"Зараз я перегляну спогади Крішан. Будь ласка, покладіть руку мені на спину, якщо хочете їх побачити," — сказав Едер.
Кан О, Сефіро, Сіндія та Мухок поклали руки йому на спину.
"Тіло — це вмістилище для душі. Навіть якщо душа пішла, тіло зберігає сліди своєї колишньої власниці. Покажи нам свої спогади, о духу, що пішов!" — Едер закінчив заклинання і приклав свій посох до голови Крішан.
Спогади Померлих!
Тоді Кан О побачив спогади Крішан, наче кіно. Ті, хто торкався спини Едера, відчули те саме.
***
Через свої рослини-шпигуни Крішан щойно дізналася про присутність паладинів. Вона вибігла з печери, вбила кількох із них, а потім повернулася до печери, сівши всередині свого квіткового бутона.
Крішан зрозуміла, що ще не всі паладини тут. Незабаром той виродкуватий тип, який пожер її ліве крило та руку, буде тут!
Вона поринула в роздуми. Кан О був здатний анулювати її безсмертя! Минулого разу, коли вони билися, вона була набагато сильнішою, ніж зараз.
Без достатньої кількості життєвої сили вона не могла використовувати силу Бога Творіння. Її тіло також не було повністю зціленим.
Крішан не думала, що зможе перемогти Кан О, якщо він знову перетвориться на того жахливого звіра. У неї склалося враження, що Кан О може вільно перемикатися між своєю людською формою та формою того величезного звіра. Проте вона глибоко помилялася.
Найкращим варіантом для неї було б втекти. Однак паладини встановили оточення, а використання сили Бога Творіння для здійснення Просторового Стрибка вимагало величезної кількості життєвої сили.
Життєвої сили, якої вона зараз не мала.
Вона опинилася між молотом і ковадлом, тож продовжувала обмірковувати свої варіанти. Зрештою, у неї з'явилася ідея. Це був не найкращий вихід, але наступний за ним.
"У мене немає іншого вибору." — Крішан покинула печеру. Їй потрібно було більше життєвої сили, щоб її план спрацював.
Крішан захопила дванадцять паладинів і принесла їх до свого лігва. Потім вона повністю висмоктала їх досуха.
"Цього має бути достатньо." — Вона затиснула в лівій руці зелене насіння розміром приблизно з персикову кісточку. Потім вона витягла з тіла два об'єднані джерела, розділила їх і затиснула в правій руці.
"Ху."
Коли вона вбила гільдію Шторм та паладинів, вона влила всю отриману життєву силу в джерела.
Крішан подумала про місце призначення, підняла руку і розірвала діру в просторі.
Хрусь.
Але вона була занадто малою, щоб вона могла пройти крізь неї; їй вдалося лише зробити невелику тріщину, перш ніж накопичена життєва сила вичерпалася.
Вона побачила знайоме обличчя людини, яка була рада бачити її через стільки часу.
"Крішан!" — Чоловік із нефритовими очима здивувався, побачивши її, і покликав на ім'я.
"Джигоне! У мене немає часу на балачки. Візьми це." — Крішан просунула руку крізь тріщину і передала йому джерела Бога Творіння.
"Це..." — Джигон виглядав шокованим.
"Це також!" — Вона також кинула насіння в тріщину.
"Що відбувається?" — запитав Джигон.
Тріщина почала закриватися.
"У насінні містяться всі мої спогади та знання. Ти все зрозумієш, коли переглянеш його", — швидко сказала Крішан.
"Крішан!" — тужливо вимовив Джигон.
"Використай це, щоб звільнитися! І обов'язково воскреси мене!" — Крішан висловила своє останнє прохання крізь тріщину, що закривалася.
"Кріша..."
Вона не змогла почути його до кінця. Розрив у просторі повністю закрився.
"Готово."
Вона більше не боялася Кан О.
Крішан передала джерела Бога Творіння Джигону, єдиній людині, якій вона довіряла в цьому світі. Вона також віддала йому своє насіння, яке, по суті, було самим її існуванням.
Якщо Джигон збере ще кілька джерел Бога Творіння і влиє в насіння величезну кількість життєвої сили, то вона зможе жити знову!
"Я житиму ще раз. Як в'януча квітка, що розквітає знову..."
У Крішан залишалося лише одне завдання. Якимось чином вбити Кан О, володаря клинка, що міг подолати її безсмертя.
Джигон буде в небезпеці, якщо Кан О дозволять жити!
Після цього спогади продовжувалися, але вони вже бачили цю частину. Зрештою, вони самі з нею билися.
Їхній перегляд спогадів Крішан підійшов до кінця.
"Хто такий Джигон? Він має бути ще одним із Маянес, чи не так?" — Запитав Кан О. Він міг би присягнутися, що бачив крила за спиною Джигона.
"Так, Маянес Джигон. Наскільки мені відомо, він перебуває в ув'язненні у лорда Гайнуса."
"Гайнуса?" — Кан О нахилив голову. Він точно не був одним із Первозданних Богів, і він не знав бога з таким ім'ям.
"Божественний Дракон Гайнус. Він — Первозданний Дракон і найстаріший дракон із існуючих."
"Божественний Дракон Гайнус..."
"Коли Маянес повстали, дракони билися проти них разом із богами. Я чула, що коли їхнє повстання зазнало невдачі, лорду Гайнусу доручили наглядати за двома їхніми в'язницями. Ці двоє — Джигон та Орга."
"Ми маємо зустрітися з ним якомога швидше. Ми повинні зупинити втечу Джігона!" — Вигукнув Кан О.
Якщо Джигона звільнять, то все стане набагато складніше.
"У нас немає способу зв'язатися з Божественним Драконом, тому я повідомлю Всевишній про наше прохання." — Сіндія опустилася на коліна і почала молитися. Її маківка почала випромінювати слабке світло.
Її група оточила її і похмуро чекала.
Через короткий час Сіндія закінчила молитву.
"Як усе пройшло?"— Запитав Едер.
"Всевишня сказала, що лорд Гайнус незабаром з'явиться", — відповіла Сіндія.
Про вовка промовка. Раптом на засніженому полі з'явилося золоте магічне коло. З'явився старий чоловік у білосніжному одязі, на якому не було жодної порошинки.
Волосся, борода та брови старого були білішими за сам сніг.
"Лорд Гайнус, я одна з низьких служниць богині. Мене звати Сіндія." — Сіндія доклала всіх зусиль, щоб бути шанобливою.
"Приємно познайомитися", — сказав Гайнус. Його голос був м'яким, проте в ньому відчувалася певна велич.
"У нас немає часу на світські бесіди. Джигон може спробувати втекти. Ми повинні зупинити його", — поспішно сказав Кан О.
Гайнус оглянув його і похитав головою.
"Це справді терміново. Якщо Джигону вдасться втекти, як Крішан, то..." — Кан О збирався насідати на нього, але Гайнус перервав його.
"Він уже пішов."
"Що?"
"Джигон уже втік з мого гнізда. Орга теж."
"Ні!" — Сіндія виглядала розчарованою. Подумати тільки, що Маянес знову опинилися на континенті!
"Невже немає способу переслідувати їх?" — Запитав Кан О.
"Я думав, що це може статися, тому затаврував їхні крила."
"Ми можемо відстежити їх за цими таврами?"
"Так. Але це безглуздо."
"Чому?"
"Вони відірвали свої крила перед тим, як втекти. Хмм, я не очікував, що вони відірвуть власні крила; зрештою, вони цінують свої крила понад усе."
"Чи є якийсь інший спосіб вистежити їх?"
"Є, але це буде нелегко. Залишилися лише складні методи."
"Складні методи?"
"Прочісувати континент. Хоча це виявиться важко, оскільки у них більше немає крил!"
"Мм." — Кан О простогнав.
- Подумати тільки, що все так ускладниться!
"Як ви знайшли Крішан?" — Запитав Гайнус.
"Ми отримали допомогу від кількох людей. Людей із церков та шукачів пригод", — відповіла Сіндія.
"Тоді спробуйте знайти їх таким же чином. Я спробую знайти їх своїм шляхом."
"Зрозуміло. Тоді, будь ласка, розкажіть нам більше про Джигона та Оргу."
"Джигон та Орга — це..."
Гайнус говорив досить довго. Він пояснив, як вони виглядають, їхні особливі здібності і навіть їхні родинні зв'язки.
- Це тому, що Крішан і Джигон — близнюки!
Було дивно, що хтось такий зарозумілий, як Крішан, довірив би свою долю і джерела Бога Творіння в руки іншого, але тепер це мало сенс, оскільки вони були кровно пов'язані.
"Візьми це." — Гайнус передав їм ручне дзеркало.
"Це?" — Сіндія прийняла дзеркало і нахилила голову.
"Ви можете спілкуватися зі мною, потираючи дзеркало."
"А."
"Дайте мені знати, коли знайдете Джигона або Оргу."
"Так, лорд Гайнус."
Тоді під його ногами з'явилося ще одне золоте магічне коло.
Вууух!
Магічне коло випромінювало інтенсивне світло. До того часу, як воно зникло, Гайнуса ніде не було.
"Що нам тепер робити?" — Запитав Кан О.
"По-перше, ми підемо до церков і попросимо їхньої допомоги. Ми також підемо до Гільдії шукачів пригод і знову дамо їм доручення."
"Я залишу пошуки на вас. Мені потрібно підготуватися до самої битви."
Насправді він думав ось про що: - Я не хочу займатися чимось таким клопітним!
"Так. Тоді я дам вам знати, коли ми знайдемо Джигона та Оргу", — сказала Сіндія.
"Якщо ви не зможете знайти мене в місті Латнія, то, будь ласка, приходьте в Алтейн. Там є будинок, у якому, за чутками, колись жив привид. Насправді це будинок Едера." — Кан О вказав на Едера.
"Зрозуміло."
"Ах, і щодо тризуба..." — Кан О згадав про тризуб і почав стежити за її реакцією.
Він оглянув тризуб, і виявилося, що це зброя рангу SS. Проте у неї був невеликий недолік: її могли використовувати лише Маянес. Зброю можна було переробити, щоб усунути це обмеження, тож це не було справді великим недоліком.
Тому Кан О пильно подивився на неї, ніби кажучи: 'Будь ласка, дозволь мені взяти цю зброю.'. Але це ні краплі не подіяло.
"Ми будемо зберігати його в Церкві Смерті. Ми не можемо дозволити іншому Маянес заволодіти ним."
"Я також можу тримати його в безпеці."
- У мене є надзвичайно безпечне місце: мій інвентар!
"Немає місця безпечнішого за Церкву Смерті", — твердо сказала Сіндія.
"Кхм."
Кан О неохоче віддав їй тризуб, а Сіндія передала його Мухоку.
Вбивство її забрало стільки зусиль! Подумати тільки, що він повернеться з порожніми руками! У Кан О почалася печія від однієї думки про це.
"Нам потрібно відвідати багато місць, тому ми підемо першими."
"Так."
Сіндія та паладини пішли.
Включно з Мухоком, Сіндію супроводжували 100 паладинів. Однак їх залишилося лише 65. Більше тридцяти з них загинули в битві з Крішан.
Паладини, що залишилися, зібрали тіла полеглих. Ймовірно, вони будуть поховані на їхній батьківщині, Землі Богині.
"Ми теж підемо." — Кан О почав йти геть.
- Яка незграбна перемога. — Ось що він думав про полювання, принаймні.
Вбити її було добре, але вони не повернули джерела, які вона вкрала. На додачу до всього, Джигон та Орга на волі, що в майбутньому виявиться головним болем!
***
Безіменний пагорб десь у центральному регіоні континенту.
Двоє чоловіків дивилися один на одного, на їхніх спинах були криваві рани, наче з них щось вирвали. Це були не хто інші, як втікачі Маянес! Чоловік із нефритовими очима був Джигоном, а чоловік із фіолетовими очима та дитячим обличчям — Оргою.
"Що ти збираєшся робити тепер?" — Запитав Орга.
"Я збираюся воскресити її." — Джигон міцно стиснув темно-зелене насіння. Здавалося, він не бажав його втрачати.
"Старий дракон, богиня та її слуги вистежать нас. Якщо ти будеш необережним, вони тебе спіймають", — сказав Орга.
"Спіймають — це не проблема. Проблема в тому, вб'ють нас чи ні", — сказав Джигон. Він переглянув спогади Крішан через насіння і дізнався про Кан О.
Мечник, який володіє мечем, здатним обійти їхнє безсмертя!
Тому Джигон негайно вирушив у дорогу, використовуючи джерела Бога Творіння. Якщо він чекатиме довше, то мечник прийде і вб'є його.
До того ж йому потрібно було воскресити свою єдину родичку, що залишилася, Крішан.
"Нам слід сховатися і чекати слушної нагоди", — сказав Орга.
Джигон кивнув головою і сказав: "Давай зробимо це."
"Що?"
"Без крил ми виглядаємо так само, як і всі інші."
"І що?"
"Давай сховаємося серед них."
"Це справді така гарна ідея?" — Орга не схвалював цього.
"Моя сестра сховалася в глухому, крижаному північному краї. Попри це, вони змогли її знайти."
"Тоді?"
"Ніде не безпечно. Якщо це так, то краще сховатися у всіх на виду."
"Ху, подумати тільки, що мені доведеться жити серед цих комах."
"Нам потрібно полювати на них, щоб зібрати життєву силу. Бути поруч із ними — це перевага", — сказав Джигон.
"Це правда. Але як щодо наших інших товаришів?" — Запитав Орга. Окрім них, у живих залишалося ще четверо Маянес.
"Ми не знаємо, де вони, тому не можемо їх врятувати."
Маючи достатньо життєвої сили, вони могли розірвати розлом у просторі будь-де. Але не знаючи, де знаходяться інші Маянес, здатність телепортуватися будь-куди не допомогла б їх врятувати!
"Ти не знаєш, де вони? Тоді як Крішан знайшла тебе?"
Орга припустив, що Крішан знала місцезнаходження інших Маянес. Ось так вона змогла передати Джигону джерела Бога Творіння, принаймні він так думав.
"Ми близнюки; кожен із нас несе половину душі."
Незалежно від того, як далеко вони були, Крішан і Джигон могли відчувати, де знаходиться інший.
"Тоді нам потрібно збирати інформацію."
Джигон кивнув головою. — "Мм!"
"Ходімо."
Джигон та Орга спустилися з пагорба, а потім розійшлися в різні боки. Через деякий час вони обидва побачили місто.