Велика темна кімната.
Акіте, Кістяний Дракон і фінальний охоронець Кладовища Саула, дрімав лежачи. Раптом магічне коло переміщення засвітилося, перериваючи його сон.
Куооо!
У його очницях запалало полум'я. Прокинувшись, він явив усьому світу свою міць та гідність. І все ж з'явилася людина, яка безстрашно посміхалася і махала йому рукою.
"Гей, я тут."
Це був Кан О.
"Чому ти тут?" — запитав Акіте.
Акіте не надто привітно зустрів його. Чесно кажучи, його візит був радше тягарем. Зрештою, він перервав його сон.
"По-перше, дай трохи світла. Тут занадто темно."
"Світло." — Щелепа Акіте ворухнулася, і кімната повністю освітилася.
"Як справи? Все добре?"
"Немає причин, щоб було інакше."
"Це добре. Нічого особливого не траплялося, так?" — запитав Кан О.
"Що ти маєш на увазі?"
"Наприклад, хтось приходив до підземелля?"
"На жаль, ні. Було б непогано, якби хтось прийшов..."
"Ти хочеш відвідувачів?"
"Більше золота і скарбів."
- Ах, точно.
Акіте точно казав йому, що віддасть камінь душі будь-кому, хто заплатить йому більше 1 мільйона золотих.
- Ти, нелояльна, загребуща кістяна ящірка! — Кан О втупився в Акіте, але того зовсім не обходив цей погляд.
"Навіщо ти прийшов?"
Кажуть, що для танцю потрібні двоє, тож Кан О заспокоївся.
"Дай мені камінь душі," — чітко сказав Кан О.
"Бери."
Кан О схопив камінь душі, на якому був вигравіюваний драконячий череп, і відкрив вікно управління підземеллям. Спершу він заглянув у журнал підземелля.
- Це схоже на щоденник того, хто у відпустці.
Він був абсолютно порожній. Це було очевидно. Зрештою, не було жодної ймовірності, що хтось відвідає це підземелля. Через це у нього було 0 очок відсічі! Звісно, він не ставив жодних пасток і не додавав охоронців, тому він і так не заробив би багато очок.
Кан О перевірив нагороди підземелля.
[Нагорода підземелля (щомісячна виплата)]
[20 драконячих лусок. 10 драконячих кісток. 10 драконячої шкіри. 5 драконячих кігтів. 2 пляшки драконячої крові. 1 фрагмент серця дракона.]
- Чудово.
Кан О подивився на Акіте. — "Віддай мені мої нагороди підземелля!"
Саме так. Сьогодні був день, коли він мав отримати свої нагороди з Кладовища Саула.
"Зрозумів."
Гігантська сфера світла з'явилася перед черепом Акіте. Потім сфера повільно полетіла до Кан О.
Світло зникло, відкриваючи різноманітні драконячі матеріали всередині. Там були драконячі кістки, схожі на кістки динозаврів, і драконяча луска у формі діамантів, що мерехтіла світлом.
Драконяча шкіра була м'якшою за шовк, але міцнішою і легшою за китові сухожилля! Навіть просто тримаючи драконячі кігті, здавалося, ніби вони наповнюють його своєю силою! Також там були пляшки з драконячою кров'ю, про яку казали, що це панацея, здатна оживити навіть мертвого!
І наостанок...
Кан О підняв рожевий уламок, що палав яскравим світлом.
[Фрагмент серця дракона]
[Джерелом сили дракона є його серце. Хоча це лише фрагмент, він все одно містить величезну кількість енергії. Якщо ви зберете шість фрагментів, вони з'єднаються у ціле серце дракона.]
[Ранг матеріалу: SS.]
Серце дракона було всемогутнім матеріалом.
Використання його для виготовлення спорядження призведе до створення шедевра. Якщо разом із серцем дракона використати інші надзвичайні матеріали, а спорядження викує коваль великої майстерності, воно стане ще величнішим. Можливо, вдасться викувати навіть легендарну зброю.
Це було не все. Не було матеріалу ціннішого для алхіміка, ніж серце дракона! Зрештою, воно було центральним компонентом філософського каменю, який, за переказами, мав силу творити чудеса.
А наскільки цінним воно було для магів? Саме серце дракона було найвеличнішим магічним інструментом. Поглинаючи силу серця, маг здатний на короткий час вивільняти заклинання безпрецедентної руйнівної сили.
- Але мені потрібно шість фрагментів, щоб отримати одне серце.
Іншими словами, знадобиться пів року, щоб отримати лише одне серце. Звісно, фрагмент серця дракона все одно перевершував більшість матеріалів SS-рангу, але він міг би з таким самим успіхом зберегти його і зібрати ціле серце дракона.
- Я маю використати драконячі матеріали та серце дракона для свого спорядження.
Про спорядження, виготовлене з драконячих матеріалів, гравці могли лише мріяти. Звісно, це стосувалося і Кан О.
Але що, якби він носив таке спорядження? Спорядження, яке включало б і серце дракона!
- Це було б колосально.
Він міг би битися на рівних із Валаном. Зрештою, бути переспорядженим — це те, що ніхто не міг ігнорувати.
"Ну, це на потім. А поки...!" — Кан О один за одним поклав драконячі матеріали у свій інвентар. Він також переконався, що отримав саме ту кількість, яка була вказана.
"М-м, усе точно." — Він зиркнув на Акіте.
Він хвилювався, що ця загребуща купа кісток вкраде частину нагороди, але, схоже, той цього не зробив.
"Тоді я піду." — Завершивши тут справи, Кан О попрощався.
"Йди."
Це були хороші новини для Акіте. Зрештою, чим швидше він піде, тим швидше він зможе повернутися до сну.
Кан О знову встав на магічне коло.
"Схованка Дворфів Чорного Молота!"
Вжух!
Магічне коло засвітилося, і Кан О зник. Коли він пішов, Акіте вимкнув заклинання світла.
Акіте знову огорнула затишна темрява, і він повернувся до свого глибокого сну.
***
Кан О з'явився крізь магічне коло Дворфів Чорного Молота.
"Ласкаво просимо."
Добродушний Ман Бок уже чекав на нього.
"Ходімо."
"Так."
Ман Бок і Кан О попрямували до кімнати вождя. Опинившись там, їх зустріли знайомі обличчя.
Вождь, Рандельхофф, був усередині, а Бук стояв праворуч від нього. Там також був незнайомий Дворф.
"Вітаю." — Рандельхофф радісно привітав їх. Його обличчя вкривали нарости, схожі на тверду породу, що було результатом експериментів дракона Інаріуса.
"Добрий день. Як ваші справи?" — запитав Кан О.
"Хо-хо, добре. Пане Ман Бок, дякую, що завжди привозите нам пиво та смачну їжу." — Рандельхофф злегка схилив голову перед Ман Боком.
"Та нічого, дрібниці. Я ж на цьому гроші заробляю, зрештою." — Ман Бок махнув рукою.
Ман Бок забезпечував Дворфів Чорного Молота пивом, їжею та різними необхідними речами. Це не було безкоштовно; натомість він отримував дорогоцінні матеріали з вулканічного регіону.
"Сподіваюся і в майбутньому підтримувати з вами добрі стосунки."
"Звісно."
"Але чому ви обоє прийшли сьогодні? Це через демонічний меч?" — Рандельхофф подивився на Кан О.
Дворфи Чорного Молота погодилися викувати для Кан О демонічний меч, використовуючи адамантій, який він їм надав.
"І це також, але я маю до вас прохання."
"Прохання?"
"Я чув від пана Ман Бока, що у вас народився великий коваль. Це правда?" — запитав Кан О.
Рандельхофф посміхнувся і вказав на незнайомого Дворфа поруч із ним. — "Дозвольте відрекомендувати. Це Гоффман. Він зробив свій перший крок до того, щоб стати великим ковалем."
"Мене звати Гоффман," — грубо сказав Гоффман. У нього була кудлата борода, схожа на губку, а його очі здавалися одночасно гарячими і могутніми, як полум'я жаровні.
"Ви майстер-коваль?" — запитав Кан О.
"Я розкрив таємницю металу, яку майстер-коваль Сунлей залишив у Серці Вогню. Проте я ще не майстер," — сказав Гоффман.
"Ви здатні працювати з адамантієм?" — запитав Кан О.
"Здатен." — Гоффман кивнув головою.
"Тоді чи зможете ви працювати з такими драконячими матеріалами, як драконяча кістка, драконяча луска та драконяча шкіра?"
Гоффман примружив очі: - Чому він мене про це питає?
"Чому ти питаєш про це так раптово?" — запитав замість нього Рандельхофф.
- Думаю, швидше буде просто показати. — Кан О витягнув усі драконячі матеріали одночасно.
"Що це все таке?"
"Що ти робиш!?"
Це було так несподівано, що Рандельхофф і Бук закричали. Гоффман злегка насупив брови.
"Це різноманітні драконячі матеріали," — твердо сказав Кан О.
Гоффман швидко підняв один фрагмент і оглянув його.
"Це справжні речі," — сказав Гоффман.
"Все це?" — сказав Рандельхофф. Він був у повному невірі.
"Так. Це все справжні драконячі матеріали."
"Де ти все це взяв? Ти справді вбив дракона?" — Рандельхофф вражено втупився в нього.
"У мене є спосіб отримувати стільки щомісяця." — Кан О усміхнувся.
"Хох!"
"М-м!"
"Ви питали, яке моє прохання, так? Моє прохання полягає в тому, щоб ви виготовили з цього спорядження." — Кан О нарешті відкрив причину свого візиту.
"Тож ти хочеш, щоб ми виготовили спорядження для тебе?" — запитав Рандельхофф, заспокоївшись.
"Ну, виготовте спорядження для мене, а також спорядження для продажу на континенті. Звісно, частина прибутку піде і вам. Якщо вам не потрібні гроші, ми можемо забезпечити вас іншими необхідними речами. Ах, і пан Ман Бок може надати вам матеріали, необхідні для виготовлення спорядження, якщо їх неможливо дістати тут," — сказав Кан О.
- Я вже зробив усі приготування, тож мені просто потрібна ваша робоча сила!
Він вірив, що вони погодяться на його умови. Зрештою, вони абсолютно нічого не втратять, прийнявши його пропозицію!
Проте Рандельхофф не виглядав надто задоволеним. Бук теж. Гоффман виглядав так само, як і раніше.
- Що тут відбувається? — Кан О схилив голову набік. — "Я сказав щось не так?"
"Хух, пане Кан О," — сказав Бук.
"Так?"
"Ми, Дворфи Чорного Молота, дали клятву, коли вперше створили цю схованку. Що ніколи більше не виготовлятимемо спорядження для чужинців. Ви забули?"
Ах, точно! Дворфи Чорного Молота були поневолені Чорним Драконом Інаріусом! Їх змушували виготовляти спорядження для їхнього смертельного ворога.
Вони ледь вирвалися з його пазурів і перебралися сюди, у вулканічний регіон Деспії. Саме тут вони дали свою клятву: що ніколи більше не будуть кувати спорядження для чужинців!
"Хеок!" — Здавалося, ніби хтось ударив його молотом по потилиці. Він зовсім забув про клятву Дворфів Чорного Молота.
"Ви дали таку клятву?" — Ман Бок ніколи про це не чув. Він був повністю ошелешений.
Кан О прикусив губу і обміркував варіанти.
"Я знаю про вашу клятву. Проте ви ж готові зробити для мене виняток, чи не так?"
- Ви ж казали, що я один із вас!
"Ми з великим задоволенням виготовимо спорядження для тебе. Проте ми не зробимо жодної одиниці спорядження, яку ти плануєш продавати," — твердо сказав Рандельхофф.
Клятви давалися не для того, щоб їх порушувати. Особливо для таких людей, як Дворфи Чорного Молота, які так довго страждали від рук дракона.
"Тож немає жодного способу?"
"Ні!"
"Жодних винятків?"
"Жодних винятків!"
- Дідько, ви занадто вперті! — Кан О безпорадно подивився на Ман Бока.
"Ви знаєте якихось інших ковалів, здатних працювати з драконячими матеріалами?"
"Знаємо, але вони зажадають величезної плати."
"Хто це?"
"Артханд."
Божа Рука, Артханд! Він займав 9-те місце в рейтингу і був найвправнішим гравцем-ковалем у грі!
Звісно, він зміг би виготовити з драконячих матеріалів броню чи зброю. Проте Артханд був надзвичайно відомим, тому його послуги коштували надзвичайно дорого!
"Хух, я не думав, що все так обернеться." — Кан О схопився за голову. Все заплуталося, як і волосся в його руці.
Але раптом...
З'явився єдиний проблиск надії.
"Вождю. Будь ласка, обміркуйте це ще раз."
Це був Гоффман, гном, який впевнено йшов до того, щоб стати майстром-ковалем.