У кімнаті висів прапор із емблемою Богині Смерті — чорним кільцем, а за столом під ним сиділи четверо людей.
"Всевишня говорила зі мною," — спокійно промовила жриця. Сіндія була однією з найвідданіших служниць Богині Смерті.
"Вона попросила мене знайти для вас Крішан," — додала вона.
Едер кивнув. Тепер він перебував у своєму справжньому тілі, а не в мертвому трупі, і був одягнений у білий халат, ніби підкреслюючи свій статус цілителя.
"Де зараз ця мерзенна жінка?" — запитав Сефіро. Як завжди, його волосся було кучерявим, а поруч лежав його сяючий срібний лук у формі крила.
Червоний виверн, Варьон, спав у нього за пазухою.
"Я поки що не знаю." — Сіндія похитала головою.
"Не знаєте?" — Сефіро схилив голову набік. Богиня Смерті точно... сказала, що допоможе їм.
"Але у вас є спосіб знайти її," — втрутився Кан О, який до цього мовчки слухав.
"Еліта церкви і я вирушимо на континент і знайдемо її. Ми також попросимо інші церкви про допомогу," — сказала Сіндія. Її голос був холодним, як і завжди.
"Тоді пошуки займуть чимало часу," — зауважив Кан О.
Тоді Едер додав: "Богиня хоче, щоб ми вбили її якомога швидше."
Кан О знизав плечима. — "Я б із радістю, але для цього ми повинні знати, де вона."
"Хіба богиня не може використати свою силу, щоб знайти її?" — запитав Сефіро: - Хіба Богиня Смерті не повинна бути здатною на таке?
"Богиня сказала мені, що не може відстежити Крішан тепер, коли та володіє двома джерелами Майї."
"Як і очікувалося..."
Кан О певною мірою передбачав це. Отримання двох джерел Майї дозволило Крішан втекти з в'язниці Богині Смерті. Якщо так, то вона повинна мати силу і для того, щоб приховати своє місцезнаходження від Богині Смерті.
"Чи зможете ви її знайти?" — запитав Едер.
"Це наказ Всевишньої. Я знайду її неодмінно," — твердо відповіла Сіндія. Її голос ні краплі не здригнувся.
"Розраховую на вас." — Едер схилив голову.
Він нарешті повернув своє тіло. Проте це була лише "тимчасова" домовленість. Убивство Крішан та решти Майянесів дозволить йому залишитися в цьому тілі назавжди.
"Що сталося з в'язнями Крішан?" — запитав Кан О.
Крішан захопила незліченну кількість людей, щоб як збільшити, так і підтримувати свою силу. Тепер, коли вона пішла, що сталося з тими людьми?
"Воїни нашої церкви вирушили їх рятувати. Її творіння все ще можуть бути там, але без неї вони більше не володіють безсмертям," — відповіла Сіндія.
"Будь ласка, розберіться з Калмою, коли буде можливість," — сказав Кан О. Зрештою, саме вони спочатку захоплювали людей і приносили їх у жертву Майянесам.
"Ми плануємо діяти поступово. Оскільки ви вбили їхнього лідера, вони зараз ворогують між собою. Ми покараємо їх, коли вони ослабнуть від міжусобиць," — пояснила Сіндія.
"Чудова ідея!" — Кан О кивнув.
"Обрані члени церкви і я незабаром вирушимо на континент. Я дам вам знати, коли знайду Крішан, тож... будьте готові." — Сіндія глянула на Кан О, Едера та Сефіро.
"Зрозумів," — відповіли троє одночасно.
"Тоді, вибачте мені."
Їхня зустріч закінчилася, і вони покинули Великий Храм Смерті.
***
"Едере," — покликав Кан О.
"Так?"
"Давай." — Він рішуче простягнув руку.
"Що давати?"
"32 000 золотих," — сказав він: - Віддавай мої гроші!
"32 000 золотих?"
"2 000 золотих за транспортування твого тіла і 30 000 золотих за його повернення!" — чітко промовив Кан О.
"А!" — Едер плеснув у долоні, а потім дістав кілька золотих зливків зі свого підпростору. — "Ось, тримай."
Один золотий зливок дорівнював 100 золотим. Проте це було не те, на що він очікував. Їх було лише 20! Він заплатив йому лише 2 000 золотих.
"Чому так мало? Решта у твоєму приватному сейфі?"
"Це плата за транспортування мого тіла. Решту я віддам тобі після того, як ми вб'ємо всіх Майянесів."
"А, це не те, що ти обіцяв..."
"Ні, це саме те, що я обіцяв. Я обіцяв заплатити, коли поверну собі тіло."
"Ти вже повернув своє тіло!"
"Ще ні. Якщо я провалю місію богині, я знову буду проклятий."
"Тц. Тоді дай мені 10 000 золотих авансом. Решту 20 000 заберу пізніше."
"Ні, дякую," — рішуче відповів Едер.
"Тоді успіхів." — Кан О махнув рукою: - Забудь про це!
Проте Едера це нітрохи не зачепило.
"Хіба це не зашкодить і тобі? Ти втратиш усі гроші і нагороду богині. А ще богиня може покарати і тебе."
"Мм, ти раніше був таким поступливим. Куди подівся той Едер?" — побідкався Кан О.
"Його більше немає." — Едер усміхнувся. Оскільки він повернувся у своє справжнє тіло, його міміка стала набагато виразнішою.
"Здається, ви двоє закінчили розмову. Що ми робитимемо тепер?" — втрутився Сефіро, який до цього тихо слухав.
"Монополізуємо всі підземелля тут, поки Сіндія не знайде Крішан. Зрештою, ми єдині, хто знає про це місце." — посміхнувся Кан О.
Тут було стільки підземель, куди ще не ступала нога жодного гравця.
- Деякі з них можуть бути прихованими підземеллями, або, що ще краще, підземеллями душ!
Відпочинок був марнуванням часу. За цей час він міг зачистити ще одне підземелля, підвищити рівень, зібрати більше предметів і заробити більше грошей!
"Я б хотів пополювати з вами, але... у мене є справи," — сказав Сефіро.
"Які саме?"
"Я збираюся ростити Варьона."
"Варьон виросте сам по собі..."
Кан О не мав наміру випускати Сефіро зі своїх рук: - Ти мені ще так сильно потрібен!
"Я отримав квест на вирощування Варьона. Нагорода величезна. Але він має обмеження за часом, тож я повинен зробити це негайно."
Сефіро не брехав!
Г'яа!
Варьон випустив полум'я з пащі. Тепер він був кращим за запальничку, але все ще залишався неймовірно слабким.
"Мабуть, нічого не вдієш."
"Прощавайте." — Сефіро розірвав сувій повернення, не давши Кан О шансу зупинити його.
"А ти, Едере?" — Кан О втупився в нього.
- Робітник №1, не йди! — благав він подумки. Проте Едер хотів піти.
"Мені... теж потрібен час для себе."
"Чому!?"
"Минуло багато часу відтоді, як я був у своєму справжньому тілі, тому мені знадобиться час, щоб адаптуватися. Мені потрібно перевірити свої здібності та купити нове спорядження."
"Кхм."
"Я повернуся, коли буду готовий."
"Добре. Повертайся швидше."
"Так." — Едер пішов.
"Тож наразі я залишився один."
Кан О попрямував до міста Латнія, виглядаючи трохи самотнім.
"Будь ласка, врятуйте мого онука! Він не повернувся з Печери Муто!"
"Рятівнику, ви чули про Гніздо Клавіка? Це неймовірно небезпечне місце в лісовому регіоні. Дозвольте мені розповісти вам про нього все."
"Рятівнику!"
"Рятівнику!"
Щойно він увійшов до міста, його оточили люди.
Порятунок в'язнів Діабола максимально підняв його репутацію серед жителів Латнії. Тож вони називали його "Рятівником" і намагалися дати всілякі квести.
"Хвилинку!" — Кан О дістав детальну карту Землі Богині.
Він вислуховував те, що вони хотіли сказати, і приймав лише ті квести, які пропонували гарну нагороду або були відносно легкими для виконання.
"Добре. Будь ласка, позначте місце на карті."
Якщо квест був занадто складним, вимагав занадто багато часу або йому не подобалася нагорода, він відмовлявся.
"Будь ласка, знайдіть когось іншого."
"Як ви могли!?"
"Ні!"
У результаті його репутація трохи постраждала, але йому було байдуже. Якщо він хотів отримати від свого часу якомога більше, то мав обирати, які квести брати.
Прийнявши тридцять квестів, Кан О припинив приймати замовлення.
"Я повернуся, коли виконаю їх."
Його карта була позначена всілякими підземеллями, мисливськими угіддями, руїнами тощо, де жоден інший гравець ніколи не бував.
Звучить апетитно! Губи Кан О розпливлися в посмішці.
***
Посеред лютої завірюхи простір розірвався, наче розстебнута блискавка.
"Хаа, хаа."
З'явилася прекрасна жінка з нефритовими очима та рудим волоссям. Її довгі ноги були обплетені лозами, у неї бракувало крила та руки. Це була Крішан, яка щойно втекла після своєї жорстокої битви з Убістом (Кан О)!
Грр.
Вона зціпила зуби, виглядаючи по-справжньому отруйно.
- Як він посмів!?
Її тіло тремтіло від люті. Вона не могла повірити, що її ледь не вбив якийсь ниций звір. Крім того, вона втратила одне зі своїх крил — гордість Майянесів!
Але незабаром вона заспокоїлася. Крижаний вітер допоміг остудити її гнів.
- Спочатку мені потрібно підлікуватися. Помста може почекати. — Вона стиснула поранену руку і рушила вперед.
Вуш!
Її постать повністю зникла в завірюсі.
Це був Рай Юкі-Онни.
***
Гніздо Клавіка! Це було перше підземелля, до якого він прийшов.
- Подивимося... Це підземне підземелля з 10 поверхами, а по дорозі є болото. — Кан О згадав пояснення NPC: - У мене тут три квести.
Убити 100 Дріскулів! Зібрати 50 Липких Каменів! Убити Клавіка!
Дріскули з'являлися в Гнізді Клавіка, а Липкі Камені були предметами колекціонування, які можна було виловити з болота. Як господар підземелля, Клавік мав бути в найглибшій його точці.
"То що, пішли!?" — Кан О потягнувся і увійшов у підземелля.
[Вхід у підземелля, Гніздо Клавіка.]
Гніздо Клавіка було підземеллям на Землі Богині. Оскільки воно розташовувалося в найглибшій зоні Деспії, рівень підземелля був надзвичайно високим.
Тут з'являлися монстри приблизно 400-го рівня. Крім того, саме підземелля було величезним і складним, а пастки чигали на кожному кроці.
Незважаючи на це, Кан О знадобилося лише півдня, щоб дійти до кінця. І це без допомоги Едера та Сефіро.
Ось наскільки сильним був Кан О.
Хоча він був лише 351-го рівня, він вкрав 400 очок характеристик своїм демонічним мечем. Крім того, у його розпорядженні було два демонічних меча, а також першокласне спорядження. Додайте сюди Гіперінтуїцію, його досвід, ухилення та контроль, і...
Суто з точки зору бойових здібностей, персонаж Кан О був понад 450-го рівня. Можливо, він був ближче до 500-го. Тож монстри 400-го рівня не могли становити загрози для Кан О.
Як би там не було...!
Кан О, який винищував будь-якого монстра на своєму шляху і швидко просувався крізь підземелля, нарешті зустрів господаря підземелля.
Гуп! Гуп!
Земля здригнулася, і гігантська тінь накрила все тіло Кан О.
Кухаахк!
Клавік видав жахливий крик!
[Ви першим виявили Двоголового Клавіка.]
Це був динозавр.