— Благодарю.
Повернувшись до черги, Генрі простягнув щільний аркуш пергаменту приголомшеному Едові.
— Що закон вимагає, аби повністю скасувати статус раба?
Ед завмер, його губи тремтіли і з горла вирвалися лише беззв'язкові звуки:
— Я... Я не... Пане...
— Заспокойся і відповідай по суті, — Генрі злегка приохотив його до плечей.
Ед полегшено зітхнув і витер сльози.
— Треба лише формальну згоду власника і реєструвати новий посвідчення особи в канцелярії. Но... є одна проблема.
— У чому вона полягає? - Уточнив маг.
Ед зламано вказав на потворне клеймо, випечене на його щоці.
- Ця мітка. Поки вона на обличчі, для будь - якого вартового чи перехожого я залишуся рабом, хоч би які папери мені було потрібно.
Такі клейми робилися з сумлінням: їх не можна було мити, а спроба вирізати знак перетворила б обличчя хлопця на місиво зі шрамів назавжди від утрачених.
Генри задумливо кивнув.
— Ясно. Зараз просто йди за мною. Про клеймі не турбуйся - я вирішу це пізніше.
Для Генрі це не було складною технічною складністю. → Глибока Сінева̄ була здатна проаналізувати структуру пошкоджених тканин і синтезувати рецепт регенеруючий склад, який не міг би усунути рубці.
Його знання в алхімії та медицині, затверджені величезними базами даних з Носантанської академії, дозволяли проводити і не такі маніпуляції.
Генрі не планував затримуватися в Брауні. Занепокоєння охопило країну, а метушливе населення міста мало не допомогло спокійної праці.
Його шлях лежав глибоко в Королівстві Доріс, землі більш стабільною і впорядкованою. Генрі поринув у розрахунки, поки досвідчений візник Ед впевнено правив возом.
Він потребував відлюдного місця, надійного сховку, де міг би без перешкод проводити експерименти з магічними еліксирами та шукати місячний кам’яний мха.
Величезні простори королівства примушували його на мить насупитися, аналізуючи варіанти: з чого саме варто почати пошуки в цій незнаній землі?
Черга на прикордонному контролі тривала виснажливо. Генрі чекав півгодини, перш ніж його повіз додому.
— Джерант Лоґан? « Інспектор середніх років, чиє обличчя застигло в масці професійного байдужості, з цікавістю дослідив посвідчення і документи про те, як він виглядає на Генрі.
В цілому цей мандрівник був подібний до скупого опису в документах. Не виявивши зачіпки для придирок, чиновник з сухим стуком прикріпив документ, офіційно відкриваючи Генрі шлях до країни. У цю епоху, позбавлену фотографії, ідентифікація заснована на загальних прикметах та бігні візуальному стилі. Іссіня-чорний волосся Джеранта - така ж рідкість у цьому світі, як і в самого Генрі - стали вирішальним фактором. Інспектор не став формальним, а лише ворожити про те, якими дорогами Майло зміг знайти аристократа з такими ж подібними рисами.
— Зі мною ще один раб, — сказав Генрі з ревінням, простягаючи папір Еда і короткою жестою вказуючи на візницю.
Інспектор лише малював понуро, навіть не торкаючись його документів.
Один раб не дуже важливий. Якби ви везли їх десятками, то вирішили б продати живим товаром. Проїжджайте.
Генрі забрав завірені папери, повернувся до воза і коротко кивнув притишнього помічника:
— Продовжуй правити.
- Слухаюсь, сер! — З очевидним захопленням сказав Ед. Він просверзив на козли і погнав коней, пурхнувши навпочіпки.
Після того як Генрі минув ворота Брауна, він поповнив запаси провізії в місцевих лавках. Потім, не затримуючись ні на годину, залишив міські мури.
У півмракі крытой возки він розгорнув детальні карту Королівства Доріс. Його палець ковзав по переправі торгових шляхів і завмер на вершині Райєн — найбільшому транспортному вузлі, який процвітав у перетинанні головних дорожніх артерій ще з давніх часів.
Політична стабільність Доріса, яка рідко затьмарювалася жахами і благотворно впливала на економіку: зростала кількість населення, а торговельні оборудки були в захопленні. У Райні проживало близько 70 000 — 80 тисяч людей.
Це місто обіцяло достаток товарів і комфорт, яких Генрі прагнув для своїх досліджень. Від Брауна до Райена по тракту було близько шести-сім днів шляху.
Під час подорожі Генрі іноді відсувався щільну завіску, скануючи погляд на ландшафт. Контраст з кордонними землями був дуже важким, адже тут майже не зустрічалися виснажені біженці.
Вздовж дороги товкли сільські місцевості, а селяни виглядали міцними й здоровими. Близькість до жвавих магістралей забезпечувала територію багатства і безпеки.
"Корольство Доріс знаходиться під юрисдикцією острова Міра Снов", - воскресив в пам'яті Генрі звіти про те, що вони вивчали перед відбуттям.
Ця територія належала до зону впливу магічної організації Діно, капітана, який привіз її на континент Карах.
Протягом місяців, проведених у морі під час Діно, Генрі добре пам’ятав методи цієї фракції. Острів Світу Снов волів контролювати морські шляхи та прибережні зони, рідко коли вступаючи у відкритий конфронтацію з такими гігантами, як місячне світло Ліса або Хіжина Грін.
Через протяжну берегову лінію та порти західна частина Доріс буквально впала у золото, хоча море постійно забирала свої данини у вигляді зниклих суден.
Під кінець сьомого дня тишу тракт змінив напрям, який нагадував прибою. Це був шум великого ринку. Генрі відкинув полог, перебрався на передок воза і завмер, оглядаючи панораму. Під час підніжжя масивних кам’яних мурів Райна життя було переповнене. Великі ринкові площі, що простягалися по обидва боки дороги, були забиті людьми. Торговці всіх мас - медіа розхвалювали свій товар, а в барвистому натовпі прочісували його екзотичними фасонами.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu