У "Воронячому гнізді" панувала пригнічена атмосфера. Четвірка Небесних Королів Червоного Місяця та їхні підлеглі вирушили на вбивство Кан О, але натомість зазнали великої поразки від його рук.
Ред сидів на своєму скелетному троні, обличчя вкривала маска з посмішкою. Скапі, Жорстоке Лезо та Табу стояли на колінах перед своїм господарем.
"Вас було четверо, але повернулося лише троє", — сказав Ред.
"Прошу вибачення".
"Будь ласка, пробачте мені".
Голови Скапі, Жорстокого Леза та Табу одночасно торкнулися підлоги.
Якби Ред вигнав їх із Червоного Місяця та Світу Тіней, їм не було б куди йти.
Їх переслідували б мисливці за головами, гравці, яким вони завдали шкоди, або гільдії. Зрештою, їх би спіймали, і вони провели б решту свого життя у в'язниці.
Якби це сталося, їм довелося б видалити своїх персонажів і починати все спочатку або просто кинути гру.
"Таке трапляється. Підніміть голови", — байдуже сказав Ред.
Він не здавався розлюченим. Неможливо було дізнатися, який вираз обличчя був під його маскою.
"Клоун вибув. Його вигнано з Червоного Місяця."
Вони не були настільки віддані одне одному, щоб визволити його з в'язниці. Водночас вони також не могли просто чекати, поки він вийде на волю.
Якби Клоун видалив свого персонажа і почав усе спочатку, то приводів рятувати його було б ще менше. Зрештою, він був би для нього абсолютно марним.
"Так, сер", — відповіли троє одночасно. Вони вже знали, що саме так і станеться.
"І, як ви бачили, Кан О оголосив нам війну".
Кан О оголосив їм війну після того, як передав Клоуна до Бюро безпеки. Ці кадри набули широкого розголосу, і їх можна було побачити на Артсторі та на інших громадських сайтах Арта.
"Що, на вашу думку, нам слід зробити?" — запитав Ред.
"Будь ласка, дайте нам ще один шанс", — сказав Жорстоке Лезо.
"Шанс?"
"Так. Ми втрьох уб'ємо його, чого б це нам не коштувало!" — твердо сказав Жорстоке Лезо.
"Він правий".
"Ми зробимо це".
Сказали Табу та Скапі.
"Ви не змогли перемогти його, коли вас було четверо. Як ви можете перемогти його втрьох?"
"Нам вдалося вбити його, але ми не передбачили його здібність до Воскресіння, тому ми зрештою зазнали невдачі... Цього разу ми заманимо його в пастку, пам'ятаючи про це".
"Навіть без Клоуна?"
"Ми досягнемо успіху, що б не сталося".
Жорстоке Лезо знав, що Ред не тримає біля себе марних людей. Іншими словами, якщо він не доведе, чому заслуговує бути тут, то його виженуть, як Клоуна.
"Добре. Але ви підете вчотирьох, а не втрьох".
"Вчотирьох? Хто піде з нами?" — запитала Скапі.
"Скажіть йому увійти".
Жінка в масці лисиці привела Шіона. У нього був дуже злий вигляд.
"Я дав вам стільки скарбів, але ви повернулися з поразкою. У вас вистачає нахабства", — саркастично сказав Шіон.
"Вбивства не завжди вдаються. Однак Червоний Місяць завжди перемагає зрештою. Не має значення, хто це", — сказав Ред.
"Яке жалюгідне виправдання".
"Тоді чому б тобі не спробувати вбити його самому?"
"Що?"
"Ми втратили одного з Чотирьох Небесних Королів. Я можу віддати тобі це місце".
"Ти з глузду з'їхав? Чому я повинен працювати на тебе?"
Шіон колись був лідером гільдії Геркулес. Він абсолютно не збирався працювати підлеглим Реда.
"Ха-ха, це, мабуть, твій останній шанс".
"Про що ти говориш?"
"Це єдине місце, яке прийме тебе. Якщо я вижену тебе звідси, то ти будеш бігати навкруги, де тебе вбиватимуть на кожному кроці, і врешті-решт ти кинеш гру. Гадаю, ти можеш втішатися тим, що колись тобі це вдалося".
"..."
Шіон не міг сперечатися з цією логікою. Він гадки не мав, коли закінчиться наказ гільдій Шторм і Брейкер стріляти на ураження. Існував шанс, що його ніколи не скасують.
"Збери тут свої сили. Якщо тобі вдасться вбити мене, то ти зможеш отримати Червоний Місяць. Це може допомогти тобі відродити гільдію Геркулес."
"Мм". — Жадоба повернулася до його очей. Ред мав рацію. Він не міг дозволити всьому закінчитися ось так.
- Мені байдуже, від ангела це допомога чи від демона. Мені потрібна будь-яка підтримка.
"У мене є кілька умов."
"Яких саме?"
