- Дякую! — Викрикнув Генри і мітнувся в кашорку, боячись, що старий передумає.
Попри роки, він доглядав за зброєю в ідеальному стані з винятковим тканням. Ходили чутки, що в молодості садівник був майстерним стрілом, але вік взяв своє. У сагайдаці було сім стріл — перша вилазка була достатньою. На руках хлопчика цибуля виглядала масивною і громіздкою.
- Куди це ти зібрався, недомерок? — Викликнув його охоронець біля масивних воріт замку.
— На полювання! — Дзижчачий сказав Генрі, керуючи ремінь колесниці.
Бджолоїдка зайшла хриплим сміхом, переглянувшись з партнером:
Ха-ха! Дивись, він же сам нижче цього лука. Дивись, хлопче, не підстрелили свої п'ятки!
Другий охоронець ліниво підхопив жарт:
- Слухай, мисливець, принеси мені червоноп'ятистого горобця. Коли на вугіллі зажарено, вони пахнуть. За кожну тyшку дам десять медяків.
— Домовилися, готуючи монети, — серйозно кивнув Генрі, не зменшуючи крок.
За спиною знову пролунав привітний гогот, але він вже не звертав уваги на знушення.
З луком позаду Генрі минув ворота і вийшов на відкрите місце. Перед замком простягався довгий пологовий схил, який спускається до звивистої стрічки річки Зелена трава. Важкий розвідний міст зі скрипом опустився, пропускаючи розкішну карету барона Бака — Генрі не знав, куди прямував пан, і це мало хвилювало його.
На протилежному березі річки густі ліси — головна мета його вилазки. Ходили легенди, що в його частіше водяться люті створіння, з якими не завжди могли запанувати навіть лицарі, але Генрі не збирався ризикувати. Його метою була опушка: поки він занадто слабкий для серйозних сховок.
- Глибока Сінева, увімкніть виявлення. Будь-який рух у радіусі доступу, попереджуй про можливі небезпеки.
Oбпостачання навколишнього середовища запущено.here
У полі зору раптово спалахнуло м'яке зелене світло, накладаючись на реальність. Ліс миттєво змінився: безпечні рослини підсвічувалися смарагдом, а живі істоти виглядали тьмяно-червоними контурами, видаючи засідки і приховані гнізда. У верхньому правому куті свідомості розвернулась напівпрозора міні-карта з активними маркерами.
— Почати полювання.
Коли Генрі ступив під зведення лісу, довколишній світ швидко перемінився: птахи смолкли, комахи затаїлися, а лісова тварина завмерла в тривожному очікуванні.
Він навмисно пом’якшив крок, роблячи поступ безшумним і вирівняв дихання та почав методично сканувати зарослі у пошуках здобичі.
Незабаром у полі його зору, серед сплутаних коренів, з’явився сірий дикий кролик.
Генрі плавно наклав стрілу на тетиву і до впора натягнув лук, який відчував приємний опір деревини.
- Глибока Сінева, включи допоміжне прицілення.
— ✔ Прозвалить розрахунки швидкості вітру і балістичної траєкторії...
Перед очима спалахнула тонка синя лінія, накладена на реальність. Генрі ледь скоригував кут нахилу лука і відпустив тетів.
Свисток!
Довгі вуха звіра смикали, вловивши вібрацію повітря, але реакція запозила стрілу з глухим стуком пробила череп наскрізь. Генрі не поспішав, а уважно оглянув околиці. Він побачив, що постріл не приваблює хижаків і лише тоді підійшов до трофеї.
Піднявши тіло, він прикинув вагу — приблизно два з половиною кілограми.
Він витер наконечника про шкурку, прибрав його в сагайдак і рушив далі.
« Контроль над тілом все ще залишає не найкраще, — зимує він, аналізуючи нещодавній рух. — У момент спуску тетиви не вистачило ідеальної стабільності в кисті."
Через кілька хвилин він знайшов нову мету.
На гілках розкидного дерева до північно-східної частини знайшлася пара червоноп’ятинистих горобців; птахи були зайняті тим, що спокійно чистили одне одному пір'я. Генрі заміряв, сповільнюючи ритм серця до мінімуму. Лук знову зігнувся, а наконечник стріли блиснув і ловив мізерні лісові промені.
Свисток!
Один постріл - дві цілі. Стріла прошила голови птахів, нанизавши їх на деревоподібне дерево, наче стиглі ягоди на шампур.
Хоча м’ясо мало й багато, воно було цінним для багатьох: ліси кишіли ними і місцеві жителі ніколи не задумувалися про те, чи поповнилось населення.
До полудня улов Генрі став справді величним: три кролики, сімнадцять червоноп’ятинистих горобців і кілька риб, вивезених в заводі.
М’язи почали ганяти від монотонного навантаження, а пальці ледве стримували тетиву, змушуючи його закінчити полювання. Коли сутінки почали згущатися, а останні блиски заходу ледь проникали через щільні крони, з глибини чащі донісся низький і на що не схожий рик. Це спонукало Генрі прискоритися, щоб покинути лісову зону аж до темряви.
Біля масивних воріт замку черговий охоронець приголомшено втупився на зв’язку дичини.
- Це все ти сам настріляв? — У його голосі змішалися недовір’я і заздрість.
Звісно. Ось червонуп’ятисті горобці, як ти і замовляв. Давай гроші, — коротко кинув Генрі. У голосі царя не було байдикування, тільки сухе розрахування.
Охоронець перевів погляд на пташині тушки, які звисають з плечей юнака, і мимовільно сковтнув себе та похлопався.
« Я візьму тільки п’ять штук, — пробурмотів він, очевидно збентежений обмеженнями своїх грошей.
— Іде, — кивнув Генрі без тіні розчарування. Він знав, що будь - яка монета була для нього кроком до незалежності.
Слугам у замку не дозволялося давати зарплатню, оскільки їхня власність була рідкісною. Охоронці мали трохи краще становище, але й їхні гаманці не плекали золота. Коли Генрі переступив поріг внутрішнього двору, його поява викликала хвилю перешіптувань.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu