Генрі все ще не розумів, які засоби він використовував, але чітко бачив цінність цього успіху в абсолютній нестабільності його духовної енергії.
Коли Ейлуша називала Діно дядьком, їх мала розділяти дистанція в одне покоління. Проте Генрі пам'ятав, що Діно борознив моря з добрими сімдесяти-сім років. Хоча насправді він розміняв другу сотню. З огляду на те, що перший вік мага часто перевалив його за триста років, Діно по мірках свого соня вважався мало не юнаком.
Генрі прямо подивився на собеседницю:
— Дядя? Наскільки мені відомо, Діно вже далеко за сто. Називаючи його так, ти натякаєш, що тобі самій під вісімдесят?
Ейлуша не стримався і фиркувала від сміху, гримливо погрозивши йому пальцем.
- Що за дурість ти кажеш? Для мене він скоріше прадідушка, але я звикла називати його так з самого дитинства. Дядько Діно ніколи не звертав уваги на такі слова.
— Зрозуміло, — різко кивнув Генрі. Він точно знав, що Ейлуш вийшла заміж в двадцять і зараз перебувала у самому розквіті своїх двадцяти восьми років, тому її фамільярність і викликала в нього законне здивування.
Ейлуш зручніше влаштувалася на ліжку. З цього легкого руху шовковий халат зісковзнув, обнаживши матову білизну плечей і звабливі вигини тіла.
З усіх боків Ложе обкутав щільний чорний тюльпан, і для звичайного ока внутрішній простір залишався прихованим затінком.
Проте Глубока Сінева не знала перешкод: інтерфейс чіпу миттєво скоригував зображення, виводячи перед очима Генрі чітку і деталізовану картинку.
Ейлуша тим часом повністю змінила положення і сказала:
- Твоє ім'я вже давно на слуху в моєму будинку.
- Діно розповідав? — Припустив Генрі, зберігши безстрашний вираз обличчя.
- Саме так. Коли дядько Діно повернувся з останнього плавання, то заглянув до мене із подарунками. За чаєм він травив морські байки і розповів кілька кумедних випадків, в яких ти фігурував як вельми цікавий персонаж.
- Я не сподівався, що пан Діно здобуде мені таку честь.
У ті дні Генрі був лише недосвідченим учнем, а Діно — повноправним чарівником. Юнак і в голову не могли прийти, що він залишив у пам'яті майстра досить яскравий слід, щоб стати темою для світської розмови.
Губи Ейлуші дуже зворушилися.
— Тебе ім'я врізалося мені на пам'ять ще тоді. Через два тижні після того, як ти оселився в Райені, Асоціація шукачів пригод надіслала мені повний звіт про твою персону. Оскільки ти маєш статус "таїнствованого" вони побоювалися брати на себе відповідальність і приховувати інформацію від власників міста.
Генрі нескінченно зітхнув. У той момент, коли Ейлуш сказала його справжнє ім’я, пазл склався — джерело витоки стало очевидним.
— Не варто звинувачувати Майло, — м’яко додала вона, вловивши його настрій. — Він діяв без злого задуму. Більше того, він наполягав на мене зробити тобі внесок. Він запевнив, що ти законослухняний маг і не уявляєш загрози міському порядку.
Ейпіа зробила паузу, уважно спостерігаючи за реакцією гостя.
— Після твого з'явлення в Райені я наказала своїм людям вести за тобою неголосне спостереження. З'ясувалося, що ти ведеш майже заговорний спосіб життя: сидиш вдома, не втягаєшся у авантюри і, здається, просто хочеш перечекати бурю у тиші. Переконавшись у твоєму миролюбстві, я вирішила не втручатися.
Вона потягнулася ліниво і підняла ногу, ніби затікала від довгого ліжка. Тюль не міг приховати ідеальні лінії її білих, ніжних ніг, які вона виставила напоказ з грацією ситості кішки.
- Тоді перейдемо до справи. Чому ти відреагувала на моє завдання? Ти щось знаєш про місце розташування Місяцем? — Генрі вибрав повернутися в ділове русло.
— Відомо. Якщо бути точним, у мене було дві порції цього рідкісного інгредієнта, але їх викрали прямо під час транспортування.
— Ты - леді Райена, єдина дочка герцога Батона. Хто в цих землях має достатньо божевілля, щоб грабувати тебе?
Питання Генрі було обґрунтоване: за дверима ніс караул Великий лицар, а військові ресурси міста дозволяли витерти будь - яку банду в порошок. Звичайна смертна не ризикнув би так підставлятися.
— Чарівник, — повільно змакуючи кожне слово, вимовила Ейлуш. - За нашим слідом йшов учень першого або другого рівня. Не з офіційних магів, але досить кмітливий.
Генрі відчув, що ситуація ускладнюється. Хоча допомога мага була логічною, одне питання не давало йому спокою: коли він був родичкою Діно, то мав би вийти на більші фігури. Навіщо їй потрібен саме він?
— Ты подопья Дино. До того ж, Королівство Доріс знаходиться під прямим протектором острова Міра Снів. Який безумець з числа учнів ризикне піти проти тебе?
Ейлуша зітхнула, і цей рух віднісся м’яким колосканням її форм під тонкою тканиною — видовище, яке може мати менш спокушений чоловік.
- Мої стосунки з дядьком Діно справді теплі, але на ньому мої зв'язки в магічному світі закінчуються. З моїм нікчемним талантом я навіть не маю права переступати поріг острова Міра Снів. Дядько Діно завжди казав, що вступ до магічної організації не принесе мені нічого крім нещастя. Він постійно в морі і не може охороняти мене день та ніч. На його думку, леді Райна — найкращий спосіб жити довго й спокійно.
- А сам пан Діно? Він знову пішов у плавання?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu