Спочатку її цінність полягала в здатності бачити пульсацію сили крові у його жилах.
Він згадував деякі дослідження, але так і не приступив до них. Асуна зрозуміла, що на двадцять сьомій базі Генрі був змушений носити маску і ретельно приховувати свій справжній статус та силу.
Будь-який експеримент міг залишити слід, видати інформацію, яку він так старанно оберігав, і тому він волів зволікати.
Серце Асуни стиснулося від раптової думки: що станеться з нею, коли досліди будуть завершені?
Вона, ймовірно, втратить цінність і буде викинута геть, наче відпрацьований матеріал.
Щоб уникнути такої незавидної долі, треба було діяти наперекір своїм становищем.
Вона повинна була зайняти хоч якесь місце в його серце, щоб рука господаря не піднялася знищити її відразу.
Як жінка може підкорити чоловіка? Ця думка затягнула Асуну багато днів, і тепер вона наважилася висловити своє бажання.
Генрі, який чекав на серйозну розмову або важливе прохання, лише трохи повів битву. Це всього лиш купання.
— Добре, — відповів він. — Пізніше сама нагрівай воду і миюся. У майбутньому не тривожся про мене за такими дріб'язковими речами.
У цьому не було заборони. У кутку кімнати стояла масивна дерев'яна лохань, достатньо просторна, щоб вмістити двох. Асуна швидко закінчила прибирання, привела кімнату в порядок і почала пити. Невдовзі таз наповнився гарячим кип’ятком. Коли дівчина зосереджена на чомусь, то збирала в ладонах мало помітні енергетичні частинки і охолоджувала воду до приємної температури.
— Мойся. Я вийду і почекаю зовні. Поклич, коли закінчиш, - сказав Генрі, бажаючи позбавити її від ніяковості.
Обличчя Асуни спалахнуло яскравіше минулого. Вона розгнівалася і сказала:
— Пане, будь ласка, залишіться! Якщо ви підете ... Мені буде страшно.
З цими словами вона прийняла остаточне рішення. Її пальці повільно зісковзнули по зав'язках, і мантія заклинача впала до ніг, обьмивши тонку білу білизну. Перед очима Генрі з'явилися бездоганні лінії її фігури. Чистота її шкіри і виясненість рухів відгукнулися в його грудях раптовим, жарким імпульсом. Асуна повільно зняла залишки одягу, а потім, елегантно зігнувшись, стягнула довгі білі панчохи. Через хвилину між ними не залишилося таємниць. Вона, пихаючи від сорому, переступила край тазу і, занурившись у воду, ледь чула:
— Пане, чи не хочете ви також змити пил? Асуна услужить вам.
Її вуха почервоніли до кінчиків.
Дівчина сама не очікувала від себе такої зухвалості, навіть якщо й глибоко в її розум проникли невидимі нитки контракту господаря і раба. Генрі зробив глибокий, розмірений вдих. Відмовитися було безглуздо, бо він ступив до води.
...
Наступного ранку Асуна все ще була глибоко в сні. Генрі, який вже пробуджувався і несприйнятливо аналізував мотиви її вчинків.
У його плани не входило позбуватися від неї; коли прийде час повернутися на План Чарівників, він просто забере її з собою.
Як заклинач з заздрісним потенціалом, вона могла стати корисним інструментом. Асуна, очевидно, належала до породи людей, чиї картини жахливіші за реальність.
За минулий час Генрі встиг імітувати знання місцевої ієрархії сил.
Учні тут не мали чіткого поділу на стадії, від першого до третього кола.
Заклиначі низької ранги були на стадії « дезіфікації » мани, середнього — під час "сжібання" і високого - критичного.
Асуна розповідає про легендарні магістра та архімага, яких вона ніколи не бачила вживу. Генрі зробив висновок: магистр подібний до чарівника другого рівня і третій — архімаг. Ці частини інформації дозволили йому скласти чітку тактичну карту надприродних сил цього світу.
— Пане, ви вже прокинулися? — Асуна повільно приохотила очі. Довгі віяла, і вони дивилися на нього з ніжністю. Вона намагалася підійматися, і важкі ковдри зісковзнули з рук, обнажуючи вигини плечей. — Пане, я зараз же зігрію воду для вмивання...
Генрі м'яко, але владно обійняв її за плечі, захоплюючи назад на подушки.
- Не потрібно. Відпочивай.
На її щоках знову прокидався ніжний рум'янець. Вона спокійно відповіла:
— Угу...
Генрі затримався в ліжку ще на кілька хвилин, пробираючи тепло її тіла і незвичну м'якість моменту, після чого піднявся і почав одягатися. У грудях шевель прокинувся важкий подих. Потім знову чекав патруль — незмінна частка найманця. Життя на двадцять сьомій базі текла однорідно і сіроподібне: виснажливі завдання, повернення до табору та сувору заборону на вихід за периметр.
У військовий табір Оберштайна, який застиг на самому кордоні, прибув гість. Командувач Тайлун, виявив рідкісну для його лагоди поспішності, вийшов зустрічати візитера особисто.
— Пане Коул, не очікував побачити саме вас. Як поживає знаменитий магістр Северус? — Довідався Тайлун, не ховаючи під маскою ввічливості щире подиву.
Він добре усвідомлював, що корона прийде на допомогу заклинача, але не думав, ніби це буде один з найбільш гордих і обдарованих учнів Півночі. Сам Тайлун, будучи виходцем з Хайшичена і тільки тимчасово прийняв командування в Оберштайні, зберігав близькі зв'язки з магічними колами столиці та добре знав репутацію того, хто прибув.
Дізнавшись, що метою візиту Коула є розслідування загадкових інцидентів на Хребті Лім, Тайлун зрозумів, наскільки важким тягарем відповідальності за останні тижні стало полегшення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu