Кан О швидко міркував. Він і раніше зустрічав істот, які виглядали як бос-монстри, але насправді були приязними до непроханих гостей.
"Ти охоронець, що захищає камінь душі?"
"Саме так. Я — управитель Цвинтаря Саула, Акіте," — відповів той.
- О, Боже мій!
Губи Кан О розпливлися в усмішці. Здавалося, він потрапив у неминучу пастку, але всередині знайшов скриню зі скарбами.
"Ти не виглядаєш здивованим; певно, ти вже знаєш про підземелля душі."
"Я вже володію двома такими підземеллями."
Він був власником "Печери Моху", що знаходилася на самому південному узбережжі континенту, та "Вежі Звіра" в західних степах.
"Я радий, що мені не доведеться тобі нічого пояснювати. Тоді дозволь спитати. Чи хочеш ти стати господарем цього підземелля?"
"Звісно, хочу. Скажи, чого ти бажаєш."
Щоб стати господарем підземелля, гравець мав або перемогти його охоронця, або отримати його визнання.
Проте Кан О навіть не розглядав перший варіант. Про те, щоб перемогти дракона поодинці, не могло бути й мови.
"Дракони полюбляють накопичувати скарби та золото у своїх гніздах. Це — моє гніздо."
Кан О вмів читати між рядків.
"То скільки ти хочеш?" — запитав він.
"Я не прошу багато."
"Гаразд."
Дракони славилися своєю жадібністю.
- Я радий, що ти не такий, як...
"1 мільйон золотих."
"Чекай, скільки?!" — вигукнув Кан О.
- Ти божевільна кістяна ящірка! 1 мільйон золотих — це 5 мільярдів вон!
Вартість золота знецінилася відтоді, як він почав грати. Коли він тільки починав, 1 золотий дорівнював 10 000 вон.
З часом пропозиція золота зросла, і курс неухильно падав. Зараз 1 золотий дорівнював 5 000 вон.
- Як і очікувалося, дракони таки жадібні!
Його потилиця затерпла і почала свербіти, тоді як Акіте спантеличено нахилив голову.
"1 мільйон золотих — це багато?"
"Так. Ти так довго просидів у підземеллі, що зовсім не знаєш світу. 1 мільйон золотих — це ціла гора!"
"Дивно. Мій попередній господар віддав мені їх так, ніби це була дрібниця."
"Твій попередній господар? Хто це був?"
"Він помер. Люди такі короткоживучі," — прокректав Акіте.
"Короткоживучі, значить... Що ж, гадаю, з точки зору дракона це правда."
Дракони в Арті жили по 1 000 років. В інших фентезійних творах дракони могли жити 10 000 років або більше. У цій грі їхній вік був коротшим, але все одно значно довшим за людський.
"Люди здаються мені ще більш короткоживучими, мені — тому, хто перевершив звичайний вік дракона."
"Перевершив звичайний вік дракона?"
"Саме так. Перед тим як померти, я перетворив себе на нежить, що дозволило мені залишитися в живих. Я живу вже близько 2 000 років."
Кан О дивувався, як Кістяний Дракон здатний зберігати здоровий глузд і використовувати магію, але це все пояснювало.
- Зовні він виглядає як Кістяний Дракон, але всередині він ближче до Ліча. Але чи життя в ролі нежиті — це справжнє життя? Ех, гадаю, зараз це не важливо!
"Хай там як, твій попередній господар дав тобі 1 мільйон золотих?"
"Так."
"Певно, він був багатієм."
"Він казав, що він заможний."
Заможний. Кан О подумав про одного можливого кандидата.
"Твоїм попереднім господарем був Гескаль?"
"Саме так. Ти знаєш його?"
"Я ніколи його не бачив, але чув про нього."
Він чув, що той був скнарою, але він дав Акіте всі ці гроші?
- Можливо...
"Це тут помер Гескаль?"
"Так. Його золота труна спочиває в моїй скарбниці."
"Розумію. То ось де Гескаль сховав свої статки!"
Кан О склав шматочки пазла докупи. Гескаль сховав свої багатства десь у Деспії! Він шукав когось, хто захищав би його гроші після його смерті. Іншими словами, він довірив їх Акіте!
[Ви дізналися нові факти про "Гніздо, де мешкає Смерть".]
[Ви знайшли Справжню Секретну Комору Гескаля.]
[Якщо хочете отримати його скарби — вбийте Акіте!]
Вбити Кістяного Дракона вище 600-го рівня, який виглядає як рейдовий бос?
Кан О буквально втратив дар мови. Він порожньо засміявся, але водночас почав думати, як би він міг його вбити.
- Це було б можливо, якби я покликав Валана, Буркана, Едера, Діона, Хелену, Барта та Сефіро. Мені знадобилися б вони всі.
Навіть тоді перемога не була б гарантованою. До того ж, якщо Буркана ще можна було вмовити, то він знав, що не зможе переконати найсильнішу людину, Валана, допомогти йому. Без нього навіть намагатися не варто.
"Про що ти так напружено думаєш?" — запитав Акіте, бачачи, що Кан О просто стоїть і розмірковує.
"А, ні про що. Хай там як, якщо я хочу камінь душі, мені потрібно дати тобі 1 мільйон золотих, вірно?"
"Саме так."
"1 мільйон золотих, значить..."
У нього нізащо не знайшлося б 1 мільйона золотих. Якби він мав такі гроші, він би купив собі ще один будинок або цілу будівлю!
"А я можу сплатити це в розстрочку?"
"Що таке "в розстрочку"?"
"Я даю тобі невелику суму щомісяця. Мм, скажімо, 10 000 золотих на місяць."
- Якщо це коштує так багато, то нагорода має бути варта більше ніж 10 000 золотих на місяць. А ще є різні матеріали та унікальний матеріал! Якщо я домовлюся про оплату частинами, то фактично отримаю підземелля безкоштовно!
Це була безперечно гарна ідея; принаймні для Кан О! Проте вона не спрацювала.
"Ні, дякую," — рішуче відповів Акіте.
"А як щодо 100 000 золотих кожні пів року?"
"Навіть слухати не хочу. Припини теревенити про оплату частинами і тому подібне!" — роздратовано сказав Акіте.
"Чи можу я замінити гроші коронами, дорогоцінним камінням або цінними предметами?" — запитав Кан О.
"Можеш. Але натомість я сам визначатиму, скільки вони коштують."
Тобто все залежало від його настрою.
- Мені варто уникати предметів. Він, швидше за все, оцінить їх дешевше, ніж вони варті насправді.
"Твій попередній господар був готовий дати тобі 1 мільйон золотих на місці? Якою ж має бути нагорода?"
"Це предмети, пов'язані з драконами."
"Кістки дракона, луска, шкіра, кігті. Щось таке?"
Кожен матеріал, що видобувався з дракона, мав ранг S — найвищий ранг матеріалів.
"А також фрагмент серця дракона."
"Серце дракона!"
Серце дракона також було матеріалом рангу S. Але якби ранг S не був найвищим, то серце дракона точно було б рангу SS. Іншими словами, серце дракона було унікальним навіть серед матеріалів рангу S.
- Цікаво, скільки коштує серце дракона?
Неможливо було сказати, оскільки жодне ще ні разу не потрапляло на ринок.
"Скільки таких матеріалів ти даєш?"
"Я скажу тобі після того, як ти станеш господарем підземелля."
У Кан О раптом виникла думка.
"Отже, якщо я, як господар підземелля, торкнуся твоїх грошей або скарбів, то..."
"Я не пробачу нікому, хто торкнеться моїх грошей чи скарбів, ким би він не був. Навіть якщо ти мій господар!"
Синє полум'я в його очницях спалахнуло з ще більшою силою. Його голос звучав жорстоко і загрозливо.
"Ти не можеш атакувати господаря підземелля."
"Зазіхання на мої скарби порушує священний контракт. Такий гравець більше не буде моїм господарем."
"Мм, розумію."
Отже, він не міг скористатися лазівкою в процесі і забрати все собі.
"Я просто хотів попередити тебе. У тебе колись може з'явитися паршивий господар, який спробує це зробити," — сказав він.
- Наприклад, я.
"Не турбуйся про це. Ніхто не може торкнутися моїх скарбів."
"Так, так."
"Ти хочеш стати господарем підземелля?" — запитав Акіте.
"Я подумаю і повернуся пізніше. Зараз у мене немає з собою таких грошей."
Кан О відклав рішення.
- Зібрати 1 мільйон золотих — це проблема, але ще більша проблема в тому, чи справді варто інвестувати 1 мільйон у це місце.
Йому було надто важко прийняти рішення самостійно, тому йому потрібно було порадитися.
- Я знаю якраз таку людину. — Кан О подумав про добродушного та щедрого Ман Бока.
"Гаразд. І почни розповідати людям, що я тут. Сюди ніхто не заходить," — сказав Акіте.
"Так, звісно."— Кан О посміхнувся.
Авжеж, він так і сказав, але він нізащо не став би поширювати чутки про підземелля душі.
"Йди вже."
Кістки, що блокували вхід, зникли. Кан О махнув рукою і вийшов.
Коли він зовсім зник з виду, Акіте скасував заклинання "Світло". Водночас синє полум'я в його очницях повністю згасло.
У його гніздо повернулися темрява та тиша.
***
Кан О покинув лігво дракона і знову почав полювати на Цвинтарі Саула.
[Ви виконали квест "Вбити Дуллаханів Цвинтаря Саула".]
- Нарешті я закінчив.
Цим він завершив усі тридцять квестів, які отримав від жителів міста Латнія.
Кан О повернувся до Латнії.
"Я виконав квести!"
"Дякуємо, Рятівнику! Ось нагорода, яку я обіцяв."
- Чудово. — Кан О склав золото та рідкісні матеріали в інвентар і задоволено посміхнувся.
"Рятівнику, біля Брами Атми..."
"У мене є ще одне прохання."
Все ще було кілька людей, які мали для нього квести. Деякі з них були пов'язані з його попередніми завданнями.
"Будь ласка, залиште це мені!"
Кан О вибирав ті квести, які були легкими у виконанні та давали найбільшу нагороду. Він також приймав завдання у підземеллях, де ні разу не бував.
- Цього має бути достатньо.
Коли він відчув, що набрав достатньо квестів, він перестав приймати прохання.
"У мене забагато справ, тому прошу мене вибачити!"
"Аах, Рятівнику!"
"Моє прохання..."
Кан О швидко пішов, залишивши людей позаду, а потім відправив Ман Боку повідомлення.
⟨Пане Ман Бок.⟩
⟨Так, пане Кан О?⟩
⟨Ви зайняті?⟩
⟨Не дуже.⟩
⟨Чи можемо ми зустрітися в Алтейні?⟩
⟨Зрозумів. Буду через 30 хвилин.⟩
Готель "Вьюм" був одним із багатьох готелів Алтейна. Другий та третій поверхи призначалися для проживання, тоді як перший поверх був рестораном та пабом.
Двері відчинилися, і всередину зайшли Кан О та Ман Бок. Вони сіли за кутовий столик і перекинулися кількома загальними фразами.
Настав час переходити до справи.
"Я хотів би почути вашу думку щодо однієї справи," — сказав Кан О.
"Що це?"
"Я знайшов підземелля душі на Землі Богині."
"О, вітаю."
"Це підземелля, де з'являються монстри 500-го рівня. Бос підземелля — взагалі Кістяний Дракон."
"Охо. Кістяний Дракон!" — очі Ман Бока блиснули.
"Але щоб стати господарем підземелля, мені потрібно 1 мільйон золотих."
"Перепрошую?" — Ман Боку здалося, що він недочув.
"1 мільйон золотих."
"Мм. Які нагороди підземелля?" — запитав Ман Бок. 1 мільйон золотих — це багато, так, але це може бути непоганою інвестицією залежно від нагород підземелля.
"Кістки дракона, луска, шкіра, кігті та фрагмент серця дракона."
"Скільки штук ви отримуєте?"
Кан О похитав головою. — "Це неможливо дізнатися."
"Це ризикована інвестиція."
Ризикована інвестиція. Це було влучне визначення.
"Проте, якби у мене був мільйон золотих, я б ризикнув. Бо я б витратив їх саме зараз!" — сказав Ман Бок.
- Ризикнув би, бо витратив би саме зараз? — Кан О замислився над його словами. Зрештою він зрозумів, чому Ман Бок прийшов до такого висновку.
"Ви маєте на увазі, що зможете монополізувати постачання матеріалів з дракона?"
Ман Бок кивнув. — "Саме так. Зараз я зміг би заробити понад мільйон золотих на драконячих матеріалах. Але я припускаю, що одного дня гравці стануть достатньо сильними, щоб вбивати драконів. У майбутньому інвестувати 1 мільйон золотих було б безумством."
Якщо це станеться, вони більше не будуть монополістами.
"Оскільки підземелля душі розташоване в Деспії, є підстави вважати, що драконячі матеріали можуть з'являтися і в інших підземеллях, але вони будуть у надзвичайно небезпечних місцях. Знайти таке місце, а потім захопити його, звучить нелегко. Більше того, навіть якщо у вас не буде монополії на це, драконячі матеріали, особливо серце дракона, коштують достатньо, щоб виправдати витрати."
"Розумію."
Ман Бок по суті говорив, що якщо і витрачати 1 мільйон золотих на підземелля, то саме зараз.
"А тепер!" — Ман Бок підняв два пальці. — "Тепер у нас залишилося дві проблеми. Зібрати 1 мільйон золотих і як розпорядитися драконячими матеріалами!"
Кан О випрямився і уважно подивився на нього. "Я весь в увазі!"