Через два дні Генрі добрався до поштової станції. Місце змінилося до невпізнання: тепер весь комплекс накрився колосальним магічним куполом у вигляді оскаленого черепа.
У масивних брамах, які імітують щелепи монстра, його зустрів один з третього класу — східний. Помітивши мантію Генрі, той не хотів йти короткою вимогою:
- Запропонуй магічний талісман.
— Генри Мелин, ученик пана Ларрі.
Він простягнув артефакт, відразу назвав ім'я наставника, щоб припинити можливі придирки. Часовий прискіпливо вивчав талісман, перевіряючи точність міток і лише потім повернув його власнику.
— Проезжай.
Карета минала ворота. Усередині Генрі зазначив безпрецедентні заходи безпеки: охорону периметру несли сім учнів високого рангу під наглядом двох офіційних чарівників. Усюди виднілися шрами від недавніх боїв — поголені плями випаленої землі та глибокі лійки, які з’явилися внаслідок заклинань. Було очевидно, що в цій країні люті бійки регулярно спалахували. Генрі на власному досвіді переконався у правильності свого рішення про від'їзд: залишся він тут, навіть 10 життів могло не схопити, щоб зцілити в цьому м"ясорубку.
Опинившись на території Луного світла Леса, він відчув дивне полегшення. Магічний зв'язок відновився, і Генрі негайно відправив повідомлення:
— Вчителю Ларрі, я повернувся.
Відповідь прийшла майже миттєво:
— Відпочинь пару днів. Післязавтра ви будете чекати на себе, щоб обговорити справу.
- Зрозумів.
Генрі направив карету повз знайомих рощ. Він побачив, як у далечині з’явився величезний захисний бар’єр.
"Судіння по щільності енергії, це слон проти сил Хіжини Грін."
Щоб утримувати цей щит, потрібно було величезних ресурсів і постійного чергування декількох майстрів. Невдовзі Генрі вирушив на велику дорогу, що вела до Північного лісу.
По дорозі він зустрівся з Адська Нога — хімера, яка дуже зацікавилась кіньми, принюхуючись і ледве утримуючи мисливський інстинкт.
Проте її дисципліна була вищою, бо лише вела холодну карету і продовжувала патрулювати.
У самому Північному секторі сліди війни були куди більш вираженими. Багато будинків були зруйновані під магічною артилерією — масштаб руйнування відразу падав у вічі. Вулиці були спорожнілі, а в тих небагатьох будівлях майже не було ознак життя.
Коли Генрі нарешті зупинився біля свого дому, його чекала чудова картина: будинок залишився неушкодженим. Сектор знаходився в глибині поселення, і хвиля хаосу зачепила його лише краєм. Під дверима були два листи, присічені товстим шаром пилу. Генрі підняв їх, обережно стіпаючи бруд з конвертів. Одна з них — від Ліліан, а друга на його велике здивування — прийшла Еміль.
Загнавши коней у підлісок за домом, він відчепив карету і дав тваринам можливість відпочити. У Лунному Світі Леза працювали конюшні, де за помірну плату можна було забезпечити скотину належним доглядом. Усередині будинку було спустошення, і за його відсутності кімнати покрились сірим нальотом. Короткий пасс рукою, активація побутового заклинання, і через годину в приміщенні не залишилося й сліду багатомісячної пилюки.
Після прибирання Генрі заварив каву. Він із задоволенням влаштовувався на дивані і розклав листи перед собою. Першим він відкрив повідомлення від Еміля: колись він відправив весточку старим знайомим, майже не сподіваючись, що вона зуміє перетнути два континенти і безкрайний океан.
« ГЕНРІ, у мене народився син! Ми назвали його Вейном. Ти — його хрещений батько, і якщо будеш у нагоді, обов’язково повернися до нього. На той час нас з Мелісою, можливо вже не буде на цьому світі, але він дасть бог, ще зустрічатиме гостей."
« Здоров’я шановного Клода останнім часом викликає тривогу. Старик зовсім здав, і я не впевнений, що він зможе пережити цю зиму."
...
« У моїй гільдії шукачів пригод ідуть на гору. Ми вже заслужили добре ім'я в цих краях, і потік людей, які хочуть отримати роботу не вичерпується."
« Я відчуваю, що впритул наблизився до ранги Великого лицаря. Можливо, прорив відбудеться зовсім скоро. Тоді у мене буде більше сил, щоб захистити Вейна, Мелісу, Джиммі та всіх тих вірних людей, що пішли за мною".
...
« Ти прямуєш на той далекий континент, і тому неминуче зіткнешся з багатьма небезпеками. Генрі, ти ще дуже молодий, тому заклинаю тебе: будь насторожі і не довіряй першому зустрічному. Подібно до вченого Клода, світ чарівників сповнений таємниць і смертельних пасток. Будь надзвичайно обережним і ніколи не рубай з плечей».
...
Лист Еміля виявився на рідкісним і збагатив битні деталі. Генрі терпеливо дочитав його, але навіть коли лист закінчувався, він з легкою жалістю відклав аркуші — йому хотілося знати більше.
На мить йому здалося, ніби Еміль стоїть прямо перед ним і активно жестикулює сам переказує всі ці новини. Генрі мимовільно зловив себе на бажанні відповісти, продовжити цю уявну розмову, але сухі рядки на папері підійшли до кінця.
Він негремно зітхнув, акуратно розгладив пергамент і забрав його в просторове кільце на вічне зберігання.
Слідом Генрі відкрив конверт від Ліліан.
« ДО мене дійшло чутно, що між Місяцем Слоною і Хіжиною Грін спалахнула напруженість. Обстановка зростає, пахне великою війною. Якщо тобі не буде де схилити голову, прийди до мене: в стінах Академії Августа жоден чаклун не посміє підняти на тебе руку."
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu