— Глибока Сінева, сформуй пріоритети. Перша: пошук метеоритної трави. Друга: встановлення координат шостої високої вежі і оптимального маршруту до неї. Третя: історичний аналіз календаря для визначення поточної епохи.
— Записано.
У нього з’явилася підозра, що записи Ніколаса Карлоса Кембі належали до іншої епохи. Якщо це так, то шестикольцева висока вежа могла перетворитися на пил.
« Буду вирішувати проблеми, коли вони будуть поступати", — вирішив він, пурхнувши головою. Систематизація задач допомагала зберігати фокус, але порожні роздуми про варіанти майбутнього просто витрачали ресурси даремно.
---
Через два місяці ця група зрештою досягла воріт міста Лебедя, величної столиці провінції Жемчужа (штат Носанта), де колись була відома академія.
— Реєстрація завершена, заходимо в місто.
Знаряддя в загоні озброєних людей, включаючи законних лицарів, вимагало тривалої та дотошної перевірки документів на міських брамах.
Меліса за цей час сильно змінилася. В її рухах і тоні з'явилась впевненість справжньої господині будинку, від колишньої переляканої дівчини не залишилося й сліду. У неї була маленька ділянка з будівлею, яку купив барон Бак неподалік від проспекту короля. Незважаючи на своє престижне становище, висока ціна землі в столиці зробила цей дворик дуже скромним.
Група зайняла будинок. Якщо Меліссе тут було вольготно, то тепер стіни були наче стиснутися: вони з Емілем зайняли одну спальню, Генрі влаштувався у окремій кімнаті і всі інші супутники поділились по трьох позосталих приміщеннях.
Меліса заглянула до Генрі.
— Завтра утром я спрошу тебе до вчителя Клода.
— Дякую вам, пані Мелісса, — відповів Генрі.
Вона м'яко усміхнулася:
— До чого ці формальності? Якщо тобі призначено стати великим чарівником, то в майбутньому вже нам доведеться шукати твоєї підтримки і захисту.
Генрі обмежився короткою кивком. Переміни в Меліссе були занадто очевидні, щоб їх ігнорувати.
— Тоді відпочивай і набирайся сил, — додала вона. Меліса граціозно розвернулася і обережно прибила за собою двері.
« Невже вона стала настільки розраховкою?»
Генрі ледве виповнився чотирнадцять, але з попереднього життя він міг бачити людей наскрізь. Раптове "зрослення" Мелісси та її спроби скоротити дистанцію були класичним прикладом жіночої стратегії зміцнення соціальних зв'язків з перспективним союзником.
Генрі ледь помітно посміхнувся:
— Не хотів би втрачати такого друга, як Еміль. Мабуть, варто і далі триматися на відстані.
Еміль залишався його єдиним справжнім товаришем в цьому світі, і Генрі не збирався віддавати цю дружбу заради скороминущих інтриг. Шлях магії вимагав від нього повної самовіддачі.
Вночі, коли будинок занурився в тишу, з кімнати Еміля і Мелісси почали доноситися певні звуки. Звукоізоляція у старому домі залишала не найкраще, а гострий слух Генрі лише погіршував ситуацію. Щоб не відволікатися на сторонні шуми, він закрив очі і занурився в медитацію, вилазячи у свідомості бар’єр.
Рано - вранці Еміль разом з Джимами та лицарями вирушив у місто на пошуки роботи. Золото таяли, а життя у столиці вимагало постійних витрат.
Меліса ж повела Генрі до Носантанської академії, найпрестижнішішого за всю країну Нортон. За цими стінами викладали все: від астрономії і поліекономії до мистецтва танцю та придворного етикету. Сама Меліса спецзалежна на лінгвістиці, а її наставник Клод вважався живою легендою, яка знає більше як 70 мов і діалектів.
За умови відсутності зброї, академія була відкрита для пристойної публіки. Меліса впевнено провела Генрі через хитросплетіння до тихого, ізольованого саду, в глибині якого виднілася витончена будівля.
Піднявшись на другий поверх, Меліса обережно постукала у важкі дубові двері.
— Вчителю Клод, це я, Меліса! Я прийшла відвідати вас.
— А, Меліса... Входи, дитя, входь, — почувся всередині чуйний попри похилий вік голос.
Простір кабінету був просто вражаючий: по стінах тяглися нескінченні стелляжі, заставлені рядами фоліантів, а масивний стіл у глибині кімнати зникав під купами паперів, які нагадували невеликі гірські пасма.
Через ці паперові завали з'явилася фігура господаря - лисого старого з окладистою белосніжною бородою.
Клод повільно підняв голову. Його погляд був настільки заспокійливий, що він не міг стриматися від свого обличчя.
— Про трагедію в долині Дул мені вже донесли, — сказав він, намагаючись потішити дівчину. - Прийми мої співчуття. У ті події втрутився справжній чарівник, і людські сили тут були марні. Будь ласка, залишайся у стінах академії і зосередься на науках. Тут ти під надійним захистом.
— Дякую вам, вчителье, — прошепотіла Меліса.
— А це хто? — Клод перевів спорожнілий погляд на дівчину.
Генрі зробив крок уперед, не чекаючи на виставу.
— Мене звуть Генри Мелин. У минулому я служив як охоронець барона Бака, але тепер звернув свій погляд на мистецтво магії. Я прибув сьогодні, сподіваючись отримати відповіді на деякі питання у настільки славного вченого, як ви.
Брови Клода злетіли вгору від здивування. Він повільно піднявся з-за столу, його тон став надзвичайно серйозним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu