Вигляд захованої гори скарбів примушував серце старого мага обливатися кров’ю, який складався з великої частини його особистого стану. Генрі мудро замовчав, не бажаючи підливати масла у вогонь.
Він задумливо вдивлявся у ту сторону, де чорний силует розчинився на небі.
Тим часом один з уцілілих лицарів підійшов до корабля, зачерпнув важкі відро та парканну воду і без зайвих церемоній окавив тих, хто лежав непритомний. У той час як мароси почали самостійно чекати на себе, вони ставали невпевненими.
Генрі зрозумів, що одяг з сіллю неприємно липне до шкіри.
Йому було потрібно переодягнутися в сухе, як у двері делікатно постукали. Вона увійшла до кімнати Ліліан; вона вже встигла змінити промощену сукню на затишну піжаму, а її вологе волосся розсипалися по плечі.
В руках вона обережно стискала масивний фоліант в алой обкладинці, на якій витончена зв’язь сивильської мови була витснена: « Вхід до драконячої мови».
— Я мушу з’ясувати, що саме вони сперечалися, — пояснила вона, сідаючи на край ліжка і піднімаючи ноги. — Драконяча мова надзвичайно складна. Я б'юся над нею не перший місяць, але ці базові склади просто не затримуються в голові.
Ліліан розгорнула важку книжку, і Генрі помітив її зосередженість на тому, як вона веде пальцем по нескінченних колонках оголовлення, перегортаючи десятки сторінок.
Після декількох операцій вона зрештою змогла відновити суть нещодавнього діалогу. На її обличчі з'явилася слабка усмішка.
— Здається, я розібралася. Чорний дракон сказав: « Віддайте ваше золото, або я перекину цю щіпку". На що пан Діно відповів: « Ти шукаєш смерті? » Крилатий ящір не злякався, заперечивши, що при всій силі Діно, тому його не втримати. А наприкінці він ще й сказав: « Не достатньо, не досить ».
Генрі задумливо прикусив губу.
« Хіба ж пан Діно не настільки могутній, що навіть таке велетенське створіння могло б стати з ним на війну? » — запитав він.
— Це не дивно. Діно - це загартований в боях офіційний чарівник першого рівня. Зустрівшись вони на твердій землі, цей лускат навіть не зміг би подивитися в наш бік.
- Дозволиш мені поглянути на книгу? — Питал Генри.
Звісно. Невже тебе зацікавила лінгвістика стародавніх ящерів? — Ліліан здивовано вкинула брови.
Генрі кивнув, зберігши безстрашний вираз обличчя.
— Хочу трохи розширити кругозір. Хто знає, в які краї закине нас доля у майбутньому.
— Що ж, спробуй, але попереджаю: це жахливий кошмар. Давай я хоча б поясню тобі основи вимови, інакше ці склади залишаться для тебе просто безглуздим набір закорянок. Кажуть, що через розуміння цієї мови можна вийти на Драконячу магію, але її структури настільки перевантажені, щоб навіть чарівники ламали над ними голови.
Ліліан відійшла до стіни і гостинно покрилася біля себе.
— Присядь ближче і слухай уважно.
Генрі ледь помітно посміхнувся. Дівчина залежала в каюті з таким видом, ніби була тут повноправною господинею.
Виявляється, що базовий алфавіт становив приблизно дев'ятсот складів, і це було лише вершиною айсберга.
Слоги переплелися в химерні комбінації, а опис деяких понять вимагав з’єднання сотень елементів і розворотів.
Складність мови пояснювалась фізіологією: драконовий апарат дуже відрізнявся від людського, і ця мова спочатку не була створена для людських зв’язків. Після того як Генрі переглянув перші сторінки, він зрозумів масштаб проблеми.
« На щастя, я маю завидний наполегливість і інструмент, недоступний іншим смертним», — проминуло у нього в голові.
« Глибока Синева, почніть запис лінгвістичних даних. Аналізуй фонетику і граматичні конструкції драконячого язика. Виступай в ролі когнітивного асистента».
✔ Задача поставлена в чергу. Аналіз аудіовизуальних даних запущено. kgm
З підтримкою чіпа процес навчання перетворився з каторги на ефективну обробку даних. Дев’ятсот базових складів, які Ліліан терпляче зачитувала вголос, вистачило на один прохід, щоб вони назавжди відклалися в пам'ять Генрі. Через деякий час дівчина подивилася на нього з непомітним підозрою, що переходить у священний жах.
— Ты... Ти хочеш сказати, що запам'ятав все? Ти ж знущаєшся, так? Напевно навчав це раніше в якій-небудь академії!
— Зовсім ні. Їх лише дев'ятсот, невинно відповіли Генрі, потискуючи плечима. — Хіба це не природний результат уважного прослуховування?
Ліліан на мить замерла, очевидно переглядаючи свої погляди на Всесвіт і власну обдарованість. Поки вона перебувала в когнітивному диссонансі, Генрі, який вже навчився принципів побудови простих фраз, вирішив випробувати теорію на практиці.
— #@?% - гортанно вимовив він, точно копіюючи вібрації драконячого голосу.
Ліліан розгубилась.
- Що? Що ти зараз сказав?
— Нічого особливого, просто тренуюся у фонеці. Давай продовжимо, — Генрі дозволив собі легку і ледь уловену посмішку.
Інтуїція підказала дівчині, що її щойно витончено одягли.
Ні! Дай мені перевірити! — Ліліан гарячково зайшла сторінками очоллення, намагаючись по пам’яті відновити вимовену ним абракадабру.
— Знаєш, я раптом відчув дикий апетит. Піду пошукаю що-небудь їстівне, - швидко проговорив Генрі, відчувши, що тучі згущуються і поспішно ретався за двері.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu