У його словах була частка правди: дисципліни смерті і проклять вимагали величезного об’єму теоретичних знань, які рідко потрапляли в руки військових магів. Вчені у цій галузі не мали жодної загрози, а випадкові власники таких артефактів намагалися швидко позбутися їх. Такі предмети були занадто небезпечними і важкою енергетицікою.
Але чоловік у масці виявив завидне впертість:
- Якщо я не отримаю потрібного, угода не відбудеться. Спробую спробувати удачу іншим разом.
Генрі, який уважно стежив за діалогом, рішуче крокнув уперед. Розриваючи присутніх, він витяг зі складки одягу Куклу Злоби.
— У мене є те, що тобі потрібно, — сказав він спокійним і гладким тоном. - Але віддавати такий артефакт всього лише за дві порції мха... Це буде вкрай непридатним для мене угода.
- Дивіться, це ж Кукла Злоби!
- Справжня? Звідки у нього предмет такого рангу?
Увага натовпу миттєво переключилася на Генрі. Артефакт у його руці, який вистоїть ледь вловену ауру розкладання, прикував до себе десятки жадібних поглядів. Для адпта проклять така річ була безцінним підмогам; використовувати її для чар нульового кола вважалося верховенством марнотратства, хоча результат у такому випадку був би нищівним.
Коли чоловіки бачили ляльки, очі чоловіка за масками розцвічували азартно, але він швидко зрозумів, що цінність його товару тепер не дотягується до рівня речення. Поспішаючи у сумці, він поклав на прилавки вувесистий том шкіряної палітурки.
- Це повна модель закляття нульового рівня "Лижної Шип". Я додам її до мху. Що скажеш?
Генрі дозволив собі ледь помітну, холодну посмішку:
- Ти вважаєш це рівноцінним? Кукла Злоби здатна стати основою для прокляття першого рівня, а ти пропонуєш мені рядовий "Лядковий Шип". Якщо у тебе немає чогось дійсно стоячого, розмова закінчена.
Він продемонстрував абсолютну байдужість до Місяного мху і повільно потягнувся до кукле, перетворюючи намір негайно прибрати її назад в сумку.
— Почекай! — Чоловік у масці вскнув руку, перемагаючи шлях і гукнув Генрі.
Той замер, зберігши холодне мовчання. Хоча обличчя незнайомця приховувала щільну тканину, його нервовість і внутрішня вага були майже фізичними.
- Є щось ще, гідне моєї уваги? - Генрі зрозумів з легким нальотом нетерпіння.
У відповідь чоловік витяг плаща з масок великий шматок мутного льоду. Його глибина, закута морозом, мерехтіла й дуже пульсувала.
- Серце Кам'яного велетня!
- Чому воно запечатане льодом?
...
« Це справжнє серце Кам’яного велетня », — пояснив один торговець, чиї пальці тремтіли від холоду. — Зазвичай його одного, навіть в парі з Міхом, недостатньо для рівносильного обміну на Куклу Злоби. Але цей зразок запечатаний льодом з трави морозного черв’яка.
У такій оболонці він зберігає життєву активність до двох років. Разом з мхом цього більше ніж достатньо, щоб викупити твою ляльку.
Генрі відчув, як всередині шевельнулася спокуса: для учня мага другого рівня подібний складник був колосальною цінністю. Серце Кам’яного велетня було ключовим компонентом Сумеречного зілля — того самого складу, без якого не можна прорватися на третій рівень. Основна складність полягала в дуже малому терміні придатності матеріалу, через що претенденти на підвищення зазвичай вирушали на полювання тільки тоді, коли стояли на порозі просування.
Учні, які складалися у великих магічних організаціях, були прості: за ними стояли відлажені логічні ланцюги і розвідка.
Але магам доводилось ризикувати своїм життям, адже велетні жили в диких землях з великими фракційними територіями. Там одинокі діти часто були такі ж самі, як і самогубство.
Трава морозного черв’яка сама по собі була рідкісним реагентом, вартість якого іноді перевищувала ціну самого серця.
Тратити її на консервацію трофея здавалося грубим марнотратством, але іншого способу зберегти цінність продавця просто не було.
Очевидно, що людина в масці є учнем другого рівня і тому бере цей складник для власної підвищення.
Те, що він вирішив запропонувати йому зараз, засвідчило про відчайдушну і майже фанатичну готовність дістати Куклу ЗЛОби.
Генрі якраз думав про те, де шукати ресурси для майбутнього ривка. Ця знахідка була вдалась у його плани. Зупинившись, він знервовано сказав:
— Непогано. Додайте до цього модель заклинання Льожаного Шипа - і ми в розрахунку.
Людина в масці завмер, обмірковуючи голе прохання, але потім мовчки витягнув з поли сувій із моделлю.
« Йде », — сказав він глухо, і в його голосі явсно проступили крижані ноти прихованої загрози.
Генрі проігнорував цей спад. Він ніколи не вірив, що опонент так просто розірветься з рідкісним серцем і дозволить йому піти. Ускладнення були неминучі, а значить, слід було витиснути з цієї угоди максимум можливого.
Обмін пройшов дуже швидко під сумнів безстрашні погляди керівників села П’ярів Воррон. Як тільки речі змінили власників, Генрі активував внутрішній зв'язок.
« Глибока Сінева, провести повний аналіз на наявність засобів стеження і магічних маркерів».
— Перевірка виконується... - Він був безстрашним. - Слідів сторін не виявлено.
Результати сканування підтвердили чистоту предметів: ні залишкового випромінювання мана, ані прихованих ментальних міток. Генрі наївний жест, який прибрав у кільце. Всередині нього формувався ізольований кишені реальності, повністю блокуючи будь-які спроби дистанційного виявлення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu