Через чотири доби Генрі стояв біля останнього стелажу, закривши важкий том « Географії клан драконів». Перед очима спалахнуло кінцеве повідомлення:
✔ Виконане сканування. Дані інтегровано до бібліотеки глибокої Синеви.
"Наконець-то" - видихнув він, відчуваючи легке запаморочення від розумової напруги.
Потенційна вигода від цієї вилазки була колосальною. Для звичайного дослідника потрібно було б десятиліття, щоб засвоїти такий обсяг знань. Але Генрі не міг просто зберегти їх. Тепер будь-яка деталь була доступна йому за першим запитом системи.
Загорнувши технічну частину, він дозволив собі просто почитати. Його зацікавили стародавні хроніки та записи про магів « Закалки тіла». Він вирішив відкласти на потім вивчення цих даних у затишній кімнаті, лежачи в ліжку.
Коли Генрі прямував до виходу, то кинув погляд на стійку реєстрацію. Рейтон міцно спав, заткнувшись носом у розгорнуту книгу і видаючи мерзенне, цілком людське похропання.
Після того як Генрі залишив тихі зали бібліотеки, він негайно почав втілювати наступний етап свого плану.
Тепер, коли гаманець обтяжував його запас магічних каменів, настав час розширити теоретичну базу. Він прицілився на масову закупку закляття нульового рівня.
Різні види таких чарів були справді величезними, але більшість учнів-вовчників через вічне брак часу, нудьга магічної енергії та дефіциту коштів могли дозволити собі пристосуватись лише до пари моделей.
Але Генрі опинився в іншому становищі. Завдяки обчислювальним потужностям глибокої Сіней він економив величезну кількість часу на аналіз магічних структур, а багато ресурсів дозволяли здобувати знання і не оглядаючись назад у цінники.
У його розумінні холодний розрахунків завжди диктував одне: чим ширше арсенал наявних заклинань, тим більша ймовірність підібрати ідеальний відповідь на будь-який виклик мінливої долі.
Заклинання нульового рівня було трьома шляхами.
Найдоступніший варіант вважався « блукаючий ринок», де вчорашні студенти перепродували вже досліджені фоліанти, щоб повернути хоча б частину затраченого золота. Ціни тут завжди трималися на рівні трохи нижче ринкових.
Другий варіант - це офіційні торгові майданчики, як-от лавка « Просвітлений ліс» -- місце з бездоганним асортиментом, але кусачовими цінами, які раніше були Генрі не по кишені.
Нарешті, існувала пряма пропозиція з іншими магами, як і його минуле досвіду з Лео та Ларрі.
Він був стурбований тим, що сталося. Генрі вирішив розпочати з блошиного ринку. Останнім часом люди стали значно дешевшими, але можливість заощадити навіть невелику частину ресурсів була для них раціональною справою.
Він вийшов з бібліотеки глибокої ночі, коли місто вже занурилось у неспокійний сон. Повернувшись у свої покої, Генрі провів решту часу в глибокій медитації і відновлював внутрішні резерви.
Там його охопило почуття спустошення, адже торгові лотки стояли рідко й розпірливо, наче скелети на попіловому прах. Після недовгого пошуку Генрі натрапив на продавця книжкових моделей. Той сидів на кісточках прямо біля пилової обочини, байдуже розклавши невишуканий товар на роздрібній тканини. Генрі, проаналізувавши і відкинувши знайомі схеми, вибрав три визначних праці: heMaлий Огняний Шарhane, а також оглушений Щітшав та маніпуляційну стрілу.
↓ Один з найскрутніших у світі кольорів.
Генрі підрахував, що після повної інтеграції моделі в свідомість він зможе досягти куди більшої швидкості формування заклинання і інтенсивності полум'я, ніж при використанні громіздких артефактів.
Він не тільки гасив струмок, але й створює зону екстремальних температур на поверхні своєї планети. Завдяки цьому можна буквально випалювати шлях через ряди ворогів.
Для фахівців з вогняним профілем це було безцінним надбанням, але навіть Генрі, чиї таланти лежали в іншій площині, розумів, що не існує іншого захисту.
Зрештою, стріла в ім’я магії була ідеальною для його поточних потреб. Це була атакаюча заклинання атрибута Тьми, а саме цей розділ його особистого архіву до цих пір залишався порожній. Ці мани використовувалися скромно, разом з вражаючою пробною здатністю. Вони робили цю модель найкориснішим інструментом для затяжних стичок.
- Скільки просиш за ці три? — Безсердечно запитав Генри.
Продавець, худорлявий і осучений учень другого рівня, оцінював його очима.
— Два каменя за книгу.
— По рукам. Беру все.
Ціна відповідала ринковим реаліям. Генрі спокійно відрахував шість магічних каменів і, забравши книжки, пішов геть. Обличчя продавця, побачивши оплату, стало очевидним. У наш час для пересічного учня така сума була дуже корисною.
Проаналізувавши інші групи, Генрі виявив лише мізерну асортимент середніх чарок і додав до магазину альґемайне.
« Похоже, лотки себе вичерпали. Доведеться йти до "Луженого світла Леса" - констатував він, не знайшовши нічого більш ніж вартого.
У магазині заклинань стояла знаменита кав’ярня «Лів» і була велетенською п'ятиповерховою будиною.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu