Решта підземель душі гільдії «Стрімкий кінь» — це Лавове озеро, Лабораторія Халідіна та Сіра Годинникова Вежа.
Кан О повів Армію Визволення до Лавового Озера.
"Ургх! Чому ви переслідуєте нас!? Що ми вам взагалі зробили!?" — зціпив зуби і закричав Квон Ранг.
"Визволення підземель," — коротко відповів Кан О. Проте його думки були іншими.
- Я роблю з вас приклад.
Навіть Кан О не міг битися з усіма великими гільдіями. Тому він хотів дати зрозуміти, що зробити те, про що він просить, і визволити підземелля буде легше для всіх. Гільдія Стрімкий Кінь просто стала нещасною жертвою.
"Гільдія Стрімкий Кінь ніколи не впаде. Більше того..."
Поруч із Квон Рангом стояв красивий чоловік. Це був відомий гравець, відомий як Градон, майстер гільдії Градон, що посідала 12-те місце в рейтингу.
"Хмм." — Градон уважно оглянув Кан О.
"Гільдія Градон битиметься з нами," — закричав Квон Ранг.
"Пам'ятай про свою обіцянку," — прошепотів Градон на вухо Квон Рангу.
У цьому світі не було нічого безкоштовного.
Градон очевидно допомагав гільдії Стрімкий Кінь, бо це було вигідно йому самому. В обмін на допомогу гільдія Стрімкий Кінь пообіцяла йому солідну суму.
"Звісно."
Кан О ретельно оцінив сили ворога.
- Так багато... Варто спробувати.
Чому?
На шляху сюди до них приєднувалося все більше і більше гравців із синіми пов'язками. Армія Визволення розрослася до 150 000 осіб.
Його відмова від володіння Гніздом Албатіона, а також обіцянка перетворити його на мисливські угіддя для всіх гравців, привабили їх.
Ті, хто спостерігав зі сторони, були зворушені промовою Кан О і приєдналися до Руху за Визволення Підземель.
Вони просто йшли за течією або за своїми друзями.
У будь-якому разі, їхня кількість поступово зростала.
До того часу, як вони закінчать із Лавовим Озером і вирушать до двох інших підземель, їхня кількість могла перевищити 200 000 осіб.
"Визволіть своє підземелля. Якщо зробите це, ми підемо," — сказав Кан О.
"Не сміши мене! Я вас усіх повбиваю!" — закричав Квон Ранг.
Тепер справа була не в тому, чи вкрадуть їхні підземелля, чи ні. Це була битва за гордість. Чи зможуть вони повернути втрачену гордість, чи ні.
Якби він відступив зараз, то був упевнений, що його гільдія втратить свою гідність. Гільдія Стрімкий Кінь перетворилася б на картковий будинок, якого ніхто не боїться.
"Гадаю, ви не схильні до переговорів. Вперед! Визволимо підземелля!"
Як і Гніздо Албатіона, Лавове Озеро не було достатньо великим, щоб вмістити всі 150 000 бійців Армії Визволення одночасно. Тому вони вирішили застосувати ту ж стратегію, що й минулого разу; вони розділять армію на частини і входитимуть по черзі.
Кан О разом із першим, другим і третім корпусами кинувся на альянс Стрімкого Коня та Градона.
Клац! Клац! Клац! Клац!
Вжух! Вжух! Вжух!
Бам! Бам! Бам! Бам!
Звуки металу об метал, стріли, що летять у повітрі, та магія, що розбивається одна об одну і вибухає, лунали по всьому полю бою.
Ра-та-та-та!
Гордий Орден Гігантських Лицарів гільдії Градон кинувся на Кан О.
Лютий Натиск!
Густа хмара пилу піднялася в повітря.
- Я не можу використовувати Обжерливість, але можу використати...
Кан О активував Тригер Диявола з Убістом та Сарахоффом у руках. Він став Подвійним Демоном, що має чорну як смола маску звіра та крижані роги!
"Ха-а-ап!"
Кан О випускав навичку за навичкою в Орден Гігантських Лицарів.
Подих Юкі-Онни!
Кіготь Безодні!
Тигр Буревію!
Лід, темрява та вітер змели все перед ним.
Бам!
Вжух! Вжух!
Ті, хто був у перших рядах лицарського ордена, впали на землю.
Подумати тільки, що він зміг розкидати їхніх важкоозброєних лицарів усіх разом!
Навички, які він використовував, мали неймовірну силу, це так, але він не міг зупинити весь лицарський орден лише трьома атаками.
Лицарі, що залишилися, кинулися на Кан О, наче потік води.
У цей момент...
Лють Дракона!
Він активував спеціальну здатність свого сету Месника.
Сіра енергія закрутилася навколо тіла Кан О, а потім піднялася в повітря. Чи не так виглядало б сходження дракона на небеса?
Однак це було ще не все.
Наступним Кан О змахнув Убістом.
Хижак Безодні!
З'явився чорний хижак, що пожирав усе на своєму шляху! Чорний звір розкрив свою гігантську пащу і поглинув ворогів Кан О.
Лють Дракона і Хижак Безодні!
Буум!
Ці два прийоми призвели до масивного вибуху.
Самої ударної хвилі було достатньо, щоб ті, хто був поруч, впали на землю. То що ж тоді казати про Орден Гігантських Лицарів, який прийняв прямий удар?
"Угх."
"Мені потрібне лікування!"
"Уа-а-ах!"
Вони зазнали важких втрат. Здавалося, третина з них загинула на місці. Решта отримали поранення — як великі, так і малі.
Проте Орден Гігантських Лицарів складався з еліти, що була символом гільдії Градон. Ті, хто вижив, зціпили зуби і знову напали на Кан О. Їхні атаки відрізнялися великою швидкістю та точністю!
Здавалося, їхні гострі леза розріжуть його на шматки. Їхні очі були сповнені жаги до вбивства.
"Хух." — швидко перевів подих і зосередився Кан О.
Вжух, розріз, вжух, розріз!
Кан О ледь встигав ухилятися від їхніх атак. Він миттєво контратакував, поки вони були вразливі.
Він використовував Гіперінтуїцію на повну, яка і попереджала його про небезпеку, і вказувала на слабкі місця супротивників.
"О-о боже мій!"
"Він монстр!"
Їхні атаки сипалися на нього дощем, проте Кан О ухилився від усіх них, водночас контратакуючи. Лицарський орден був повністю шокований таким розвитком подій.
Але оскільки Кан О зараз не міг використовувати Обжерливість, він не міг розправитися з Орденом Гігантських Лицарів так швидко, як очікував.
Звісно, спеціальна здатність Сарахоффа, Домен Крижаного Демона, робила так, що битва оберталася на його користь, що довше вона тривала.
"Надішліть більше еліти, щоб розібратися з Кан О!" — закричав Квон Ранг.
- Ми повинні прикінчити Кан О за будь-яку ціну!
Рангові гравці Стрімкого Коня, яких Кан О вже вбивав раніше, знову ступили вперед.
- Цього разу ми тебе вб'ємо!
Вони, у тандемі з Орденом Гігантських Лицарів, напали на Кан О.
"Ану, всі разом!" — Кан О рухався ще швидше, ніж раніше. Для спостерігача це було прекрасне видовище — бачити воїна, який рухається без жодних зайвих рухів.
Парирування мечем!
Розріз!
Навіть базові навички ставали смертельними ударами, коли їх використовував він.
Бам!
Він парирував меч лицаря і розсік його товстий обладунок Розрізом.
Трансцендентний Клинок!
Сарахофф був настільки швидким, що його неможливо було побачити неозброєним оком. Проте фіолетовий довгий меч уже вбив трьох лицарів.
"Ти демон!"
"Ти чудовисько!"
Орден Гігантських Лицарів мав повно клопоту, б'ючись із Кан О. Рангові гравці Стрімкого Коня мало що могли змінити.
Кан О був хижаком на вершині харчового ланцюга!
Барт, Хелена, Сефіро та інші билися тут ще завзятіше, ніж у Гнізді Албатіона.
Чому?
Альянс між двома великими гільдіями збільшив кількість вправних бійців у ворога.
Вжух! Буум! Рев!
Вогняний Гігант Барта змахнув своїм величезним кулаком, проносячись крізь ворожі лави. Тоді серед альянсу Стрімкого Коня та Градона з'явився ще один призов. Простіше кажучи, це був гігантський дух піску.
Гігантський дух піску та Вогняний Гігант зіткнулися лоб у лоб. Кулаки з піску та полум'я літали туди-сюди.
Перевага в перемозі була мізерною.
"Друзі, я збираюся прикликати ще одного!"
Далі Барт прикликав Крижаного Гіганта. Тоді охоронець Лавового Озера, гігантська горила, вступив з ним у бій.
Крижаний Гігант і горила по черзі завдавали ударів один одному в обличчя. Здавалося, вони влаштували змагання, чий кулак сильніший.
Проте завершення битви не було легким завданням.
"Хмм." — Барт одночасно керував гігантами і вбивав кожного, хто траплявся йому на шляху.
Відьма Анігіляції, Хелена, не могла використовувати свою магію так вільно, як раніше.
Вжух! Вжух!
Один чоловік швидко кружляв навколо неї. Це був віце-капітан гільдії Градон, Ітачі, ассасин, що володів косою.
Ітачі супроводжував Загін Ласок, які були настільки вправними у знищенні магів, що їх називали Мисливцями на Магів.
Звісно, Хелена була на зовсім іншому рівні порівняно з магами, на яких вони зазвичай полювали.
Якби Загін Ласок послабив пильність хоча б на мить, вони були б засмажені живцем, заморожені, вражені блискавкою тощо. Іх навіть могли поховати в землі.
З іншого боку, якби Хелена послабила пильність, вона теж опинилася б у небезпеці. Ні, вона вже кілька разів потрапляла в небезпечні ситуації.
- Мені варто було взяти з собою кількох моїх молодших сестер. — Вона подумала про Синього Лицаря Плам, Вітряного Слідопита Дамбі, Друїда Єріку тощо.
Якби вони були з нею, вона б зараз не опинилася в такій ситуації. Що ж, їх зараз не було поруч, тож їй доведеться розбиратися з цим самотужки.
Перевантаження!
Ця таємна техніка одночасно збільшувала силу її заклинань та їхню вартість у МР.
На додачу до цього...
Подвійне Заклинання!
"Помріть, комахи!"
Проявився її справжній характер.
Ах, мої співчуття вам, бідні, нещасні ласки!
***
"Мм." — Градон почухав щоку. Потім він неохоче сказав: "Гільдія Градон, відступаємо!"
"Що?" — Квон Ранг, який атакував кулаками, виглядав шокованим.
"Відступаємо? Про що ти говориш?" — закричав Квон Ранг.
"Прошу вибачення, але ми йдемо геть. Я не думав, що вони будуть настільки сильними." — Градон подивився на Кан О, Барта та Хелену і похитав головою.
Він також виглядав ситим по горло роєм військ Армії Визволення.
"Ти не це обіцяв!"
"Обіцянка, га... Думаю, я свою роль відіграв. Ти ж не просиш нас йти на дно разом із тобою, чи не так?"
Квон Ранг прикусив губу.
"Гільдія Градон, відступаємо!" — відвернувся від Квон Ранга і закричав Градон.
"В-відступаємо!"
Члени гільдії Градон закричали в унісон.
З Лавового Озера було кілька виходів. Члени гільдії Градона попрямували до одного з багатьох виходів.
У цей момент...
Кан О зарубав трьох рангових гравців, що кинулися на нього, і стрибнув уперед, перегороджуючи шлях Градону.
"Куди це ти зібрався?"
Градон спохмурнів. — "Ти не можеш просто відпустити нас?"
"Ні."
Кан О швидко оглянув його спорядження.
- Перстень Гайруса. Це каблучка рангу SS зі здатністю до воскресіння!
Цей перстень був відомий своєю здатністю оживляти власника після смерті, подібно до Персня Кассіо. Що, якби він заволодів цим перснем?
- Це було б неймовірно!
Кан О подивився на нього очима орла, що пікірує на здобич.
- Віддай мені свій Перстень!
"Я не хочу помирати. Є якийсь спосіб, щоб ти мене відпустив?"
"Твій перстень!" — Кан О вказав на праву руку Градона. Точніше, він вказував на каблучку з вмонтованим у неї гігантським смарагдом.
"Це трохи занадто..."
"Тоді помри!"
І, будь ласка, впусти цей перстень на виході!
"Ч-чекай! Натомість ми визволимо всі наші підземелля."
"Що?"
"Гільдія Градон визволить усі наші підземелля. Тож припини атакувати гільдію Градон!" — закричав Градон.
"Вау, гільдія Градон здалася."
"Очманіти!"
"Як і очікувалося від пана Кан О!"
Натовп зааплодував. Тоді як Кан О спохмурнів.
- Хитрий хлопець.
Він більше не міг вбити Градона.
"Тц, іди. І тримай свою обіцянку."
Зрештою, Кан О звільнив йому дорогу.
"Зрозумів."
Градон швидко покинув Лавове Озеро. Тоді Квон Ранг підняв білий прапор.
"Ми програли. Ми визволимо всі наші підземелля."
"Для цього вже занадто пізно," — холодно сказав Кан О.
"Що ти..."
"Гільдії Стрімкий Кінь настав кінець."
"Що ми тобі взагалі зробили... Ти справді збираєшся довести це до кінця!?"
"Ми не збираємося добивати вас. У будь-якому разі, віддай мені своє підземелля душі і йди геть." — махнув рукою Кан О.
"Мм."
З важким серцем Квон Ранг зібрав тих, хто вижив, і покинув Лавове Озеро.
Потім Кан О повів Армію Визволення до Сірої Годинникової Вежі та Лабораторії Халідіна. Вони не зустріли опору і змогли легко захопити підземелля душі.
"Пан Ман Бок керуватиме Лавовим Озером, Сірою Годинниковою Вежею та Лабораторією Халідіна. Вони, як і Гніздо Албатіона, стануть підземеллями, якими зможе насолоджуватися кожен."
Кан О підняв руку вгору.
"Уваааа!"
Їхні вигуки були настільки гучними, що здавалося, вони досягнуть самих небес. Саме тут розпочався фестиваль.
Всюди розпалювали багаття, а виробничі класи були завантажені роботою. Особливо кухарі!
Тут було багато апетитної їжі, фруктових соків та алкоголю.
Всі їли, пили, обіймали один одного і співали пісні усю ніч.
Наступного дня.
З'явилася шокуюча новина.
Стрімкий Кінь був поглинутий гільдією Шторм.
До того ж...!
"Гільдія Шторм підтримує Рух за Визволення Підземель. Таким чином, ми визволимо всі наші підземелля," — заявила віце-капітан Шторму, Хан Соль.
Якраз за планом!
Кан О усміхнувся і згадав те, що він обговорював з Ернандесом і Хан Соль.