"Я не буду тобі служити. Натомість ми будемо партнерами."
"Роби що хочеш. Інші все одно не є моїми підлеглими; вони просто чекають, поки я схиблю, щоб вбити мене і зайняти моє місце. О, точно. Там є ще й дівчина." — Ред окинув поглядом Жорстоке Лезо, Скапі та Табу.
"Я піду звідси, коли забажаю."
"Хм, роби як знаєш."
Ярлик Червоного Місяця переслідуватиме його всюди.
Шіон врешті-решт це зрозуміє. Як тільки він приєднається до Червоного Місяця, він не зможе покинути його, коли йому заманеться або проти волі Реда.
"Добре. Тоді я на деякий час стану одним із Небесних Королів."
"Використовуй підлеглих Клоуна як забажаєш. Ти також можеш привести своїх підлеглих часів гільдії Геркулес теж."
"Зрозумів." — кивнув головою Шіон.
- Спершу мені потрібно помститися Кан О.
Він планував діяти крок за кроком. Він помститься Кан О, візьме під контроль Червоний Місяць, а потім відродить гільдію Геркулес!
"Ви вчотирьох можете вирішити, як саме хочете вбити Кан О. Але майте на увазі. Іншого шансу у вас не буде," — сказав Ред.
"Так, пане," — одночасно відповіли Скапі, Табу та Жорстоке Лезо.
"Гаразд," — коротко відповів Шіон.
З цим Шіон приєднався до Червоного Місяця, а Чотири Небесні Королі знову почали підготовку до вбивства Кан О.
Однак вони не могли спробувати вбити його негайно.
- Нам потрібен ретельніший план.
Вони на власному досвіді відчули приголомшливу силу Кан О. До того ж, Ред заявив, що не пробачить поразки вдруге!
Вони не могли не бути обережними. Тож Кан О та Червоний Місяць найближчим часом не зустрінуться.
***
Протягом кількох днів Кан О чекав, поки Червоний Місяць прийде йому мститися, перебуваючи в маленькому селі поблизу Альтейна.
Він хотів сповна скористатися цією можливістю і побачити Вбивцю Реда, особу, яка була навіть більш горезвісною, ніж сам Дукерам.
Однак Червоний Місяць так і не з'явився.
"Вони неочікувано тихі," — сказав Сефіро.
Поки Кан О щосили намагався втекти з пастки, Сефіро бився проти Якші та Загону Примарних вбивць. Сефіро виклався на повну і ледь вижив.
Г'яа.
Слабо вигукнув Варьон. Він був тяжко поранений у бою з Якшею, тому зараз одужував.
"Здається, вони нападуть на нас, коли ми втратимо пильність," — сказав Кан О.
"Тоді що нам робити?"
"Ми не можемо чекати на них вічно. Особливо зараз." — посміхнувся Кан О. Підземелля душі зараз були на піку популярності!
Вони давали йому можливість заробити купу грошей, тому він більше не міг чекати на Червоний Місяць.
"Ми продовжимо пошуки підземелля душі."
"Гаразд."
"Почнемо з Викривленої Фортеці, куди нам не вдалося потрапити минулого разу."
"Добре. Але, будь ласка, дозволь мені залишити Варьона в Гільдії Приборкувачів. Він ще не може битися."
"Зустрінемося біля міжміської брами переміщення Альтейна."
"Так."
Через деякий час...
Кан О та Сефіро телепортувалися до міста неподалік від Викривленої Фортеці. Цього разу вони змогли дістатися підземелля без будь-яких перешкод.
[Вхід до підземелля, Викривлена Фортеця.]
Підозрювали, що Викривлена Фортеця була підземеллям душі. Через це тут уже було чимало гравців.
Це можна було спостерігати в кожному підземеллі, яке підозрювали в тому, що воно є підземеллям душі. Ці потенційні підземелля душі перетворилися на поля битв.
Гав!
Як тільки броньований монстр із собачою мордою відроджувався, гравці накидалися на нього і вбивали.
Викривлена Фортеця була жахливим місцем для полювання. Зрештою, тут була тьма-тьмуща народу.
Однак Кан О та Сефіро прийшли сюди не на полювання. Монстри тут були лише близько 300-го рівня.
До того ж, Кан О та Сефіро були в непомітному одязі, тож ніхто їх не впізнав.
Кан О спокійно оглянув підземелля.
Минув час...
- Ось воно. — Він відчув підозріле відчуття, ніби тут щось заховано!
Стіни складалися з плиток різного кольору, але схожої форми. Щойно він побачив вицвілу плитку, активувалася його Гіперінтуїція.
Кан О провів рукою по плитці. Зазвичай така плитка слугувала кнопкою, тож натискання на неї відкривало таємні двері.
Проте це був не звичайний механізм. Натискання, потягування або зсування її вбік ні до чого не призводили.
Це було природно. Зрештою, Кан О не був першим, хто знайшов цю плитку. Якби це був простий механізм, хтось би вже знайшов таємні двері.
"Це воно?" — запитав Сефіро.
"Так," — Кан О озирнувся і пробурмотів. Деякі люди спостерігали за ним.
Однак було багато людей, які приходили сюди оглядати плитки. Тому вони швидко втрачали інтерес і йшли кудись в інше місце.
"Це не схоже на звичайний механізм," — сказав Сефіро, оглянувши плитку.
"За плиткою може бути викарбуване магічне коло. Таке магічне коло, яке реагує на ключ," — сказав Кан О.
"А що, якщо ми просто розіб'ємо її?" — постукав по плитці й сказав Сефіро.
"Розіб'ємо?"
"Так. Ця плитка здається порожньою всередині, на відміну від інших."
Стук, стук.
Сефіро вдарив по іншій плитці. Проте для Кан О плитки видавали однаковий звук.
"Вони звучать однаково."
"Є невелика різниця. Ви б не змогли її помітити, якби не мали такого класу, як у мене, що загострює слух," — сказав Сефіро.
Сефіро був Мисливцем на Гігантів. Зір, нюх і слух Мисливця були надзвичайно гострими.
"Тож там всередині щось є?" — перевірив ще раз Кан О.
"Я абсолютно впевнений, що так." — знову вдарив по плитці й впевнено кивнув головою Сефіро.
"Тоді я розіб'ю її й подивлюся, що всередині."
Стіни підземелля, підлогу тощо можна було зруйнувати. Через деякий час усе зламане відновлювалося до початкового стану.
Кан О озирнувся навколо, а потім вгатив кулаком у плитку.
Трісь!
Плитка розлетілася на друзки, видавши звук, схожий на розчавлений крекер, і відкрила простір за нею.
Всередині був круглий перемикач. Тип перемикача, який активується, якщо на нього натиснути!
"Розбити її було правильним рішенням." — подивився на перемикач і посміхнувся Сефіро.
"Тоді, будь ласка, зроби те, що ми завжди робимо."
"Так."
Кан О притулився до стіни, закриваючи перемикач, а Сефіро відійшов на відстань.
Невдовзі...
"Сюди! Приховане підземелля тут!" — Чийсь крик пролунав по всьому підземеллю.
"Що!?"
"Де воно?"
Гравці кинулися до джерела шуму. Сефіро, виконавши свою місію, приєднався до Кан О трохи згодом.
"Ходімо."
Кан О натиснув на кнопку.
Скрип!
Частина стіни піднялася, відкриваючи вхід до прихованого підземелля.
[Ви виявили приховане підземелля, Притулок Ветерана.]
Кан О та Сефіро швидко увійшли до підземелля.
Незабаром після того, як вони увійшли, вхід до прихованого підземелля знову зачинився. Перемикач, захований за плиткою, також повністю відновився.
Іноді всередині прихованого підземелля був механізм, який зачиняв вхід. У цьому прихованому підземеллі якраз був такий пристрій.
Щойно двоє увійшли, вони негайно активували механізм і наглухо закрили вхід до прихованого підземелля.
Звичайно, було багато прихованих підземель, які не мали такої функції.
У тих випадках було зрозуміло, що інші люди увійдуть до підземелля слідом за вами, тому найкращим варіантом було пройти приховане підземелля якомога швидше і перевірити, чи є воно підземеллям душі чи ні. Якщо так, то потрібно було вбити охоронця якнайшвидше.
У будь-якому разі, Кан О та Сефіро швидко пройшли через приховане підземелля, Притулок Ветерана.
Відповідно до назви, всі монстри тут мали титул Ветеран. Однак вони не могли рівнятися з Кан О та Сефіро.
Саме приховане підземелля було не таким уже й великим, і їм не знадобилося багато часу, щоб дістатися найглибшої зони.
І...!
Їх зустрів гігантський монстр із собачою мордою, одягнений у яскравий обладунок.
Кеохон!
Монстр заревів.
[Ви виявили Генерала Вунска.]
"Я Вунска, генерал великого Племені Жовтого Пса."
Було зрозуміло, що це підземелля душі. Обличчя Кан О та Сефіро посвітлішали.
"Охоронець."
"Він охоронець."
"Правильно. Я управитель Викривленої Фортеці."
"Досить балачок. Чого ти хочеш?" — запитав Кан О.
"Йдіть негайно. Я не зраджу свого господаря!" — вигукнув Вунска. Він явно був надзвичайно відданим охоронцем.
"Що він верзе?" — подивився на Сефіро Кан О.
"Думаю, він хоче прочухана."
Сефіро вже довгий час супроводжував Кан О, тому точно знав, що той хоче почути!
"Саме так."
Кан О посміхнувся і кинувся на Вунска.
Через деякий час...
Скуль! Скуль!
Вунска заскиглив і віддав камінь душі.