[Ви увійшли в підземелля, Снігові поля Травіума.]
Кан О увійшов у підземелля першим.
Рейдова команда складалася з тридцяти учасників. Усі вони були одягнені в коричневий хутряний одяг, який надав Ман Бок, а біля грудей у кожного був закріплений теплий термальний камінь. До того ж, перед входом кожен випив зілля опору холоду!
Група пройшла крізь тунелі і ступила на засніжені рівнини.
[Зимовий одяг зменшив вплив холоду на вас.]
[Термальний камінь зменшив вплив холоду на вас.]
[Ваші рухи не сповільнені.]
[НР не зменшуються.]
Як і очікувалося, ефект від зимового одягу та термального каменю був неймовірним.
"О, не так уже й холодно. Але..." — Сефіро посміхнувся. Потім він підсвідомо подивився вниз, але Варьона ніде не було.
Він, звісно, не загубив і не продав його. Оскільки на нього чекала запекла битва, він залишив маля в Гільдії Приборкувачів.
"З холодом ми розібралися, тепер нам просто потрібно знайти його."
Під "ним" мався на увазі Правитель Снігових полів, Травіум.
Кан О йшов попереду, а команда — за ним.
Минув час...
Снігопад поступово посилювався, зрештою перетворившись на справжню хуртовину.
До того ж...
Гуп! Гуп! Гуп!
Земля затремтіла. Травіум явно наближався до них.
"Там." — Сефіро вказав пальцем крізь завісу хуртовини.
"Готуйтеся до бою!" — крикнув Кан О.
П'ятеро бійців зі "100 Бійців" стали в авангарді, тримаючи в руках гладіуси та великі квадратні щити. Вони були основними танками команди.
"Тримати позиції!"
Їх очолював Халідан, ще один із "100 Бійців". Його називали "Биком".
Решта зі "100 Бійців" були дамагерами. Вони витягли свою зброю і приготувалися. Діон керував цією групою.
"Давайте розважимося," — вигукнув Діон.
"Даріоне," — покликав Кан О.
"Так?" — тривожно відповів Даріон.
"Ти пам'ятаєш свій обов'язок?"
"Так. Працювати з командою, щоб захищати жерців," — негайно випалив Даріон.
"Ага, добре дбай про жерців."
"Я зроблю все можливе."
"Починаймо."
"Так!"
Кан О відвів погляд і знову втупився вперед.
"Ми починаємо благословення," — сказала Мерлін. Вона була жінкою середнього віку з прямим чорним волоссям і очолювала тут жерців Ракана.
Шестеро жерців, включно з нею, склали руки в молитві. Навколо команди з'явився сяючий пил або світло.
[Ви отримали Благословення Життя, що Зростає. НР та МР відновлюються швидше.]
[Ви отримали Благословення Відважного Воїна. Ваша сила та швидкість збільшені.]
[Ви отримали Благословення Стійкого Бійця. Захист та магічний опір зросли.]
Набір із трьох благословень жерців!
Благословення жерців Ракана були найкращими з найкращих. Проте їхні здібності до зцілення поступалися жерцям інших церков.
Сефіро кілька разів смикнув тятиву, а потім наклав стріли. Едер стояв мовчки, спираючись на свою косу.
Гуп! Гуп!
Серед хуртовини з'явилася гігантська тінь.
Ковть.
Один із гладіаторів ковтнув. Він справді відчував напругу.
Жерці Ракана склали руки і тихо проказали молитву.
"Спокійно," — сказав Кан О, стискаючи в руці Убіст.
Гуп!
Травіум раптово зупинився. Він виявив рейдову команду.
Раптом із хуртовини висунулася гігантська ведмежа голова.
Кухаахк!
Він заревів.
[Ви почули Рев Травіума.]
[Рев Травіума не вплинув на вас завдяки навичці "Непохитність" та високим показникам ментальних характеристик.]
На Кан О та Діона рев не подіяв. Бійці зі "100 Бійців" пройшли незліченні поля битв, тож на них він теж майже не вплинув.
Проте жерці Ракана ослабли.
"В атаку!" — скомандував Кан О, і Діон кинувся вперед.
Шух.
Він змахнув гладіусом і випустив чорну сферу.
Чорне Сонце!
Грр.
Травіум оголив гострі ікла.
Явна загроза!
Він легко заблокував Чорне Сонце своєю льодяною сокирою. Після цього танки впритул наблизилися до нього.
"Ей, ти, дурне плюшеве ведмежа. Нумо, напади на мене!"
"Я тобі жовчний міхур вирву!"
"В атаку!"
Танки щосили намагалися привернути його увагу.
Вух.
Сефіро випустив стрілу. Снаряд, який був більше схожий на дротик, ніж на стрілу, відскочив від його нагрудника.
Бах, бах, бах!
Кістяні кулі полетіли в повітрі і врізалися в тіло Травіума.
Грр.
Травіум загарчав. Водночас він підняв лапу і з силою тупнув по землі.
Гуп!
Бух.
Земля затремтіла, наче від землетрусу. Після цього купи снігу зметнулися вгору, і команда втратила рівновагу.
"Стережіться землі!" — крикнув Кан О.
На землі з'явилося гігантське синє коло. Ті, хто був поруч, негайно відскочили вбік.
Вуш.
Із кола вирвався льодовик.
- Поки що він використовує лише ті навички, про які ми вже знали.
Проте...
Травіум підійшов до льодовика і вдарив по ньому своєю сокирою!
- Він же не збирається робити те, про що я думаю, чи не так?
"Едере, створи стіну перед жерцями!" — відчайдушно закричав Кан О.
"Постань!" — Едер підняв косу в повітря і застосував Кістяну Стіну.
Тоді...
Бух!
Льодовик розлетівся на друзки, випускаючи в повітря великі й дрібні крижані уламки.
"Уахк!"
Це сталося в одну мить. Ті, хто не був захищений кістяною стіною, намагалися врятуватися самотужки.
Кан О безперервно махав мечем, відбиваючи кожен уламок льоду, що летів у його бік. Діон просто від усього ухилявся.
На щастя, вони привели лише найкращих із найкращих, тож обійшлося без жертв.
"В атаку!" — Кан О кинувся на Травіума в лоб.
Той змахнув сокирою вниз. Швидкість його сокири перевершувала найсміливіші очікування.
- Чому він такий швидкий!? — Кан О негайно відскочив убік.
Бах.
Вкрита снігом земля розкололася, залишивши по собі вертикальний шрам. Тим часом Діон підстрибнув і швидко змахнув обома гладіусами.
Шух, розсічення, шух, розсічення!
Він завдав чотири удари, перш ніж торкнувся землі.
Звичайно, нагрудник Травіума захищав і груди, і живіт, а його хутро було надзвичайно міцним, тож значної шкоди він не завдав.
Куа.
Він заревів і горизонтально змахнув сокирою.
"Обережно!" — крикнув Діон.
Бійці зі "100 Бійців", що атакували, негайно пригнулися.
Вуш!
Льодяна сокира пройшла над їхніми головами, створюючи неймовірний тиск повітря.
"Отримуй." — Кан О закликав Вогняну Бомбу і з силою кинув її.
Рев!
При контакті сфера розбилася і випустила полум'я. Проте полум'я згасло майже миттєво.
'Тц.'
Це мало що дало, оскільки він кинув її посеред хуртовини.
Тоді...
Вуш! Тук!
Стріла, що шалено оберталася, влучила в плече Травіума.
Стріла, що Пронизує Сонце!
З його плеча вилетів гігантський осколок світла. Тоді Травіум спрямував свою сокиру в бік Сефіро.
Крижана Гармата!
Синє проміння полетіло прямо в Сефіро.
"О, чорт." — Сефіро відскочив убік.
Місце, де він щойно стояв, промерзло наскрізь. Що, якби він потрапив під удар? Він би замерз заживо.
"Якщо він націлює на вас сокиру — ухиляйтеся!" — крикнув Кан О.
"Так," — коротко відповіли його товариші і знову почали атакувати Травіума.
Жерцям Ракана поки що не доводилося багато працювати. Шаблон атак Травіума був надзвичайно простим, тож ніхто з команди не отримав серйозних пошкоджень.
Однак скоро вони знадобляться.
Кухааахк!
Травіум заревів, і його очі засвітилися синім.
Почалася друга фаза.
Бух.
Травіум тупнув по землі. Проте цього разу його метою не був землетрус.
З-під його ніг розійшлося синє кільце! Скрізь, де воно проходило, зі снігу вискакували крижані звірі. Крижані леви, крижані орли, крижані вовки, крижані крокодили тощо. З такою кількістю різних видів, яких він закликав, це було схоже на зоопарк.
"Воїни, спочатку розберіться з крижаними звірами." — Кан О переміг незліченну кількість босів. Це для нього було нічим.
"Даріоне, ти та решта команди — захищайте жерців!" — спокійно скомандував він.
"Так, сер!" — Даріон міцно вхопив гладіус і разом із товаришами став на захист жерців.
Куханг!
Крижані тигри та вовки напали на Даріона та його супутників.
"Ви не пройдете!" — Даріон швидко змахнув гладіусом кілька разів. Щоразу, коли він змахував мечем, крижаний звір падав на землю.
Даріон був учнем Буркана. Такий рівень майстерності був від нього очікуваним.
Інші гладіатори, відповідальні за безпеку жерців, теж чудово виконували свій обов'язок.
- Там усе гаразд. — Кан О швидко оглянув поле бою.
"Ух."
Халідан та його люди стримували атаки Травіума. Проте з початком другої фази Травіум став набагато сильнішим. Здавалося, у них вже не вистачало сил, щоб продовжувати в тому ж дусі.
"Жерці, будь ласка, зцілюйте танків! Пане Діоне, Сефіро, Едере, атакуйте боса."
"Так."
Віддавши наказ, Кан О почав полювати на крижаних звірів разом зі "100 Бійцями".
Але потім...
"Він націлює сокиру! Геть із дороги!" — крикнув Халідан.
Цього разу він спрямував сокиру на жерців.
"Прокляття! Едере!" — покликав Кан О.
Між ними було повне взаєморозуміння.
Кістяна Стіна!
Едер підняв руку. Перед жерцями виросла біла кістяна стіна.
Шух!
Зі своєї сокири він вистрілив Крижаною Гарматою. Але цього разу залп розділився на три окремі промені.
Один із них влучив у кістяну стіну, миттєво заморозивши її. Два інші полетіли в одного з танків та в Едера.
"Заклик Едера!" — швидко крикнув Кан О. Завдяки його кмітливості Едер залишився неушкодженим.
Однак...
"Ух."
Танк встиг підняти щит, але цього виявилося недостатньо, щоб повністю заблокувати Крижану Хвилю. Усе, що було нижче колін, замерзло намертво.
Зрозумівши, що це його шанс, Травіум підняв сокиру і замахнувся нею на нерухомого гладіатора.
"Ні!" — закричали його товариші, що були поруч.
Проте Травіум не знав жалю. Він опустив сокиру без вагань.
"Прокляття!" — Гладіатор підняв вкритий льодом щит. Це було найкраще, що він міг зробити.
Вуш.
Льодяна сокира падала, але Подих Блискавки Кан О влучив першим.
Кураа!
Він завдав прямого удару, змусивши Травіума закричати від болю. Очевидно, він не зміг як слід змахнути сокирою. Завдяки цьому заморожений гладіатор вижив.
"Мені потрібне зцілення тут!"
"Мені теж потрібно розморожування!"
"Лорде Ракане!"
Жерці застосували свою святу магію, від чого НР замороженого гладіатора підскочили, а лід почав швидко танути.
"Пхе."
Тільки тоді гладіатор полегшено зітхнув. Він ледь не загинув.
Тоді...
"Стережіться землі!" — крикнув Кан О.
З синього кола на землі вирвався масивний льодовик.
Вуш!
Травіум розбив льодовик, розкидаючи уламки льоду всюди! Більше того, крижані звірі, яких вони ще не встигли вбити, впали в шаленство.
Як сувора зима, що стає лише холоднішою, битва поступово ставала все важчою для рейдової команди.