Кан О вже бився з орками раніше, тому він запам'ятав обличчя Мумугула.
"Пане Мумугул..." — обережно сказав Кан О.
Він припускав, що Мумугул відчуватиме певну ворожість до нього; врешті-решт, Вождь Орків, Асука, нібито був убитий людьми.
Однак Мумугул відреагував набагато інакше, ніж він очікував.
"О, предки. Подумать тільки, що я зустріну пана Кан О тут! Дуже дякую". — Мумугул підняв руки над головою. — "Герою Кастену, будь ласка, допоможи нам".
"Перепрошую?"
Кан О нахилив голову. - Гм, що тут насправді відбувається?
Потім до розмови приєднався Кухарап: "Я б теж хотів попросити твоєї допомоги. Знайди справжнього винуватця смерті мого побратима. Ти, хто вбив Демона Таластруму, повинен бути здатен це зробити".
Після смерті Владі Кухарап повів своє плем'я назад додому в Руманські гори. Однак Руманські орки вже заявили свої права на гори.
Два племені ледь не почали війну.
Саме тоді втрутився Асука і провів переговори з Кухарапом.
Він хотів, щоб вони співіснували, і навіть був готовий віддати частину їхньої землі. Кухарап був вражений мужністю та мудрістю Асуки, тому вони стали побратимами. Згодом орки та Туслами домовилися жити в мирі.
Ось як Чемпіон Тусламів і Великий Вождь Орків стали кровними братами.
Потім Асуку було вбито.
Кухарап не міг просто сидіти склавши руки. Він планував убити людей, які були відповідальні за загибель його брата.
Однак Мумугул зупинив його. Він пояснив, що було кілька аспектів, які не мали сенсу.
Таким чином, Кухарап наказав своїм людям непомітно розслідувати обставини навколо смерті Асуки. У процесі свого розслідування вони виявили кілька підозрілих предметів і повідомили про них йому.
Потім Кухарап повідомив Мумугула про свої знахідки, вважаючи, що за несвоєчасною кончиною Асуки стоїть якась змова. Вони двоє зібралися тут, щоб обговорити свої плани на майбутнє.
Саме тоді Кан О з'явився перед ними, як справжній рятівник.
"За смертю вождя точно щось стоїть", — сказав Мумугул.
"Що конкретно ти маєш на увазі?" — запитав Кан О.
"Викрадення Асуки. Його забрали занадто легко. Ми говоримо про Асуку; його називають Оркським Героєм. Неможливо викрасти його без допомоги зрадника", — сказав Кухарап.
Він мав рацію.
Кан О кивнув головою.
"Цей зрадник не міг просто так з'явитися з нізвідки. Це, мабуть, планувалося довгий час. Що означає, що існує окрема сторона", — продовжив Мумугул.
"Я впевнений, що так".
"Я не знаю, хто цей зрадник, і не знаю особистості третьої сторони. Принаймні зараз. Але я знаю, що ми робимо саме те, чого вони хочуть від нас", — сказав Мумугул.
"Наче вбивства Асуки було недостатньо, вони використали його смерть, щоб отримати те, що хотіли. Я не пробачу їм", — сказав Кухарап.
"Хмм". — Кан О поринув у роздуми.
Хан Соль вважала, що це справа рук Імперії.
Беручи до уваги інформацію, яку надав йому Балдук, а також відкриття Мумугула і Кухарапа, існувала 100% ймовірність того, що відбувається змова...
"Це, мабуть, Джегал".
Майстер інтриг, Джегал!
Не було більше нікого, хто міг би це зробити. Він мав звичку використовувати свій інтелект для жахливих справ.
"Джегал? Ти щойно сказав Джегал? Хто це?" — Мумугул виглядав шокованим.
"Він радник Імперії Арабас, а також віце-капітан гільдії Імперія. Його називають Майстром інтриг. Ти знаєш його?"
"Є орк, який час від часу каже: «Остерігайтеся Джегала!». Ти думаєш, це та людина, про яку ти говориш?"
"Остерігайтеся Джегала? Який орк це сказав? Ні, коли він почав це поширювати?"
"Це мандрівний орк, який з'явився кілька місяців тому. Його звати Геджла. Він приходить і йде, даруючи нам цінні подарунки і розповідаючи про те, що відбувається зовні. Я не впевнений, коли саме він почав приходити, але... я впевнений, що саме він це казав".
Мумугул почув це прямо з вуст Геджли, тому був абсолютно впевнений.
"Мандрівний Орк, Геджла..." — повторив Кан О.
- Він той, хто поширив це? І це було задовго до того, як сталася ця змова? Чи має він здатність зазирати в майбутнє? Ні, це неможливо. Зрештою, Арт — це лише ігровий світ.
NPC не були людьми; вони були обмежені в тому, що могли робити.
- Якщо це так, то...
Була лише одна відповідь.
Геджла і Джегал були якось пов'язані. Іншими словами, Геджла був тим зрадником, якого вони шукали.
Але як мандрівний орк міг допомогти їм викрасти когось на кшталт Асуки? І навіщо зраднику казати людям остерігатися Джегала?
Потім...
Це було схоже на те, ніби в його голові спалахнула лампочка.
- Він не зрадник; він той, хто це придумав!
Кан О написав літери 'Gejla' у повітрі.
Геджла!
Коли він переставив перші три літери...
Джегал!
Яка проста анаграма.
- Це ти! Я спіймав тебе, ти щурячий покидьку!
Кан О посміхнувся.
- Тепер, коли я зрозумів, що це він, як мені з ним впоратися?
Кілька планів промайнуло в голові Кан О.
***
Тач зібрав Оркських Командирів.
Мумугул, а також Мандрівний Орк, Геджла, взяли участь. Строго кажучи, Геджла явно не був Руманським орком.
"Ми ще не закінчили з нашою помстою", — жорстоко сказав Тач. Потім він кинув листа на землю.
Підпис Рапулі був внизу листа. Звісно, цей підпис був очевидною підробкою.
"Рапулі стоїть за всім цим. Я не пробачу йому".
"Він перебуває в муніципальній будівлі Крампалу", — додав Геджла.
"Ви це чули? Ми збираємося атакувати Крампал і забрати голову Рапулі".
"Вождю, це може змусити нас розпочати війну з людьми", — обережно сказав Орк-Командир.
"Ми вже у стані війни з людьми. Щойно вони вбили мого батька, вони стали нашими ворогами; або вони підуть, або ми підемо".
"Але..."
"Ти кажеш мені не мститися за смерть вождя?"
"Ні, я не це маю на увазі".
"Люди настільки зайняті боротьбою між собою, що у них не буде сил воювати з нами. Це наш найкращий шанс помститися за нашого полеглого вождя. Хіба не так?" — Тач витріщився на Геджлу.
"Дійсно". — лукаво посміхнувся Геджла.
Один з Оркських Командирів насупив брови.
"Геджло! Ти не один із нас. Як звичайний мандрівник може бути залучений до наших справ?"
"Він може залишитися. Відтепер він один із нас, і моя права рука!" — заявив Тач.
Він був правою рукою вождя, тож він був практично другою особою в команді.
"Вождю!"
"У нас уже є пан Мумугул, тож як ти можеш..."
Оркські Командири закричали від шоку, а потім спостерігали, як Мумугул відреагував на цю новину.
Мумугул був їхнім справжнім номером 2. Він не повинен був втрачати свою посаду через когось на кшталт Геджли.
Його вираз обличчя застиг. Він повільно відкрив рот і сказав: "Вождю".
"Мумугуле, я щиро вдячний за все, що ти зробив для племені. Тому я віддаю тобі команду над старійшинами. Стань старійшиною і спостерігай уважно, як Геджла і я ведемо орків до величі".
Мумугул був у розквіті сил, тому не було жодної причини для нього ставати старійшиною. Його відкидали, просто і зрозуміло. Це було схоже на те, ніби його відправляли в передмістя.
"Вождю!"
"Ти не можеш цього зробити!"
Орки поважали Мумугула. Тому Оркські Командири гарячково висловлювали свою незгоду.
Однак Мумугул заспокоїв усіх їх.
"Досить! Я зроблю так, як ти просиш".
"Як і очікувалося. Ти справді мудрий". — посміхнувся Тач.
"Але в мене є прохання".
"Яке?"
"Кровний брат покійного вождя, Кухарап, теж хоче помститися людям. Будь ласка, дозволь їм приєднатися до нас і підкорити людей разом!"
"Туслами? Ті варвари?" — сказав Тач, маючи неохочий вираз обличчя.
У цей момент... Геджла втрутився. — "Пане Мумугуле, ти справді Оркський Герой. Вождю, Туслами будуть величезною допомогою у війні. Будь ласка, використовуй їх на повну".
Туслами були відомі тим, що мали силу 100 чоловіків. Якщо вони приєднаються до орків, то завдадуть ще більше шкоди Альянсу.
"Добре. Мумугуле, повідом Кухарапу про моє рішення".
"Зрозумів".
Кухарап повів 5 000 своїх воїнів і приєднався до оркської армії.
Однак серед них були двоє чоловіків, які були набагато меншими за норму.
Один чоловік носив ведмежу шкуру на голові, тоді як інший носив вовче хутро на своєму тілі, тому ніхто не міг сказати, хто вони такі.
Отримавши схвалення старійшин, Тач став Вождем Орків і влаштував бенкет на свою честь у Куванзі.
Тач відкрив підвали Кувангу, і воїни їли і пили, скільки душа забажає.
Старійшини, командири, Геджла і Кухарап були запрошені до головного замку.
Двоє чоловіків, які носили ведмежу шкуру і вовче хутро, стояли поруч із Кухарапом. Їх представили як Шаманів Тусламів.
Туслами були воїнами і насправді не мали жодних шаманів. Однак Тач вважав їх варварами, тому він дивився на них і їхню історію зверхньо, тому не мав жодного уявлення про них.
Джегал також не мав глибшого розуміння їхньої культури.
"Не думайте і просто пийте стільки, скільки хочете сьогодні!" — крикнув Тач, піднімаючи келих, зроблений з рогу буйвола.
"За нового вождя!"
"За процвітання Руманських орків!"
Так розпочалася пиятика.
Потім Кухарап підвищив голос. — "Гей, принесіть Криваве Вино!"
"Так, сер".
Двоє воїнів винесли гігантську бочку. Якась рідина хлюпала всередині.
"Вождю, ми зробили це вино, використовуючи секретний метод. Один ковток цього зробить вас такими ж сміливими, як сам Асука. Я дам кожному тут келих цього вина".
Кухарап відкрив кришку, випускаючи чарівний запах, який поширився по всьому банкетному залу.
"О, дякую, Кухарапе". — Тач, який був п'яний від запаху, широко посміхнувся.
Він міг визначити, наскільки якісним було вино, лише за запахом. Він справді хотів скуштувати його.
"Дайте кожному келих!"
Кожен присутній отримав повний келих Кривавого Вина.
Криваве Вино було червоною рідиною дорогого вигляду, яка виблискувала, як рубіни.
"Це дорогоцінне вино. Я не пробачу вам, якщо ви витратите хоча б одну краплю. Хіба не так, Вождю?"
"Дійсно. Ви не можете витрачати це вино. Випийте все до дна". — Тач озирнувся навколо, маючи радісний вираз обличчя. Потім його очі зупинилися на Геджлі.
Джегал не випив жодної краплі алкоголю до цього часу. Однак це виглядало б дивно, якби він не випив принаймні цього.
Йому також було цікаво, яке воно буде на смак, адже його запах був таким чарівним.
"За Асуку!" — крикнув Кухарап і перехилив келих першим.
"За вождя!"
Решта з них випили його одночасно. Джегал теж.
"Куха!"
"Це дивовижно".
"О, я відчуваю, як зростає моя сила".
Орки висловлювали свій захват по всьому банкетному залу.
Це був справді дивовижний алкоголь.
"Це чудово! Чудово, я кажу!" — Тач тупнув ногою по підлозі.
Джегал злегка насупив брови. Алкоголь був набагато сильнішим, ніж він думав.
- Чому вони це п'ють?
Він простягнув руку, щоб схопити найближчу закуску.
Однак...!
"Хеоп!" — Джегал схопив ротом повітря.
Його коротка, товста оркська рука, яка була вкрита зеленою шкірою, почала змінюватися.
Вона почала ставати білою.
Джегал швидко обмацав своє тіло. Воно ставало меншим.
- Ні! Моя трансформація знімається!
Джегал швидко встав. Він мав забратися звідси.
Потім...
"Ти почуваєшся погано десь?" — підійшов чоловік, одягнений у ведмежу шкуру.
Все, що він міг бачити на обличчі чоловіка, — це його губи, які вигнулися вгору в усмішці.