Кан О запропонував битися з Ернандесом без жодних ставок.
"Гаразд, роби як знаєш," — відповіла Хан Соль.
Ернандес надувся. — "Не хочу."
"Не впевнений, що переможеш?" — спровокував його Кан О.
"Я не битимуся з тобою без ставок. Ти єдиний, хто отримає від цього вигоду."
Була лише одна причина, чому Кан О пішов за Енглером. Він хотів провести спаринг з Ернандесом.
Але якщо на кону нічого не стоятиме, то лише Кан О отримає те, що хоче. Натомість гільдія Шторм не отримає нічого натомість.
"Чому ти так кажеш? Ми просто з'ясуємо, хто сильніший."
"Ні, дякую. Якщо ти програєш, то вступиш до нашої гільдії?"
"Тоді ти маєш віддати мені своє місце, якщо я виграю."
Ні Кан О, ні Ернандес ні на мить не припускали, що можуть програти.
"Я ж казала вам! Ви не можете робити такі ставки!" — Хан Соль вперла руки в боки і округлила очі. Вона всім виглядом показувала: 'Тільки через мій труп!'.
"Боже, вона повторює одне й те саме знову і знову. Тож я не буду з тобою битися," — сказав Ернандес.
"До речі, чому ти постійно звертаєшся до мене на 'ти'?"
"Я не з тих, хто буде ввічливим із хлопцем, який викликав мене на дуель," — гаркнув Ернандес.
"Тоді, гадаю, я теж можу відкинути гонорові звертання."
"Роби що хочеш."
"Бувай," — Кан О махнув рукою.
"Ага, давай."
"Зачекайте секунду!" — Хан Соль зупинила його.
"Що таке?"
"Ви зовсім не маєте наміру вступати до нашої гільдії, так?"
"Не має," — відповів за нього Ернандес.
Кан О зиркнув на Ернандеса і мовив: "Ні, не маю."
"Ми більше не проситимемо вас вступати до нашої гільдії. Звісно, якщо ви зміните думку, ви завжди можете дати нам знати."
"Цього не станеться."
- Я не дуже ладнаю з великими групами.
"У мене є до вас пропозиція."
"Кажіть."
"Будь ласка, не розповідайте іншим, як ви сюди потрапили. Ви вже встановили магічне коло телепортації? Якщо так, то, будь ласка, не приводьте до Деспії інші гільдії чи гравців."
"Це більше схоже на наказ, ніж на пропозицію."
"Натомість ми теж нікого більше не приведемо. Чим більше тут людей, тим менше дістанеться нам."
"Ця пропозиція набагато вигідніша для вас, ніж для мене."
Гільдія Шторм була великою організацією. Вони вже привели сюди понад 50 членів гільдії.
Тоді як Кан О подорожував лише з Едером та Сефіро. Троє проти п'ятдесяти. Що, як гільдія Шторм нападе на нього?
- Якщо вони це зроблять, я покличу друзів. Ні, я буду їм погрожувати. Скажу, що приведу сюди іншу гільдію.
Тому він не міг прийняти пропозицію Хан Соль.
"Я знаю, про що ви хвилюєтеся. Тож давайте підпишемо контракт. Ви не чіпаєте нас, а ми не чіпаємо вас. У нас немає причин битися один з одним, чи не так?" — сказала Хан Соль.
"Хмм," — Кан О ненадовго замислився. — "Якщо ви не зачіпатимете мене першими, то і я вас не чіпатиму. Але якщо ви станете у мене на шляху, тоді... самі уявляєте, що станеться."
"Давайте спробуємо ладнати."
"Але я сам вирішуватиму, кого сюди приводити, а не ви. Я теж не хочу ділити це місце ще з кимось."
Хан Соль почухала щоку: - Чи варто спробувати переконати його ще раз? Або спробувати пригрозити?
Губи Кан О були стиснуті в тонку лінію, тож вона вирішила цього не робити.
"Зрозуміло."
"Маєте ще щось сказати?"
"Ні."
"Давайте відтепер ігнорувати один одного."
- Тільки спробуйте стати мені на шляху! Ви обов'язково про це пошкодуєте!
"Якщо захочеш битися, знайди мене. Якщо програєш, вступиш до нашої гільдії," — сказав Ернандес.
Кан О навіть не удостоїв це відповіддю. Це вже була справа минула. Він підвівся і швидко пішов.
"Ти справді думаєш, що я програю? Я б точно переміг!" — мовив Ернандес.
"Це вже в минулому. Будь ласка, заспокойся вже."
"Тц."
Чомусь у роті залишився гіркий присмак. Нічого не пішло так, як він хотів.
***
Кан О пояснив Едеру та Сефіро, про що він домовився з Ернандесом.
"Ти прийняв правильне рішення," — Сефіро підняв великий палець вгору.
Г'яа!
Варьон замахав крилами, намагаючись імітувати цей жест.
"Було б морокою, якби гільдія Шторм спробувала стати нам на заваді або напасти на нас," — додав Сефіро.
"Не втрачайте пильності. Великі гільдії часто поводяться приязно, але встромляють ніж у спину, коли ви найменше на це очікуєте," — сказав Кан О.
"Звісно."
"У будь-якому разі, відтепер нам доведеться прискорити темп. Зрештою, ми більше не можемо монопольно володіти цим місцем."
"Так точно, пане!" — жартома відсалютував Сефіро.
Тоді Варьон звівся на лапи та імітував його жест своїми крилами.
"Ой, ти такий милий."— Сефіро обійняв його і потерся щокою.
"То куди ми вирушаємо сьогодні?" — запитав Едер.
"Сьогодні ми прямуємо до східного регіону."
Гора Латнія знаходилася посеред Землі Богині, тоді як північний та західний регіони були попелястими пустками, де колись мешкали Маянес. Схід був заповнений луками, невеликими горами та пологими пагорбами.
Група Кан О вже зачистила більшість підземель на півдні. Вони проігнорували лише кілька обраних, які були занадто складними для них.
Це був найкращий час для дослідження східної території. Зрештою, з'явився конкурент, а група Кан О вже закінчила зачистку всіх підземель на півдні.
"Чекай, що ти сказав?" — із запізненням перепитав Сефіро, бо був зайнятий грою з Варьоном.
"Просто йдіть за мною." — Кан О почав рух на схід.
***
Група Кан О перетинала розлогі луки верхи на конях. Здалеку вони бачили людей, які переганяли стадо худоби.
Вони також були послідовниками богині. Єдина різниця полягала в тому, що їхні предки спочатку оселилися у східних степах, а не в місті Латнія.
"Це місце виглядає набагато спокійнішим," — зауважив Сефіро.
У південному первісному лісі доводилося постійно озиратися. Він був населений комахами та павуками зі смертельною отрутою, зміями, монстрами високого рівня, такими як Гігантські Кругери, м'ясоїдними рослинами або Грибами Ілюзій тощо.
Але вигляд людей, що розслаблено переганяють стадо худоби, робив це місце мирним.
"Ймовірно, це тому, що Кальма зникли," — сказав Едер.
Кальма раніше полювали на людей у степах. Однак Кан О вбив не лише їхнього ватажка, а й натхненника, що стояв за ними — Маянес.
Паладини Церкви Смерті були в процесі повного їхнього знищення. Таким чином, мир повернувся до степів.
У будь-якому разі, саме завдяки цьому група Кан О змогла безперешкодно дістатися до місця призначення.
Вони зупинилися перед невеликою горою, складеною з велетенських валунів. Там були двері, що випромінювали латунне світло.
Кан О з силою штовхнув двері.
Скрип!
Двері жалібно скрипнули; мабуть, їх не відчиняли досить давно.
[Вхід до підземелля «Печера рухомих каменів».]
Всередині не було темно завдяки сяючим кристалам на стелі.
Кан О роззирнувся навколо.
Стіни були сірими, вздовж них тяглися ряди кам'яних статуй, створених за подобою людей, тварин, гоблінів, орків та інших монстрів.
"Монстр наближається." — Сефіро наклав стрілу на Лук Лассельпіно. Варьон стояв за ним, вдивляючись у тому напрямку, куди він цілився.
Кан О вихопив Блад, а Едер був готовий миттєво застосувати заклинання.
Туп, туп, туп!
З далекого кінця проходу з'явився поодинокий монстр. Це була величезна жовтоока кам'яна ящірка, повністю вкрита камінням.
Брязь, брязь, брязь!
Щоразу, коли вона рухалася, її кам'яний хвіст тягнувся по землі.
Він ніколи раніше не бачив цього монстра, і його навіть не було у внутрішній енциклопедії монстрів Кан О.
"Ви щось знаєте про це?" — запитував Кан О у своїх супутників.
Як і очікувалося, ніхто не знав, що це таке.
"Ні, я ніколи такого не бачив."
"Я теж."
"Будьте обережні. Ми нічого про неї не знаємо."
"Окей."
Сефіро випустив стрілу, щоб перевірити ситуацію.
Стріла, що пронизує сонце!
Свист!
Вжух!
Стріла, що шалено оберталася, влучила прямо в маківку. Однак кам'яна ящірка була занадто міцною; на ній не залишилося навіть подряпини.
Шаа!
Кам'яна ящірка широко роззявила пащу.
Вуш!
Вона виплюнула з пащі гострі кам'яні уламки.
"Постань, стіна з кісток!" — вигукнув Едер заклинання.
Кістяна Стіна!
Білі, жовтуваті кістки сплелися разом і утворили стіну.
Бам, бам, бам!
Уламки повністю поглинула стіна. Тоді кам'яна ящірка кинулася на них.
Більшість кам'яних монстрів були неймовірно міцними, але розплачувалися швидкістю за свою високу оборону. Проте кам'яна ящірка демонструвала швидкість, набагато вищу за очікувану.
Вуш!
Вона розвернулася і плавно змахнула хвостом.
Бам!
Один помах хвоста зруйнував Кістяну Стіну. Уламки кісток розлетілися на всі боки.
Шаа!
Кам'яна ящірка не зупинилася на цьому. Вона кинулася на Сефіро, який випустив у неї стрілу.
"Тц!"
Сефіро відступив назад, поки Варьон вивергав на неї полум'я. На жаль, полум'я Варьона було абсолютно неефективним, мабуть, через її кам'яне тіло.
Кан О з'явився прямо поруч із нею.
Свист!
Він змахнув своїм білосніжним лезом, що випромінювало червоне світло, цілячись у загривок кам'яної ящірки.
Якби його Гіперінтуїція знайшла слабке місце, він би цілився туди. На жаль, кам'яна ящірка не мала чітко виражених слабких місць. Принаймні, на цей час. Тому він цілився у звичайне вразливе місце — задню частину шиї.
Бам!
Відчуття було таке, ніби він щойно вдарив по дуже твердому каменю. Міцність кам'яної ящірки змусила його руки заніміти.
Очевидно, атака Кан О була не дуже ефективною, і кам'яна ящірка спробувала проковтнути Сефіро.
Звісно, Сефіро не дозволив би себе просто так з'їсти. Він перекотився по підлозі, уникаючи укусу кам'яної ящірки, а потім відштовхнувся від підлоги, збільшуючи дистанцію між ними.
Але кам'яна ящірка була наполегливою. Вона швидко скорочувала відстань за допомогою своїх чотирьох лап.
Кан О атакував ще раз. Цього разу він тримав Убіста, а не Блад. Він змінив мечі.
"Вибухни!"
Кан О розсік її бік Убістом. Він сподівався, що спрацює особлива здатність Демонічного Меча Убіста — Зубчасте лезо.
Однак Зубчасте лезо — здатність, яка дозволила б йому повністю ігнорувати захист, не активувалося. Зрештою, шанс на його активацію був не дуже високим.
Бам!
Невдача. Його руки обпекло від зворотної сили удару.
- Якщо так, тоді...
Кан О швидко відвів меч і знову атакував кам'яну ящірку.
Розріз!
Біла лінія пройшла за траєкторією його меча.
Бам!
Цього разу він залишив невелику тріщину. Проте вона була надзвичайно крихітною.
- Вона виглядає такою ж міцною, як Тейнос.
Кам'яна ящірка на мить нагадала йому монстра-черепаху Тейноса, чия оборона була неперевершеною.
- Але знаєш що, у мене є техніка, яка дуже боляче вдарила Тейноса.
Кан О приготувався. Тим часом кам'яна ящірка продовжувала атакувати Сефіро.
"Ти, дурна кам'яна ящірко! Відчепися від мене!"
Шаа! Шаа!
Невже вони були смертельними ворогами в минулому житті? Хай там як, Кан О зміг підготувати свою атаку без жодних перешкод.
Вжух!
Він почав збирати все більше і більше темряви навколо свого леза.
Тоді...
Едер, який боровся пліч-о-пліч з ним так довго, підтримав його.
"Руйнуйся!"
Едер підняв свій посох з черепом у повітря, випускаючи зелене кільце, що розійшлося назовні, наче брижі на воді.
Зруйнований Вал!
Це прокляття значно знижувало захист кожного, хто потрапляв у радіус дії!
"Гарна робота, Едере!"
Кан О з силою змахнув мечем.
Вічна Темрява!
Темрява полетіла вперед, наче велетенський спис, і пронизала кам'яну ящірку наскрізь.