Кровотеча відразу припинилася, а краї рани почали тягнутись прямо на очах — природний регенерація монстра отримала сильний алемічний імпульс.
Коли Генрі переконався, що життя стало головною загрозою, він обробляв решту екстрактом. Після цього вправно наклав тугову пов’язку на один з найбільших розрізів.
- Тепер ти впораєшся. Іди, — негремно сказав він.
Ведмедиця видала короткий, вимогливий рик в сторону скалістої вершини. У ту ж секунду з густих зарослів вириннув крихітний ведмежочок.
Він зі всіх ніг кинувся до матері, сховався за її сильним боком і лише потім обережно висунув мордочку, розглядаючи дивну людину. Генрі ледве вмадив їм рукою, а потім розгорнувся і почав підніматися до вершини. Два сірих силуета незабаром були сховані в тіні прадавніх дерев.
На зворотному шляху Генрі систематично аналізував ефективність своїх дій.
Скорочення заклинань і « Вугла тіні» дало змогу підібратися на дистанцію удар навіть досвідченим учням, якщо вони не очікували прямої фізичної атаки.
Звичайно, це мало зв'язок із настороженим ворогом цього мало, але з допомогою "Мерцання" для миттєвого зближення і « Шорсткого кроку» для нарощування іннерції робила його смертельним у ближній битві.
Цей досвід тільки зміцнив його у намірі зробити « Величне Темне Небо» своїм вродженем заклинанням. Воно фундаментально зміцнювало біологічну основу — тіло і кров, перетворюючи організм на ідеальний інструмент.
У цьому світі сила була єдиною справжньою константою.
Прибувши на поштову станцію, вони представили звіт Барті і свідомо опустили подробиці тактичних прийомів Генрі. Комендант, який звик до сухих промов, вирішив, що вони об’єдналися разом. Покинувши брезентливий погляд на пониженого Бенека, він наказав:
— В камеру его. Я вже відправив вісника до лісу, завтра за полоненим прийде конвою.
На станції були призначені спеціальні приміщення, стіни яких було екрановано протиомагичними складами. Після того як формально закінчилися справи, Генрі повернувся до своїх обов’язків. Півмісяця, що лишилися в руїні патрулювання, зберігали свій горизонт і тиша Західного хребту більше не порушувалася криками вмираючих.
Раннього ранку сонце ліниво піднялося над краєм Небес, затокою холодного світанку золота зламані вершини Західного гірського хребта. Генрі вибрався з намету, і в груди відразу ж вдарив колючий та криво чисте гірське повітря.
З гілки поблизу дерева зірвалася важка крапля роси; вона догодила йому прямо в обличчя, обпалюючи шкіру як крижана голка.
Костер, який лежить біля входу, майже працював над своїм ресурсом, але під шаром сірого попелу ще агонізували червоні вугілля, видовжене холодне тепло.
Генрі підкинув у вогнище сухого хмиста і ледве помітним рухом волі направив в нього Огнені енергетичні частинки, замулюючи полум’я жадібно вхопитися до деревини.
Над котелком, де точилися залишки вчорашньої трапези, почав підніматись легкий пар.
Фелід прокинувся від негромкого потріскання гілок. Він завертався у спальні і почав сильно терти засушені очі, повертаючись в реальність.
Мало чарівників могли повністю замінити природний сон глибокої медитації, подібно як це вимагалося від нього залізної дисципліни та колосального контролю.
Феліду ж, чий поступ до статусу офіційного мага нагадував важку облогу неприступної фортеці, такі висоти були недоступні, а тому він хотів відновлювати сили звичайним способом.
Генрі неквапно помішував кашу, коли його рука раптово застигла. Тіло прошила миттєвий судорога передчуття, а на лобі виступила дрібна іспанина холодного поту.
— Абсолютний захист! — Викрикнув він, швидше віддаючи команду самому собі.
Мерехтливий щит, який швидко зіштовхався з повітря, занурюючи його коконом переливчастої енергії. Фелід, який не встиг усвідомити зміни в обстановці, просто шалено моргнув.
Потім небо розверзалось, наче порошиться хвиля задушливої, важкої ци.
Масивна, багрова Рука Крові впала зверху, цілуючись точно в Генрі. Магічний щит витримав перший удар, але вже через секунду по його поверхні проповзли тріщини, які нагадують павутину на бітовому склі.
З оглушливим дзвоном захист розсипався, і Генрі відкинуло його назад; він важко впав на каміння, а з рота його бризнула багряна кров.
Використовуючи інерцію падіння, він миттєво вхопив Шопот водяної кулі та активував ментальний канал зв'язку з Барті.
"Офіціальний чарівник!"
В голові Генрі ця ідея пульсувала подібно до набату. Тільки маг, який переступає поріг рангу, був здатний наповнювати закляття такою щільністю ци і знищити Абсолютний захист єдиним випадом.
- Глибока Сінева, обчислення потужності. Скільки одиниць в цій атакі? — Уявив себе, — сказав він.
✔ Увага. Після завершення аналізу інтенсивність енергетичної активності становила 21 одиницю.
Обличчя Генрі потемніло. Один удар заклинання першого рівня ніс в собі 21 одиниць урону - прірва порівняно з звичними чарами нулевого рангу.
Коли він торкався землі після того, як її було кинуто, то почав накладати на себе всі доступні печатки.
Тепер критично важливо було встановити агресора і його точне місце розташування. Поки грів сніданок, вбудований чіп вловив аномальний сплеск мани в ефірі, що і дало Генрі зреагувати за долі секунди. Найменше зволікання — і Рука Крові просто перетворила б його на криваву місиво.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu