
Він занадто добре знав ціну такого мовчання. Стародавні руїни іноді ставали пасткою, але утримують заклинача середнього рангу так довго могли лише одиниці з них.
За своє довге життя Северус дослідив десятки таких місць і знав їхню підступну вдачу. Очевидно, Коул не просто потрапив у глухий кут — він зіткнувся з загрозою і поставив під сумнів саме його існування.
Пальці магістра дригнули, він відразу ж віддав наказ про збирання в Оберштайн, але стара закочниця взяла верх. Сумніви щодо холодного аналіичного потоку були викликані полум’ям, що події в Хребті Лім не згадувалися у звичайних алгоритмах поведінки руїн. Прочутливість, гострі і неприємні, підскакували - ситуація остаточно вийшла з-під контролю.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu