Вовки Оґа були могутніми, але їхні опоненти виявилися не з боязких.
Кан О, Едер і Сефіро.
Сила Кан О була очевидною.
Едер був здатний на зцілення, підтримку та виснаження ворога. Він також міг завдавати значної шкоди в певні ключові моменти.
Сефіро та Варьон стали динамічним дуетом. Якщо ворог підбирався занадто близько, Варьон вигравав йому достатньо часу, щоб випустити стрілу; це нівелювало його слабкість у ближньому бою. Крім того, їхня комбінована атака, Стріла Вогняного Дракона, була надзвичайно потужною, що робило його ще ефективнішим бійцем.
Ця трійка злагоджено працювала разом, оскільки вони пліч-о-пліч билися вже досить тривалий час.
"Едере, позаду!" — крикнув Кан О. Він та його напарники перебували в розпалі жорстокої сутички з вовками Оґа.
Проте за їхніми спинами з'явилися нові вовки Оґа. За такого розкладу їм довелося б битися на два фронти!
То чому ж Кан О кликав саме Едера? Відповідь була очевидною.
"Зрозумів."
Едер виголошував закляття одне за одним. Його череп-посох випромінював інтенсивне світло.
АоЕ прокляття: Старіння!
Гнильний сморід!
Прокляття старіння послабило наступаючих вовків Оґа, а через їхні чутливі носи гнильний сморід змусив їх здригнутися.
У розпал цього... Стіна Кісток!
"Повстаньте!"
Шар за шаром здійнялися білі кістки, не даючи новим вовкам Оґа приєднатися до бою.
"Я зможу втримувати її близько хвилини!" — закричав Едер. Іншими словами: "У вас є хвилина, перш ніж вони прорвуться!".
"Прикінчимо цих до того часу!"
"Так, сер!"
Кан О люто змахнув Демонічним мечем Блад та розітнув вовка Оґа. Тоді вздовж леза Блад з'явилося 15 зірок.
Кривава бомба!
Яскраво-червона енергія вибухнула з тіла Кан О.
Бам!
Троє вовків Оґа впали на підлогу.
Вжух!
Червона комета врізалася в землю.
Стріла Вогняного Дракона!
Рев!
Щойно вона торкнулася підлоги, червоне та жовте полум'я затріпотіло, наче фенікс, що відроджується.
Кан О швидко кинув Вогняну бомбу, намагаючись збільшити інтенсивність полум'я. Схоже, Варьон мав ту саму ідею, бо теж випустив Вогняний Подих.
Грр!
Ку-ха-а-ак!
Вовки Оґа або загорілися, або їхнє хутро обвуглилося; проте вони прорвалися крізь вогонь і кинулися на групу Кан О. Їхні очі світилися яскраво-червоним світлом.
Берсерк!
Це вміння збільшувало силу, швидкість і руйнівну міць, щойно НР падало нижче певного порогу.
Один із вовків Оґа атакував Кан О в лоб, замахнувшись передньою лапою. Чи то через дію Берсерка, чи через щось інше, він був занадто швидким, щоб ухилитися, і занадто потужним, щоб заблокувати удар.
- У такі моменти...!
Парирування мечем!
Кан О злегка нахилив Блад і перенаправив кіготь вовка Оґа вбік.
Скрегіт!
Коли він парирував удар, кіготь проскреготів по лезу, видаючи звук, що розривав барабанні перетинки.
- Слабке місце!
Як завжди, Гіперінтуїція вказала на вразливість перевертня.
Розріз!
Він провів діагональний удар крізь його груди.
"Позаду!" — терміново крикнув Едер.
Ще один вовк Оґа опинився за його спиною! Гіперінтуїція спалахнула, змусивши холодок пробігти по спині.
Він зреагував швидше, ніж сам очікував. Кан О перекотився вперед, і вовк Оґа розітнув лише повітря.
Тим часом стріла Сефіро влучила вовку в спину.
Чвок!
"Вона падає!" — закричав Едер.
Його Стіна Кісток почала руйнуватися під натиском.
Грр!
Вовки Оґа оскалили зуби і кинулися на допомогу своїм полеглим побратимам.
"Ми з Едером подбаємо про них. Пане Сефіро, ви..."
"Я прикінчу цього."
Сефіро націлив лук на вовка Оґа, з яким бився. Хоча той був укритий ранами, Берсерк зробив його ще лютішим.
"Ха-ап!"
Жорстока битва тривала.
***
Група Кан О без перепочинку піднімалася вежею. Зрештою вони досягли вершини — 13-го поверху.
Однак там на них чекав не бос.
[Ви виявили вовка Оґа, Мандерсака.]
[Ви виявили вовка Оґа, Кадербана.]
...
На них чекали десять іменних вовків Оґа!
"Чи не занадто це небезпечно?" — Сефіро трохи відступив назад. Він був готовий бігти в разі потреби.
"Давайте спробуємо." — Кан О ступив уперед.
- Потанцюємо!
Його тіло стало червоним.
Тригер Диявола!
Його обличчя закрила маска у формі кажана, а зі спини виросли крила. Червоний Демон прибув!
"Нам доведеться викластися на повну." — Едер міцно стиснув посох і подивився в очі Сефіро. — "Спробуємо."
"Окей!" — Сефіро миттєво кивнув.
"Ну що ж, почнемо?" — Кан О змахнув Блад.
Хвиля Свіжої Крові!
Кан О випустив хвилю, таку ж червону та липку, як кров. Битва почалася всерйоз.
Ку-ха-а-ак!
Іменні вовки Оґа впали в Берсерк.
"Ті, хто забутий світом, безсмертні шматки плоті, знеславлений! Відгукніться на мій заклик і поверніться зі смерті!" — Череп-посох Едера випромінював інтенсивне світло.
Масштабний заклик нежиті!
Повстаньте.
Земля розійшлася, і назовні вийшли різноманітні монстри-нежить.
"Хух."
Сефіро дістав стрілу з дивним візерунком.
Вжух!
Постріл-руйнівник!
Стріла пролетіла крізь повітря і створила поруч п'ять магічних кіл!
Вжух, вжух, вжух!
Магічні кола почали вивергати стріли.
Перевертні зіткнулися з армією нежиті Едера, на них сипалися стріли, ящірка вивергала вогонь, а посеред усього цього був Кан О, який шалено розмахував мечем!
Це був справжній хаос.
***
"Хух." — Кан О перевів подих.
Гнила плоть, жовті кістки та навіть іржавий метал вкривали підлогу; це все, що залишилося від армії нежиті Едера. Трупи вовків Оґа, поцятковані стрілами, лежали поруч на холодній кам'яній підлозі.
Кан О повернув голову і подивився на напарників.
Едер сидів на підлозі. Сефіро лежав, розкинувши руки й ноги. Варьон сидів на правій нозі Сефіро, повністю виснажений.
Вони були вичавлені як лимон. Це було природно. Вони зачистили тринадцятиповерхову вежу без перепочинку та здолали десятьох іменних вовків Оґа на вершині, використавши все, що мали.
Загалом на підйом вежею вони витратили п'ять годин.
"Гарна робота," — сказав Кан О.
"Хух, це було важко," — промовив Едер, озираючись. Сліди інтенсивної, запеклої битви були всюди.
"Але це було не так важко, як з Галмоссом, чи не так?"
"Ні, не так."
Коли вони билися з Галмоссом, вони були готові до смерті. Ця битва, хоч і була важкою, була не того рівня; вони не відчували, що можуть загинути будь-якої миті.
"Відпочинемо 5 хвилин і вирушимо до наступного підземелля," — сказав Кан О, але Сефіро зреагував бурхливо.
"Ні!"
- Дай нам нормально відпочити!
"Я б теж хотів відпочити." — Едер чітко висловив свою позицію.
Кан О посміхнувся. — "Я просто жартував. Відпочивайте, а потім підемо до наступного підземелля."
"Чи не можемо ми просто на цьому зупинитися? Ми можемо піти в інші підземелля завтра." — Сефіро відчайдушно дивився на нього.
- Хіба ти не можеш хоч трохи зменшити темпи полювання!?
"Ні," — твердо сказав Кан О. Вони полювали всього 5 годин. У них ще залишалося багато часу!
Зрештою група Кан О зачистила ще два підземелля.
"Ти демон!" — Сефіро зціпив зуби і пішов геть, наче людина, яка ніколи не повернеться.
Кан О та Едер не зупиняли його. Він завжди скаржився, але незмінно повертався наступного дня.
Полювання з Кан О було як тонізуючий засіб. Гірке на смак, але корисне для здоров'я!
Було божевіллям встигати за Кан О, але наприкінці дня він помічав, як його майстерність та рівень стрімко зростають.
Зрештою, монстри, з якими вони билися, завжди були вищого рівня, ніж Кан О. До того ж вони швидко розправлялися з ними та проводили весь день у боях. Тому було б дивно, якби їхні рівні та навички не зростали швидко! Це мав би бути баг або помилка!
Зрештою Сефіро не міг дозволити собі втратити цей шанс; Деспія дозволяла йому рости швидше, ніж будь-яка інша локація в Арті.
"Пхе!" — Він зітхнув і знову приєднався до Кан О.
***
Північна частина континенту Арт.
Рай Юкі-Онни.
На засніжених полях лютувала завірюха.
У-у-у!
Закричав монстр. Він стояв на чотирьох лапах, мав пащу таку ж велику, як у бегемота, і був вкритий сірим хутром. Його називали Бальбарта.
Монстр постійно роздував ніздрі та рухався, ніби маючи на меті певну ціль.
Гуп! Гуп! Гуп!
Він залишав сліди на снігу, просуваючись вперед. Однак люта хуртовина швидко замітала його шлях.
У-у-у!
У якийсь момент він закричав знову. Він стояв перед темною печерою.
Гуп, гуп!
Бальбарта роздув ніздрі. - Це воно! Ось звідки йде цей солодкий аромат!
Сп'янілий від цього запаху, він безстрашно увійшов у темну невідомість. Темрява поглинула його. Проте його котячі очі дозволяли бачити в пітьмі.
Ха-а-ак!
Аромат лише посилився, і у Бальбарти потекла слина. Він почав рухатися ще швидше. Незалежно від того, звідки йшов цей запах, він його з'їсть!
Однак Бальбарта не був тим, хто збирався їсти. Він був тим, кого збиралися з'їсти.
Вжух!
Колючі лози вилетіли з темряви і обвили Бальбарту.
У-у-во-о!
Бальбарта борсався і кричав, але було вже запізно. Лози були занадто міцними, щоб він міг їх розірвати, а їхня тяга була занадто сильною.
Зрештою Бальбарту затягнуло в глибину печери.
У печері був величезний простір, а в самому центрі лежав бутон квітки. Саме він був джерелом солодкого запаху. Проте, всупереч красивому вигляду, бутон був оточений трупами різних монстрів.
Е-у-у-у!
Бальбарта злякався. Він зрозумів, що станеться.
Свист!
Щупальця висунулися з бутона і встромилися в Бальбарту.
Ковть! Ковть! Ковть!
Щупальце почало висмоктувати життєву силу Бальбарти, наче пило через соломинку. Миттєво Бальбарта зморщився. Лози відпустили його, і він став ще одним із незліченних трупів монстрів тут.
"Цього недостатньо," — промовила істота всередині бутона.
Це була Крішан!
Вона була однією з давніх Майянес, які славилися своїми гігантськими білими крилами та бажанням витіснити богів!
Крішан торкнулася своєї лівої руки та крила, вірніше того, що від них залишилося після того, як Убіст розірвав їх. Вона ще не була в повній силі, але нові рука та крило вже відростали.
Після того, як вона прийшла в Рай Юкі-Онни, вона почала виділяти солодкий аромат, щоб заманювати незліченну кількість монстрів і висмоктувати їхню життєву силу. Так само, як вона щойно зробила з Бальбартою!
Вона також була в процесі регенерації своєї руки та крила, використовуючи силу Бога Творіння.
Грр.
Вона зціпила зуби.
"Це ще не кінець!"
Вона ніколи не пробачить Кан О, людині, яка її принизила. Проте зараз був не час для помсти. Їй все ще бракувало сил.
"Приходьте, мої пожертви!" — закричала Крішан.
Тоді бутон квітки, що оточував її, здригнувся і випустив рожевий порошок.
Вжух!
Вітер підхопив аромат і виніс його з печери на засніжені поля.
Через деякий час другий і третій Бальбарта прийдуть і віддадуть свої життя Крішан.
***
Гільдія «Шторм» була однією з 5 великих гільдій.
Казали, що вони найслабші з п'яти, але це було лише в порівнянні з першою або другою гільдіями в топі. Це не означало, що вони були слабкими.
Гільдія «Шторм» була могутньою, у цьому не було жодних сумнівів.
Нещодавно вони почали активно досліджувати північну частину Арта, землю льоду та ілюзій.
Хан Соль, віцекапітан гільдії, очолювала цей експедиційний загін. Зараз вона проводила зустріч зі своїми топменеджерами.
"Протягом тижня ми закінчимо дослідження всіх підземель гори Кропс," — сказав чоловік.
"Як думаєте, ми щось знайдемо?" — запитала Хан Соль, але, як і очікувалося...
"Там насправді нічого немає."
Якби там щось було, вона б уже отримала звіт.
"Хух, невже це чергова марна трата часу?" — зітхнула Хан Соль. Північ була більш безплідною, ніж вона очікувала.
Погода була жахливою! І при цьому підземелля не пропонували жодних особливих матеріалів чи предметів, і тут не було жодних хороших місць для полювання.
- Але ще занадто рано згортатися і повертатися додому.
"Нам потрібно буде скоро шукати іншу локацію. Є ідеї?" — Хан Соль озирнулася і запитала.
"Незамерзаюче озеро лежить на схід від гори Кропс, а Рай Юкі-Онни — на захід."
"Яке місце більше?"
"Рай Юкі-Онни."
"Тоді підемо туди наступним кроком. Ми залишимо невелику групу для дослідження Незамерзаючого озера, а більшість учасників відправимо в Рай Юкі-Онни."
"Зрозуміло."
"Будь ласка, будьте готові, коли настане час."
"Так."
На той момент вони навіть не підозрювали, на що натраплять. Рай Юкі-Онни був лігвом тигра, у якому переховувався незнищенний монстр.