Щоб вив’язати будь-які заціпки в цьому безкрайному морі каменю і хвої, потрібно було не грубий пошук, а хірургічна точність.
Вона задумалась над пальцем по пергаменту, де вивели кілька кіл. Один з районів патрулював, не маючи на увазі загони гірських дозорів, інші позначали точки для розрахунків самої Асуні.
Вона спиралася на графік виходів патрульних і порівнювала його з уявним часом їх пропажі, створюючи вектор маршруту на рельєфі місцевості. У цих точках ймовірність зіткнення з загрозою була максимальною, а отже, саме там гори могли зберегти свої похмурі таємниці.
Позицій було декілька. Асуна хотіла перевірити кожну людину, відкриваючи фальшиві сліди перед тим, як розширяти радіус пошуку. Просуватися було нелегко, адже круті схили та густий лісок з’їдали час і лише до заходу група змогла заглибитися в серце Хребта Лім.
Після того як Асуна знову скинула з картою в сонячні промені, вона забирала час. Для дослідження всіх запланованих ділянок знадобиться не менше тижня. Занадто довго, болісно але не було іншого шляху — в цих диких краях тотальний обшук обернувся б марною тратою ресурсів, яких у них немає.
Коли сутінки остаточно згущувалися, група відшукала укримку, яку охороняли від сильного гірського вітру.
Оскільки нічні переходи в цих широтах грабували з собою, було вирішено розбити табір.
Невдовзі спалахнув вогонь, розкидаючи руді іскри.
Поки Асуна і святий майстер грілися біля вогню, Шаді, вправно зрубуючи кинджалом, приступила свіжо відновлювати тіло добутого кролика, а воїн завмер на межі світла та тіні, скануючи поглядом чорнищий ліс.
« Слухай, Асуна », — подавала голос Шаді, не відходячи від роботи, ми цілий день на ногах і нічого. Куди взагалі могла поділися ціла група озброєних людей?
— Я и сама ведаю над этим. Сподіваюся, завтрашній день проллє світло на їхню долю.
Голос Асуни звучав рівно, але в глибині душі посилювалось занепокоєння. Вона не відчувала жодних еманцій магічної енергії, або сліди повністю розвіялися під гнітом часу чи вона ще не доторкнулася до правди. Зосереджені товариші також не можуть зрозуміти, як вони почуваються.
— Якщо чесно, я вже сумніваюсь, що ми хоч щось знайдемо - Шаді скептично покачала костяками пальців і повернулася до багаття.
Протягом дня вони неодноразово шукали пригод, але до відкритих конфліктів не дійшли. Всіх переслідували вперед одна й та ж ціль, і поки інтереси не перетнулися в боротьбі за конкретний трофей, ніхто не квапився підставляти спину під чужий клинок. До того ж Асуна мала випадкові зібрання, змішані з опалом.
Через півгодини, коли Асуна застигла над вугіллям і вдихала апетитний аромат смаженого м’яса, вона раптово вдивлялася у непроглядну даль.
— Асуна? Що ти побачила? — Шаді відразу підібралася, хапаючись за руки зброї.
Решта теж напружувались. Тривога, що відтворилася на обличчі Асуни, не віщувала нічого доброго - її інтуїція та магічне мало рідко давали осені, а зараз її погляд став дійсно зловісним. Рідкісна тінь страху, яка промайнула в її очах, змусила супутників здригнутися.
Вона зробила глибокий, рваний вдих, намагаючись забрати раптове прискорене серцебиття.
— Там... Неймовірно потужна магічна пульсація. Еманації магічного духу така сила, що...
Асуна звернула увагу на темну силует далекої гори. Шаді та інші марно вдивлялись у порожнечу, яка не могла їх відчувати.
- Ми повертаємося. Негайно. Йдемо з гір!
- Що? Кинути завдання? — Шаді поспішала від такої категорії.
На кону стояла солідна сума, і після стількох робіт їй здавалося безглуздою можливість піти з порожніми руками. До того ж нічний марш-росок по скелях був навряд чи менш небезпечним, ніж примарна загроза далеко.
— Цей відгук належить заклинанню як мінімум середнього, так і високого рангу, — відрізала Асуну на сухий, аналітичний тон. - Нам з таким не впоратися. Небезпека, яка поковтнула патруль, знаходиться за межами наших можливостей. Краще ризикнути і зіткнутися з нічними хижаками назад, ніж опинитися на шляху до такого рівня.
Аргумент відбувся миттєво. У очах загону Асуна сама була грізною силою, але вона залишалася лише здібною ученицею. Справжні майстри магії були іншими істотами, а високоранго заклинання вважалися такими ж могутніми й жорстокими.
Серця найманців стиснули від первісного жаху: думка про зустріч з таким монстром у людському тілі витрачала з їхніх голів будь - які думки про золото.
Вони не гаяли часу на дошку вечері, а закидали багаття землею і в поспіху зібрали спорядження. Протягом років супутники були схильні беззастережно довіряти судам Асуни. У нічному лісі вони рухались навіть стремніше, ніж при світлі дня — тепер їх підганяв не графік, а інстинкт виживання. Очі, що звикли до напівхмаркацій, вихоплювали контури дерев і натреновані тіла дозволяли долати завали майже безшумно.
— Доброго вечора, панове, - негремно, майже з ніжністю донеслося десь зверху.
Відбір замер як вкопаний. Оглянувшись, вони побачили чорного чоловіка, який з усмішкою стояв на товстій гілки дерева прямо за спиною. У мить, коли Асуна дізналася в ньому Генрі, її зіниці звузилися до межі. Вона притиснула руку до рота, придушуючи той крик жаху.
— Асуна! Та що з тобою таке? — Шаді першою помітила дивну реакцію подруги.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu