Сам Генрі відчував задоволення від того, що його розум був вільний від подібних страждань. Він лише повернувся в замок, де сподівався вийти на слід чарівників.
Здатність його тіла акумулювати ману була незаперечним доказом вродженого таланту.
Еміля не мала достатньо корисної інформації, тому він запланував залучити до себе контакт барона Бака.
Його розум викликав ледь помітний сторонній шум. Генри замер, перетворившись у слух.
« Ритмічний стук копит. І їх багато".
Почуття загострилися. Звук доносився із заходу — з боку володіння Бехарда. Генрі швидко зійшов на кам’янистий виступ, звідки відкрився огляд гірської стежки.
Біля підніжжя він побачив вершників у повному бойовому вбранні. Вони рухалися швидко, чеканя крок.
Агресивний тунель не залишав сумнівів щодо їхніх намірів: вони могли потрапити в пастку, коли проминули ферму і долали Зумрудну хребту. А до весілля Мелісси залишалося всього пару днів...
Зафіксувавши ціль, Генрі безшумною тінню кинувся назад, щоб підняти Еміля. На фермі тільки вони двоє могли тримати зброю. Підготовка зайняла лічені хвилини.
— Я сподівався, що Бехард умер апетити. Якщо вони зважилися на вилазку зараз, значить ставки абсолютно високі, — похмуро похитнувся Еміль, перевіряючи спорядження.
Генрі холоднокровно перерахував шість повних колчанів.
— Идем. Вони не чекають опору в цій глушині. Наша мета - ліквідувати головну групу, залишивши одного для допиту.
— Пошли!
Еміль злетів у сідло, його очі поросли лютим вогнем. Гнів на незапрошених гостей, які погрожували щастю коханої людини, витіснив нещодавню гандру.
Вони вирушили до західного проходу — вузького гірського горла, який не минув. Вибравши позицію на висоті, Генрі взяв цибулю з рафінованої сталі. Стара зброя Генрі він повернув власнику, а тепер ця цибуля була лише прикрасою на стіні аж поки сам Генрі повільно згасав у ліжку. Сталевий інструмент потребував величезної фізичної сили, щоб натягатися, але замість цього він дав далекобійну силу і недоступне дерево.
— Чотирнадцять бійців, повна екипування. Генрі, оцінюючи суперника, констатував їхній лицар, нагрудник — герб дому Симона.
Вторгнення озброєного загону на чужу землю було таке саме як офіційне оголошення війни. Не потрібно було мати особисте слово. Генрі чекав, поки вороги не втягнуться у пастку і відрізують собі шлях до відступу. Коли головний вершник опинився в ідеальній точці, він спустив тетиву.
Стріла прорізала повітря з тонким, хижим свистом. Через неймовірну кінетична енергія вона прошивала горло вершника наскрізь і, не втрачаючи швидкості, загнала кору свіжою кров’ю.
— Засада! - Взяв хтось внизу.
Відряд відреагував професійно: бійці швидко поспішали шукати сховку. Проте для Генрі, який мав можливість використовувати комп’ютерні потужності глибокої Синеви, ці маневри були марними. Поки ворог залишався в зоні прямої видимості, кожен наступний постріл обіцяв стати фатальним.
Генрі першим помітив фігуру, яка затаювалась у густій траві біля підніжжя кам’яного схила.
На його губах заграла ледь помітна, холодна усмішка. Він плавно натягнув тетиву важкої цибулі, і в той же момент у полі його зору спалахнула інтерфейс « Голубокою Синеви».
Система миттєво вибудувала траєкторію: мерехтяча нитка пройшла крізь вузький зазор між валунами, показуючи точку гарантованої поразки.
Стріла зі сухим свистом розсікала повітря, тіло в траві конвульсично билося і завмерло назавжди.
Унизу ховалися інші. Один з переслідувачів необачний виснувся, намагаючись оцінити ситуацію, але Генрі вже розрахував кут. Він буквально розніс голову нещасного чоловіка, розвіюючи по каменях бризки крові та кістковий посуд.
Він, наче полігон на полигоні, вразив ще чотирьох інших осіб. Вони забилися в "мертву зону", боячись навіть дихати.
— У розвіданні не було жодного слова про засідку! Звідки взявся снайпер? - Донісся знизу яросний шепіт, що переходив у хриплий лай: хтось з нальотчиків розрізав відповідального за розвідку.
Генрі повністю контролював ситуацію, скинувши ворога на місце. Їхня нерухомість лише полегшувала завдання. Поки "Глубока Сінева" вирахувала нову оптимальну позицію для стрільби, Генрі безшумно ковзав убік і перетворювався на саму смерть. Еміль залишився страхувати вхід в ущелину, а наступна стріла вже знайшла свою ціль, обірвавши життя ще одного найманця.
- Він там! Стережися!. — Виступний крик обірвався на півслові, пір’я стріли затремтіло і стирчала з пробитого горла.
Рицар, який очолював групу, зрозумів, що ініціатива повністю зникла. У відчайдушній спробі врятуватися він рвав назад, покладаючись на свою запропоновану швидкість. Генрі, не змінюючи виразу обличчя, поклав на сталеву цибулю відразу три стріли.
Випущені єдиним залпом, вони віялом перекрили всі можливі шляхи до відходу.
На обличчі лицаря відобразився первісний жах, коли він зрозумів, що догодив у капкан; через мить наконечник прошив його серце, і воїн впав мертвий.
Еміль, побачивши загибель лідера, кинувся в атаку. Без командира деморалізовані залишки загону не становили серйозної загрози, особливо під прикриттям Генрі.
Еміль вдерся у їхні ряди, наче тигр, який потрапив до вівці.
Першим ударом нищівної сили він збив противника з ніг, даючи вихід нагромадженій люті.
Хтось ще намагався гризти, але варто було ворогу вкинути клинок, як стріла Генрі безпомилково находила гоління у захист, пробиваючи серце.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu