У центрі лісу, що розкладався, стояв самотній білий пагорб. Він був абсолютно голим, без жодної травинки чи дерева на вершині. Під ним також були вириті тунелі.
Внутрішнє планування було настільки складним, що навіть місцеві Кальма час від часу блукали. Саме тому це місце називали Мурашиним тунелем.
"Мені готуватися?" — запитав Едер.
"Мм." — Кан О кивнув головою. Тоді Едер дістав одяг Кальма та намисто з черепів.
Кан О, Сефіро та Едер негайно переодяглися, замаскувавшись під Кальма.
Брязь, брязь.
Їхні намиста з черепів "брязкали", тручись одне об одне.
Це було ще не все маскування. Кан О та Сефіро розфарбували обличчя чорною та синьою фарбою, а Едер накрив голову вовчою шкурою.
"Кіхіхі."
"Кукуху."
"Хе-хе."
Вони навіть імітували їхні злостиві посмішки та сміх.
"Добре. Тоді, як і планували, ми з паном Сефіро проникнемо на базу. Ти залишайся тут і пильнуй," — сказав Кан О Едеру.
"Гаразд."
Кан О міг закликати Едера, коли той йому знадобиться, тож Едеру доручили стежити за зовнішньою обстановкою.
"Також повідомляй нам, якщо щось трапиться." — Кан О торкнувся пальцем своєї сережки зв'язку.
"Зрозумів."
"Ходімо."
Кан О та Сефіро вискочили з хащів і попрямували до Мурашиного тунелю. Зовні було кілька Кальма, але вони зовсім не запідозрили ні Кан О, ні Сефіро.
Трохи згодом...
Кан О та Сефіро увійшли в тунель і повністю зникли з виду.
***
Як і планувалося, двом вдалося проникнути в тунель. Однак саме тут почалися труднощі.
У них не було жодної інформації, на яку можна було б спертися! Попри це, Кан О та Сефіро мали знайти та вбити Малака, незалежно від того, наскільки складною була база!
Але не те щоб у них була якась геніальна ідея, яка привела б їх прямо до Малака.
Зрештою, єдиним варіантом було продовжувати рух. Але їм також потрібно було залишатися в образі, щоб їх не викрили!
Кан О та Сефіро просувалися тунелем.
Роздоріжжя? Це ще квіточки. Шлях часто ділився на три, а на стелі, підлозі та стінах були інші ходи, що вели кудись інде. Тож вони блукали досить довго.
Тоді...
"Хтось іде," — прошепотів Сефіро.
"Поводься природно," — так само тихо відповів Кан О.
Трохи згодом...
Брязь, брязь.
З'явилися двоє Кальма, чиї черепи брязкали під час руху.
"Я чув, що Агуту вбили," — сказав Кальма, вкритий ведмежою шкурою.
"Добре. Мене бісило, як він поводився, наче він пуп землі. Ку-ку," — відповів інший Кальма з обличчям, схожим на щуряче.
"Правда. Я радий, що він здох. Це означає, що одна з посад лідера групи тепер вільна."
"Мрій далі. Це моє місце."
"Хе. Ну-ну."
"Ах ти ж сучий син!"
Двоє Кальма проігнорували їх, проходячи повз.
"Хух." — Коли вони повністю зникли, Сефіро з полегшенням зітхнув.
"Ходімо."
У них не було причин зупинятися. Кан О та Сефіро рушили далі.
Минуло багато часу. Проте результатів не було.
"Ми продовжуємо ходити колами." — Кан О спохмурнів.
Тепер він уже був знайомий із цим тунелем. Це було природно. Зрештою, він уже кілька разів проходив крізь нього.
"Дійсно. Ми що, потрапили в пастку?" — Сефіро насупив брови.
"Мм. Давай змінимо підхід."
Бездумне ходіння тунелями не спрацює.
"Як саме?"
"Ми маємо піти за кимось із Кальма."
"Нас не викриють?"
"Ми підемо за ними здалеку. А якщо нас викриють... Подумаємо про це тоді."
"Не думаю, що є інший варіант." — Сефіро погодився.
Двоє почали активно шукати Кальма. Сефіро знадобилося зовсім небагато часу, щоб відчути одного.
"Хе-хе."
Кальма був сам. В одній руці він тримав гаманець із грошима, а в іншій — компас.
"Йдемо за ним."
Кан О та Сефіро почали слідувати за ним, тримаючись на пристойній відстані.
Кальма рухався без зупинок, але кілька разів по дорозі звірявся з компасом. Він пройшов крізь правий прохід, потім той, що в підлозі, знову правий, а потім той, що на лівій стіні...
"Той компас," — прошепотів Сефіро. — "Він, мабуть, показує їм шлях."
"Точно. Це те, що нам конче необхідно." — Кан О кивнув головою.
Однак вони не могли вбити його прямо зараз. Це було не найкраще місце, щоб сховати тіло. А якщо просто залишити труп тут, інші Кальма можуть його знайти і здійняти великий галас.
В якийсь момент...
Вони почули шум натовпу.
"Там зібралося кілька людей," — прошепотів Сефіро.
"Малак може бути там."
Тож вони не могли дозволити собі просто пройти повз.
"Хе-хе."
Гроші в гаманці Кальма брязкали, поки він пробирався гучним проходом. Кан та Сефіро пішли за ним всередину.
"100!"
"Ставлю 200!"
"Ей, кидай кубики!"
"Давай мою карту!"
Це було казино. Незліченна кількість Кальма грали в азартні ігри всередині.
"Мм." — У Сефіро очі на лоба полізли. Він і не уявляв, що тут буде казино.
Кан О штовхнув його в бік, ніби кажучи: 'Отямся'.
"Шукай чорні черепи," — сказав Кан О.
За словами Сіндії, Малак носив намисто з чорних черепів, яке було більшим за намиста будь-кого іншого.
"Ух, зрозумів."
"Але не роби вигляд, ніби ти когось шукаєш."
Двоє почали оглядатися по казино. Проте вони не знайшли жодного Кальма з намистом з чорних черепів.
"Нам почекати, поки він з'явиться?"
"Ми не можемо цього зробити. Нам треба скоро звідси йти," — сказав Кан О.
"Чому?"
"Виглядає дивно, якщо прийти в казино і не грати."
Кан О помітив, що деякі Кальма витріщаються на нього.
"А."
"Пане Сефіро, будь ласка, програйте пару раундів у будь-яку гру, яку забажаєте. Ви не повинні вигравати або влаштовувати галас. Я спробую роздобути для нас компас."
"Ок." — Сефіро роззирнувся, а потім приєднався до гри в кості.
Кан О швидко оглянув кімнату.
- Цей хлопець — хороша мішень. — Кан О підійшов до Кальма, який був абсолютно п'яним і спирався на стіну.
"Програв усі гроші?" — запитав Кан О.
"Га? Ти хто такий?"
Він був ущент п'яний; обличчя почервоніло, і він дивився на Кан О розфокусованим поглядом.
"Я ніхто особливий. Важливо те, що у мене є гроші." — Кан О дістав жменю золотих монет із нагрудної кишені.
"Хе-хе, дай мені це!"
Він справді виправдовував свою репутацію негідника; він спробував вкрасти золото у Кан О. Звісно, це жодним чином не могло спрацювати.
"Я загубив ту штуку, що веде мене тунелями. Якщо хочеш це золото, тобі доведеться дати мені її натомість."
"Ту штуку, що веде тунелями? А-а, ти про Переслідувача."
- Переслідувач... Як і очікувалося, у нього унікальна назва.
"Так, Переслідувач."
"Хе-хе, у мене його немає. Я давно здав його в ломбард. Давай швидше гроші!" — сказав Кальма, його очі все ще були зовсім розфокусовані.
"Як користуватися Переслідувачем?"
"Хаа? Як користуватися Переслідувачем? Ти що, ідіот? Просто береш його в руку і обираєш ціль, а він приведе тебе в потрібному напрямку!"
"А, точно."
Тепер, коли він отримав потрібну інформацію, Кан О кинув йому кілька золотих монет і попрямував до ломбарду в центрі казино.
"Що хочеш продати?" — запитав гладкий, грізний чоловік у одязі Кальма.
"Я тут не для того, щоб щось продавати. Я прийшов купити Переслідувач," — грубо сказав Кан О.
Проходячи крізь казино, він помітив, що всі тут розмовляють один з одним фамільярно. Тож бути ввічливим тут насправді виглядало б підозріло.
"Переслідувач?"
"Чого, у тебе немає?" — агресивно сказав Кан О.
- Я зараз негідник!
"Ні, є."
"Тоді давай сюди."
"Ти, зухвалий виродку. Це коштує 100 золотих." — Чоловік дістав компас.
"Що? 100 золотих? Чому це, в біса, так дорого!?" — Кан О вдав напад люті. Жоден справжній Кальма не погодився б на таке просто так. До того ж...
- Це й справді занадто дорого!
"Та ну його."
"Дідько. Я збирався купити його, а на решту грошей розважитися." — Кан О зберіг свій кепський настрій і витяг 100 золотих.
Чоловік із ломбарду швидко забрав золото.
"Ух." — Кан О прийняв Переслідувач, який виглядав точно як компас, із незадоволеним виразом обличчя.
"Я раніше не бачив твій писок. Ти схожий на новачка, мабуть, загубив свій Переслідувач десь. Серйозно, у нових зовсім гвинтиків у голові бракує," — в'їдливо сказав чоловік.
"Не твоя справа."
Дотримуючись ідеальної імітації Кальма, Кан О повернувся до Сефіро. Тоді Сефіро подав сигнал, що він закінчив.
"Ух, я вже на мілині." — Сефіро обтрусив руки і вийшов із гри.
"Дістав?" — запитав Сефіро.
"Так." — Кан О кивнув головою.
"Гарна робота. Йдемо звідси."
Кан О та Сефіро вийшли з казино.
Проте...
"Дивні вони якісь."
Знайшовся один Кальма, якому вони здалися підозрілими. Рондал, чоловік у сережках у формі обличчя демона, підвівся і пішов за ними.
***
[Переслідувач Кальма]
[Компас зі спеціальною здатністю. Якщо ви назвете ім'я своєї цілі, компас приведе вас до неї. Однак Переслідувачем можна користуватися лише в межах попелястої пустки.]
Кан О поклав компас на долоню. "Малак."
Спін.
Стрілка компаса прокрутилася кілька разів, а потім вказала в одному напрямку.
Кан О та Сефіро переглянулися. Вони суворо кивнули один одному.
Лідер Кальма, Малак. Кан О та Сефіро йшли за компасом, щоб усунути його.
Проте трохи згодом Кан О відчув, що щось не так. Його спина заніміла; було відчуття, ніби хтось за ним спостерігає! Активувалася Гіперінтуїція.
- Хтось іде за нами.
Кан О відкрив вікно повідомлень і надіслав повідомлення Сефіро.
⟨Хтось іде за нами. Не подавай виду, що ми знаємо про нього.⟩
Сефіро прочитав повідомлення і на мить здригнувся, але незабаром пішов далі, ніби нічого не сталося. Потім він надрукував власну відповідь.
⟨Що нам робити?⟩
⟨Будемо поводитися як Кальма і спробуємо його обдурити. Підігруй мені. ⟩
⟨Зрозумів.⟩
"Кікі, ти чув?" — сказав Кан О.
"Якщо це не важливо, просто закрий рота," — відповів Сефіро.
"Агута здох."
Кан О планував відтворити розмову, яку він чув. Сефіро миттєво зрозумів, що той робить.
"Агута здох? Добре. Ку-ку."
"Правда. Це означає, що одна з посад лідера групи тепер вільна," — сказав Кан О.
"Це тебе не стосується. Це моє місце," — зловісно промовив Сефіро.
"Ах ти ж сучий син, це місце моє!"
"Куку, тобі варто поглянути правді в очі."
"Сам поглянь!"
- Мабуть, вони одні з нас, — подумав Рондал, підслухавши їхню розмову. Він збирався повернутися до казино, але щось здавалося йому неправильним: - Так. Я зможу переконатися, якщо запитаю, з якої вони групи.
Рондал показався і крикнув: "Гей, ви двоє!"
Кан О та Сефіро перезирнулися.
- Готуйся.
- Зрозумів.
"Що?" — Кан О обернувся і вигукнув.
"З якої ви групи!?"
"..."
Вони не належали до жодної групи, тому не могли нічого сказати.
"Гей, яка група..."
Тоді...
Кан О кинувся на нього.