Битва між Катаном і Гоулкою закінчилася невдовзі після того, як почалася.
"Це нудно". — Катан втратив інтерес і залишив територію.
Гоулка обтрусив свою сокиру і підійшов до Кан О.
"Ти в порядку?"
"Я в порядку".
"На Ної є місця, де мешкають такі небезпечні люди, як він. Я скажу тобі, де вони знаходяться, тому тримайся від них подалі".
Кан О досліджуючи Ной і мимоволі зайшов у небезпечну зону.
"Зрозумів. Дякую, що врятували мене".
"Я просто виконав свою роботу".
Вони стояли пліч-о-пліч і обговорювали різні питання.
"Я чув, що Руманські орки стали головною фракцією".
"Так. Усі орки були асимільовані Руманськими орками".
"Ось як? За мого часу Руманські орки були крихітним племенем".
"З якого ви племені, містере Гоулка?"
"Плем'я Гурабаші. Воно складалося з найвідважніших воїнів орків", — гордо сказав Гоулка.
"Гурабаші..."
Мумугул, Верховний Вождь орків, який змінив Асуку, спочатку був орком із племені Гурабаші. Було також кілька відомих воїнів, які походили з племені Гурабаші.
"Прошу вибачення. Я мало що знаю про них..."
"Усе гаразд. Що сталося з тролями?"
"Їх називають Інгритськими тролями..."
"Схоже, вони все ще такі самі".
Після розмови з ним Кан О зрозумів, що Гоулка — непоганий хлопець. На відміну від його дикого і грубого обличчя, він був надзвичайно обізнаним, а також досить кумедним.
Він також зміг дізнатися від нього кілька західних секретів, які неможливо було отримати з книг чи інтернету. Наприклад, Гоулка розповів йому історію про те, як Чорний Пес і Біла Кішка закохалися одне в одного.
Це була інтерпретація «Ромео і Джульєтти» у світі Арт. Єдина різниця полягала в тому, що вона мала щасливий кінець.
"Побачимося пізніше. Не забудь уникати тих місць, про які я тобі розповів".
"Так".
Гоулка пішов. Його спина була широкою, як найвеличніші рівнини.
Кан О зустрів тут усілякі легенди, включаючи Гранде Локсію, Героя Джавена, Кунту, Бога Бійки Хана, легендарних ковалів та Акасуса. Він навіть зустрів тут найгірших злочинців Арту.
Безперечно, це було найцікавіше місце в усьому Арті.
Більше того...
Він ще зустрів не всіх мешканців Ною. Його серце калатало, схвильоване перспективою зустріти ще більше легенд, героїв чи злочинців.
***
"Тобі бракує бойового досвіду", — сказав Джавен.
"Мені?"
Кан О не міг із цим погодитися.
"Ти не можеш назвати досвідом побиття тих, хто слабший за тебе".
"Я цього не робив".
Кан О прагнув битися з тими, хто був сильнішим за нього. Зрештою, це був найшвидший спосіб для нього рости.
"Невже?" — Джавен бачив його наскрізь. Він пильно подивився на нього, змусивши Кан О відвести погляд.
"Ну, припускаю, що останнім часом це траплялося..."
Кан О став одним із найсильніших воїнів на континенті, тому було не так багато людей, які могли кинути йому виклик.
"Спаринги не мають великого значення, коли ти стаєш Грандмайстром, але щоб ним стати, тобі потрібно битися з якомога більшою кількістю людей, які сильніші за тебе".
Джавен викликав найсильніших мешканців Ною одного за одним і змушував їх битися з Кан О.
Усі вони були принаймні Майстрами.
Деякі з них були навіть Грандмайстрами.
Лицар-Дракон, Вальдес!
Жнець, Сайлар!
Піонер Магії, Ласія!
Вони були такими ж сильними, як Стражі Душ.
Кан О не зміг перемогти жодного з них, але отримав від них щось безцінне.
Як це найкраще описати?
Це було так, ніби він зрозумів, що він не ідеальний і що йому ще багато чому треба навчитися.
"Ти добре бився", — сказав Джавен.
"Добре бився? Мене повністю знищили".
"Ну, ти не помер".
- У цьому він має рацію.
Це були швидше битви на смерть, ніж спаринги. Він десятки разів був на порозі смерті під час цих боїв; одна маленька помилка — і він був би мертвий.
- Я не помру ні за яких обставин!
Потойбіччя.
Він не зможе повернутися сюди, тому не було жодного шансу, що він помре і змарнує свою можливість!
"Про всяк випадок... Чому б тобі не залишити тут різак душ? Це дозволить нам використовувати його, навіть якщо ти помреш", — сказав Джавен, з пустотливим виразом обличчя.
"Я не помру ні за яких обставин!" — твердо сказав Кан О.
"Ходімо поїмо".
На Ної був лише один ресторан. Проте він був надзвичайно великим і величним.
Він належав Богу Кулінарії, Алену.
Це був шеф-кухар, який відкрив магазин у Корреа, що перетворило її з млявого, нудного міста на Місто Гурманів.
Однак у ресторані Алена було одне єдине правило: у ресторані не можна битися!
На Ної жили безліч героїв, лиходіїв, легендарних постатей, драконів, монстрів тощо. Деякі з них знали одне одного і продовжували свої стосунки після смерті, тоді як інші зустрічали тут своїх убивць.
Тут не бракувало конфліктів.
Проте більшість мешканців тут не втручалися у чужі бійки, і не створювали великих груп, тому боротьба не поширювалася.
Більшість бійок закінчувалися так само, як у Катана і Гоулки. Одна зі сторін втрачала інтерес, і бій досить швидко закінчувався.
Хай там як...!
Ален вірив, що навіть смертельні вороги можуть розділити трапезу в стінах його ресторану. Саме тому він встановив це правило.
Якщо людина порушувала це правило, то їй більше ніколи не будуть раді в його ресторані. Тому мешканці Ною ніколи не порушували це правило.
Ось чому Катан, який сидів за столиком поруч із Гоулкою, сидів тихо, склавши руки на грудях.
Гоулка сидів за столиком із Ханом і Нілом.
У той момент...
Кан О і Джавен увійшли до ресторану.
"Сюди". — Хан підняв руку.
Кан О і Катан втупилися одне в одного.
Катан облизав губи і зловісно посміхнувся.
- Божевільний виродок.
Кан О просто проігнорував його.
"Ось, будь ласка". — Ніл передав їм меню.
Однак меню було таким товстим, як телефонний довідник. На ньому була записана кожна кухня, яка існувала в Арті.
Кан О і Джавен не дивилися в меню.
"Дві порції сьогоднішнього спецзамовлення".
"Так!"
Феї розміром із дітей виконували різні роботи в ресторані Алена. Наприклад, вони приймали замовлення клієнтів і швидко приносили їжу.
Це був рис, суп і трохи гарніру.
Він мав шанс поїсти корейську кухню в грі!
"Мм!"
"Мм!"
Ален вкладав усе, що мав, у свою кулінарію. Ось чому його їжа завжди перевершувала очікування, якими б високими вони не були. Це був той смак, який змушував запам'ятати його глибоко в душі через почуття, які він викликав.
Кан О замовив двічі і їв, поки його живіт не був готовий луснути.
- Чорт! Я не зможу їсти це, коли залишу потойбіччя!
"Відрижка!"
Він навіть прополоскав рот фруктовим соком, зробленим із фруктів Арта.
Потім...
Двері ресторану відчинилися, і ввійшов новий клієнт.
Це був чоловік із волоссям і бровами, червоними, як кров, і жінка з довгим золотистим волоссям, яке торкалося підлоги.
Вони скривилися від огиди, побачивши Катана, але змінилися на 180 градусів, побачивши Джавена.
"Джавене!"
"Лорде Зефаріусе, леді Меріус", — просяяв Джавен.
Кан О інстинктивно зрозумів, ким вони є.
- Дракони!
Вони випромінювали ту саму ауру, що й Божественний Дракон Гайнус, коли перетворювався на старого.
Судячи з кольору їхнього волосся, здавалося ймовірним, що вони були Червоним Драконом і Золотим Драконом відповідно.
"Я не бачив їх раніше", — сказав Зефаріус, дивлячись на Кан О і Ніла.
"Їх сюди привела богиня. Вони тут, щоб допомогти нам перемогти Мамонаса".
"Зрозумів".
На цьому його цікавість закінчилася.
Зефаріус і Меріус пройшли повз і сіли за свій столик.
"Вони дракони, так?" — запитав Кан О.
"Так". — Джавен кивнув головою.
"Скільки тут драконів?"
"Лише ці двоє".
"Перепрошую?"
Він думав, що їх буде більше двох. Як несподівано.
"Дуже рідко душа дракона потрапляє сюди".
Тепер, коли він подумав про це, він не чув, щоб за останні 100 років було вбито дракона.
Потім був Акіте, який перетворив себе на Кістяного Дракона, щоб залишитися в живих.
"Чому? Хочеш битися з драконом?"
"Ні". — похитав головою Кан О.
- У мене і так повно справ із Злим Драконом, Інаріусом.
Однак він не міг не витріщитися на драконів.
- Чи знає Червоний Дракон щось про Інаріуса?
Інаріус був унікальним випадком. Його крила були чорними, але тіло — червоним.
Він, як і Варьон, був мутантом. Він також чув чутки, що він був напівкровкою, нащадком Червоного Дракона і Чорного Дракона.
- Інаріус, га... — Кан О постукав пальцем по столу.
Кан О прийшов у потойбіччя, щоб вилікувати Валана. Але чи зможуть вони перемогти Інаріуса, навіть якщо Валан буде в повній силі?
Він не був упевнений.
Але двоє мають бути кращими, ніж один.
Кан О вирішив залишитися в потойбіччі, навіть після того, як отримає Камінь Воскресіння. Зрештою, немає кращого місця, щоб стати Грандмайстром, ніж це. Саме тому він не міг дозволити собі померти.
Поки він був зайнятий роздумами, увійшли нові клієнти.
Це були Локсія, Асу та Таша.
"Оппа!"
Кан О посміхнувся, як тільки побачив її.
***
Коли він почув, що демонічні мечі готові, він відразу ж відвідав трьох ковалів.
"Я тут. Де він?"
Кан О спочатку прийшов до кузні Макса.
"Ось". — Макс передав йому предмет, який був загорнутий у білу тканину.
Кан О ковтнув слину і зняв тканину.
- О?
Це був гігантський меч.
Однак його дизайн був досить дивним.
Прозоре лезо мало форму довгого трикутника. Посередині нього також стирчав ріг.
"Це ріг демона?" — запитав Кан О.
"Так, це мій демонічний меч!"
"Він виглядає досить дивно".
"Він не дивний, він унікальний. Це витвір мистецтва, який дозволяє вам витягувати силу демона, одночасно усуваючи будь-який ризик для користувача! Більше того, я встановив п'ять механізмів, які збільшать силу демона".
Ріг демона завжди був джерелом їхньої сили. Макс не запечатав демона всередині меча, а скоріше вбудував ріг демона в нього.
Замість того, щоб вливати силу темряви в меч і запечатувати в ньому демона, він вирішив піти на компроміс.
Кан О спробував використати Тригер Диявола.
Хоча всередині нього не було демона, сила рогу почала змінювати його форму.
"Ого".
Він не міг знати напевно, поки не випробує меч, але він вважав надзвичайно вигідним те, що немає демона, який намагався б захопити контроль над його тілом.
Більше того, Макс спроектував меч так, щоб підсилювати демонічну силу, що міститься в рогу, тому його сила була насправді сильнішою, ніж у первісного демона.
Натомість він не міг використовувати Сходження Демона на мечі.
"Тоді, якщо ви дозволите".
Кан О залишив будинок Макса і увійшов до кузні Барго. Вона була поруч із кузнею Макса.
"Я тут".
"Воно он там". — Барго вказав на демонстраційний стенд. Його творіння лежало на ньому.
Він дотримав свого слова. Це справді був меч-спис.
Лезо було схоже на довгий бур, що робило його більше схожим на спис, ніж на меч. Однак його держак був занадто коротким для звичайного списа. Його ледве вистачало для хвату обома руками.
Кан О підійшов до демонічного меча, але відчув від нього зловісну енергію.
"Запечатаний демон — це..."
"Карадін". — Барго посміхнувся.
"Мм".
Він уже чув це ім'я. Це був демон, якого він використав, га... Барго справді створив досить злий демонічний меч.
"Немає кращого демонічного меча, ніж цей", — впевнено сказав Барго.
"Побачимо".
Кан О схопив другий демонічний меч, а потім попрямував до кузні Сун Лея.
"Ось". — Сун Лей передав йому гігантський меч у формі пера.
"Не використовуй його з іншим демонічним мечем. Цього меча достатньо", — сказав Сун Лей.
"Я впевнений, що так і буде. Лезо таке велике, що його було б важко використовувати однією рукою".
- Ха-ха, чоловік завжди мріє використовувати величезний дворучний меч.
Кан О, який завжди використовував два мечі одночасно, насправді мріяв тримати два гігантські дворучні мечі в обох руках.
Свист.
Кан О простягнув руку, але меч вивільнив лютий вітер. Це було так, ніби лютий звір гарчав на нього.
"Це те, про що я думаю, так?"
"Птахомонстр", — коротко сказав Сун Лей.
"Я буду використовувати його добре".
"Краще б тобі так і зробити".
З цим Кан О здобув три нові демонічні мечі.
Однак він зможе використовувати їх лише під час свого перебування в потойбіччі. Зрештою, матеріали, які використовувалися в їхньому створенні, базувалися на спогадах. Демони були такими ж.
Крім того, інформація про зброю чітко вказувала на те, що вона зникне, як тільки він залишить потойбіччя.
- Ось чому я буду використовувати їх на повну.
- Убіст, Сарахофф, Блад. Ви, хлопці, поки що у відпустці!