Особисті зв'язки — це сила. Кан О отримав повідомлення швидше, ніж очікував.
⟨Оппа, сестра Су Мін знає кравця!⟩
Це була Асу. Як тільки вона побачила повідомлення Кан О, вона розіслала його всім своїм друзям і отримала відповідь від шеф-кухаря Су Мін.
⟨Справді?⟩
⟨Так. Схоже, Майстер-кравець зараз у її магазині.⟩
⟨Де це?⟩
⟨Я піду з тобою. Побачимося в місті гурманів, Корреа. Буду біля воріт!⟩
⟨Зрозумів.⟩
Місто гурманів, Корреа. Спочатку це було маленьке, непримітне містечко, але згодом його назвали містом гурманів. Це сталося завдяки одній-єдиній людині.
Ален, легендарний кухар, відомий як «Бог кулінарії».
Кан О знав, що існує рівень, який виходить за межі Майстра, тому припустив, що Ален був Грандмайстром кулінарії.
Як би там не було, Ален відкрив звій заклад у Корреа. Безліч людей приїжджали до міста, щоб скуштувати його страв, і колись маленьке, витончене містечко стало настільки великим, що його було важко впізнати. Корреа також називали містом Алена.
Крім того, інші кухарі почали відкривати заклади в Корреа, підвищуючи славу міста гурманів. Через сотні років після смерті Алена Корреа все ще славилося своєю чудовою їжею.
Вжух.
Кан О вийшов із міжміських магічних воріт Корреа. Відповідно до назви міста гурманів, його ніс наповнився апетитними ароматами.
"Оппа." — Асу, яка чекала на нього, помахала рукою.
Цвірінь!
Курча Фенікса, Руді, яке використовувало голову Асу як гніздо, замахало крихітними крильцями і привітало Кан О.
"Асу, Руді!"
"Ходімо."
Асу схопила його за руку. Вони швидко пробилися крізь натовп.
"Це той магазин он там." — вказала на одну з крамниць Асу.
Це був маленький ресторанчик, від якого віяло простотою і чесністю. Ресторан називався "Маленький подарунок"!
"Сестро, я прийшла", — яскраво посміхаючись сказала Асу, заходячи в ресторан.
"Так. Дай мені секунду." — Шеф-кухар Лі Су Мін саме обслуговувала одного зі своїх клієнтів.
У ресторані було лише чотири столики, тому шеф-кухар Су Мін робила все сама: і приймала замовлення, і готувала, і обслуговувала.
"Її ресторан відкритий лише дві години на день", — пробурмотіла Асу.
Шеф-кухар Лі Су Мін була відомим кухарем і в реальному житті; вона мала власний ресторан. Це означало, що вона не могла дозволити собі грати у віртуальну реальність цілий день.
Тому вона відкривала "Маленький подарунок" на дві години на день. Зрештою, їй подобалося готувати з інгредієнтів, які можна було знайти лише в Aрт.
"Будь ласка, насолоджуйтесь." — Лі Су Мін, яка закінчила обслуговувати клієнтів, помахала Кан О та Асу, щоб вони підійшли.
Вона стояла біля столу з чоловіком середніх років, який мав простий вигляд і насолоджувався десертом.
"Привітайтеся. Це пан Дінк. Він найкращий майстер майстерні Дінка, яка славиться своїми високоякісними товарами." — представила чоловіка середніх років Су Мін.
"Здрастуйте, мене звати Кан О."
"Мене звати Асу."
Кан О та Асу негайно представилися.
"Це мої близькі друзі", — м'яко сказала Су Мін.
"Приємно познайомитися", — посміхнувся Дінк.
"Сестро, майстерня Дінка робить розкішні сумки Diole!" — Очі Асу засяяли.
"Це правда", — кивнула Су Мін.
"Тож чому ви хотіли мене бачити?" — запитав Дінк.
Його дії, тон і мова були ввічливими та шанобливими. Він не був з тих, хто буде зарозуміло поводитися, використовуючи своє становище або вік як виправдання.
"У мене є до вас прохання", — обережно сказав Кан О.
"Яке?"
"Ви коли-небудь працювали з матеріалами з дракона раніше?"
"Це найкраща шкіра. І так, у мене є певний досвід роботи з нею."
"Я б хотів, щоб ви виготовили для мене обладунки зі шкіри дракона." — одразу перейшов до суті Кан О.
"Скільки у вас є матеріалу?"
"У мене достатньо, щоб виготовити повний комплект обладунків."
"У вас досить багато запасів. Де саме ви це дістали? Ні..."
Як і більшість майстрів, творчі пориви Дінка спалахували, коли йому пропонували рідкісний матеріал.
Однак...!
"Я не вмію робити обладунки. Я лише створював вироби, тому не можу вам допомогти", — сказав Дінк, пояснюючи, чому не може виконати запит.
"Ви можете зробити це разом із Майстром-ковалем; до того ж ковалем-дварфом. Вам просто потрібно обробити шкіру."
"М-м. Це досить приваблива пропозиція. Подумати тільки, що у мене з'явиться шанс попрацювати з ковалем-дварфом і торкнутися шкіри дракона." — Очі Дінка заблищали.
"Тоді?"
"Будь ласка, приведіть Майстра-коваля до майстерні Дінка. Я хотів би зустрітися з ним і довго поговорити."
"Це буде дещо складно."
"Чому?"
"Є деякі пом'якшувальні обставини, які змушують коваля залишатися всередині. Ви можете піти до нього, але він не може прийти до вас."
"М-м." — Він виглядав розгубленим.
"Чи не могли б ви поїхати зі мною, пане Дінк?" — обережно запитав Кан О.
"Це далеко?"
"Так, але ми можемо скористатися магічними воротами, щоб дістатися туди миттєво."
"Хм, я сам досить зайнятий, тому не можу дозволити собі просто так піти..." — погладив бороду Дінк.
"Тоді ходімо прямо зараз."
"Прямо зараз?"
"Так. Я не заберу багато вашого часу. І я гарантую вашу безпеку."
"Це буде дещо складно."
Він вперше зустрівся з Кан О. Як він міг довірити йому свою безпеку? До того ж він віз його туди, де він ніколи раніше не був.
Це був висновок, до якого прийшла б будь-яка раціональна людина.
"Якщо це заспокоїть вас, будь ласка, візьміть із собою охоронців майстерні. Йдеться про матеріали дракона. Це не те, що можна дістати будь-де." — намагався переконати його Кан О.
"М-м." — Дінк був занурений у роздуми. - Що мені робити?
"Якщо в нас залишиться шкіра дракона, я віддам її вам як подарунок."
Кан О кинув йому велику приманку. - Нумо, чіпляйся!
"М-м." — Очі Дінка затремтіли. - Матеріали дракона!
Асу теж допомогла йому. Вона склала руки, благаючи Су Мін. — "Сестро, допоможи!"
Су Мін зітхнула і сказала: "Пане Дінк, я поїду з вами."
"Ви готові поїхати зі мною, шеф-кухарю?"
"Так. Ви можете не довіряти їм, але ви довіряєте мені."
"Це так. Кожен, хто куштував ваші страви, довірятиме вам." — посміхнувся Дінк, і Су Мін відповіла тим самим. Він був абсолютно одержимий кулінарією Су Мін, тому приходив сюди щодня.
"Гаразд. Тоді я, двоє охоронців і шеф-кухар Су Мін супроводжуватимемо вас." — нарешті прийняв прохання Кан О Дінк.
"Дякую." — схилив голову Кан О.
Деякий час по тому...
З'явилися двоє вправних охоронців, і Су Мін зачинила магазин.
"Ходімо!"
Група Кан О використала міжміські магічні ворота для телепортації до Схованки Дворфів Чорного Молота.
Дворф Чорного Молота, який стояв на варті біля магічного кола, був шокований новими членами і відреагував вороже. Однак Кан О пояснив ситуацію і зміг заспокоїти його.
Після цього Кан О коротко пояснив, чому Дворфи Чорного Молота жили в укритті. Якщо бути точнішим, він пояснив, як Дворфи Чорного Молота уникали Чорного дракона Інаріуса.
"І подумати тільки, що таке сталося".
Дінк, Су Мін та Асу виглядали шокованими або співчутливими.
"Ось чому вони направили на вас свою зброю. Вони запанікували, подумавши, що ви можете працювати на Інаріуса. Ось також чому вони не можуть повернутися на континент", — сказав Кан О.
"Зрозуміло".
"Я розумію".
Дінк і Су Мін кивнули головами.
"Як би там не було, будь ласка, йдіть сюди".
Кан О повів свою групу до особистої кузні Гоффмана.
"Пане ХГоффман, я привів Майстра-кравця".
"Вже?" — Гоффман був шокований для різноманітності.
Кан О навіть не був відсутній довго, і вже повернувся з Майстром-кравцем. Навіть він не міг не здивуватися.
"Це Майстер-коваль Дворфів Чорного Молота, пан Гоффман. А ця людина — Майстер-кравець, пан Дінк".
Кан О представив їх один одному, і вони потиснули руки.
"Мене звати Гоффман".
"Я Дінк".
"Чи можу я побачити матеріали дракона?" — запитав Дінк.
"Звісно". — Гоффман повів його до полиці, яка була заповнена матеріалами дракона.
"Оо". — Дінк був вражений побаченим. Полиця була заповнена не тільки драконячою шкірою, а й драконячими кістками, пазурами, лускою, а також матеріалами, які можна було дістати лише у вулканічному регіоні.
"Пане Гоффман, пан Дінк заявив, що спеціалізується на шкіряних виробах, але він не зміг зробити обладунок, тож..."
Гоффман підняв руку і зупинив його. — "Далі ми впораємося самі".
"Прошу вибачення?"
Гоффман втупився у Дінка.
"Пане Дінк, я бачу, скільки праці ви вклали у створення шкіри, лише по мозолях на ваших руках. Тож давайте працювати разом", — рішуче сказав Гоффман.
Дінк посміхнувся. — "Я теж. Руки ремісника не брешуть. Як ви плануєте це робити?"
"Це... Ах, ми візьмемо це на себе, тому, будь ласка, йдіть". — Гоффман махнув рукою на Кан О, Асу, Су Мін та охоронців. Іншими словами, 'Ви будете заважати, тому, будь ласка, йдіть'.
"Охоронці, будь ласка, станьте за дверима", — сказав Дінк.
"Зрозумів!"
"Так, сер!"
Асу, Су Мін та охоронці залишили приватне робоче місце Гоффмана.
"Тоді я розраховую на вас", — сказав Кан О, а потім пішов.
"Все пройшло добре, так?" — запитала Асу.
"Так. Краще і бути не могло". — усміхнувся Кан О. Потім він вклонився Су Мін. — "Дякую за допомогу".
"Це було не безкоштовно". — грайливо посміхнулася Су Мін.
"Так, я віддячу вам. Тільки скажіть слово", — відповів Кан О.
"Хе-хе, я просто жартувала. Приходьте наступного разу поїсти в «Юрім» разом із Су А. Бачити, як люди насолоджуються моєю їжею, для мене достатньо".
«Юрім» був справжнім рестораном Су Мін. Це також було ім'я її дорогої доньки.
"Зрозумів!"
"Думаю, мені час йти. Побачимося пізніше".
"Так".
"Побачимося пізніше, онні".
Су Мін вийшла з гри. Потім Асу та Кан О йшли пліч-о-пліч через Схованку Дворфів Чорного Молота.
"Оппа, що ти збираєшся робити тепер?"
"Я зробив усе, що мав зробити, тому збираюся вийти і знову полювати. Якщо я хочу завершити квест Валана, то не можу гаяти часу".
"Ти не можеш просто погратися зі мною сьогодні?" — Асу потягнула Кан О за руку.
"Вибач".
Кан О дуже хотів зробити це теж. Однак він не був тим типом людей, що відкладають нагальні справи.
"Мм". — Щоки Асу надулися.
Цвірінь!
У якийсь момент Руді, який залишався на грудях Асу, висунув голову і зацвірінькав.
"Ах, точно".
Побачивши Руді, Кан О дещо згадав. Він витяг Книгу Акасуса зі свого інвентарю і передав її Асу.
"Що це?"
"Подарунок".
"Гмф, це зовсім не романтичний подарунок!" — Асу злегка зиркнула на нього.
"Але це гарний подарунок для тебе і Руді".
"Для мене і... Руді?" — Асу схилила голову набік.
"Це Книга Акасуса. Використання цієї книги або збільшує ріст вихованця, або випадковим чином навчає тебе навички Приборкувача".
"Гм, це..." — Асу оглянула книгу. — "Я можу використати її одразу?"
"Звісно, можеш. Використовуй її, як забажаєш".
"Хе-хе, тоді я збираюся використати її!" — Асу відкрила Книгу Акасуса, і зсередини випромінилося яскраве світло.
[Ви відкрили книгу, написану легендарним приборкувачем Акасусом.]
[Ви можете вибрати між двома варіантами.]
[1. Збільшити ріст вихованця. Ціль: Фенікс Руді.]
[2. Вивчити випадкову навичку Приборкувача. Є 5% шанс, що ви вивчите секретний прийом Приборкувача.]
Це було бажанням батьків — бачити, як їхня дитина росте здоровою. Тому Асу обрала варіант №1.
"Дай Руді сили!"
Бам!
Книга Акасуса згоріла. Попри це, руки Асу зовсім не відчували тепла.
Полум'я повільно піднялося і втиснулося в груди Асу. Якщо бути точнішим, воно просочувалося в Руді, який висунув свою голову.
Цвірінь!
Хоча він виглядав як курча, насправді він був Феніксом. Високоякісне полум'я було не лише його улюбленою їжею, а й найпоживнішою їжею для нього!
Він відкрив свій маленький рот і негайно поглинув полум'я!
Через деякий час...
Риг!
Коли він закінчив свою трапезу, Руді відригнув. Маленьке полум'я, як від запальнички, вийшло з його дзьоба, але він негайно поглинув і це крихітне світло.
Цвірінь!
Руді з силою замахав крилами. Його тіло і крила стали трохи більшими, а пір'їна на голові стала червоною.
[Пташеня Фенікса, Руді, виросло. Рівень росту Руді збільшився.]
[Тепер він може вивергати слабке полум'я. Воно достатньо сильне, щоб запалити сірники.]
[Раз на тиждень він може перетворюватися на справжнього Фенікса на 5 хвилин. Однак розмір його справжньої форми залежить від того, скільки вогню він з'їв до цього часу.]
[Ваші здібності як Лицаря Фенікса збільшаться залежно від того, наскільки виріс Руді.]
Асу швидко прочитала системні повідомлення.
"Перетворитися на тіло Фенікса?" — пробурмотіла Асу.
У той момент...
Цвірінь!
Раптом тіло Руді перетворилося на великий, нестримний вогонь. Потім він втупився на них своїми яскравими очима-намистинками, але вже з тілом Фенікса, а не курчати.