"Вау." — Чоко подивилася вгору, захоплюючись небом.
Це було цілком природно. Червона заграва заходу сонця заповнила небо. Грей нічого не сказала, натомість вона широко розплющила очі, вдивляючись у небо.
Марунова гора.
Не дарма вона славилася як найкрасивіше місце в Арті!
"Краєвид на вершині ще кращий, так?" — Асу поглянула на Кан О.
"Так. Ти ніколи не забудеш цей вигляд."
Краєвид на вершині був особливим. Він був сповнений різних відтінків червоного та жовтого, нагадуючи веселковій захід сонця. Кан О був абсолютно впевнений, що веселковий захід сонця — це найкрасивіше видовище на Маруновій горі.
"Ходімо," — наполягала Чоко.
Кан О поглянув на Едера та Сефіро. Ті кивнули головами і зайшли в ліс.
Як вони і домовлялися раніше, Едер і Сефіро підуть першими і вбиватимуть будь-яких монстрів, які можуть їм зустрітися.
"Куди йдуть пан Едер і пан Сефіро?" — запитала Грей.
"Вони вбивають монстрів. Краєвид дивовижний, але було б морокою, якби монстри постійно з'являлися," — сказав Кан О.
"Чому це? Якщо вони з'являться, ми можемо просто битися з ними." — Чоко стиснула кулак.
- Здається, вона казала, що вона Боєць.
Класом Чоко був Боєць, про який казали, що він має найвищий фізичний відгук.
"Тобі буде важко. Монстри тут 100-го рівня, а ти лише 50-го."
"Навіщо хвилюватися, коли тут один із Чисел? Правильно?"
"Це правда, але... Ми прийшли на пікнік, тож давайте просто насолоджуватися, не турбуючись про монстрів." — Кан О посміхнувся.
Після цього група Кан О, за винятком Сефіро та Едера, піднялася на вершину. По обидва боки дороги росли червонолисті клени.
"Кленове листя таке червоне."
"Було б чудово носити помаду такого кольору."
Грей і Чоко продовжували базікати.
Потім дмухнув освіжаючий вітерець, розвіваючи волосся та одяг присутніх.
"Мм." — Грей заплющила очі і поправила волосся.
- Як приємно, — подумала вона.
Чоко зробила те саме: - Вітер такий приємний!
Кан О взяв Асу за руку, і вона притулилася до нього.
Вони продовжували насолоджуватися своїм розслабленим, щасливим часом разом.
***
Завдяки невидимим зусиллям Сефіро та Едера, Кан О, Асу, Грей та Чоко змогли дістатися вершини пагорба, не зустрівши жодного монстра.
Група Кан О стояла на вершині пагорба і насолоджувалася веселковим заходом сонця.
"Вау!"
"Це прекрасно."
"Ага, ага."
Всі вони захоплювалися побаченим.
"Це так само гарно, як і завжди," — прошепотіла Асу Кан О. Вони все ще трималися за руки.
"Так, ти теж." — Кан О дивився на неї збоку і мимохідь зробив їй комплімент.
Кан О раптово відчув сильне збентеження, тому швидко відвернувся і почухав потилицю.
"Пфф."
Він чув, як вона сміється.
Тоді...
Підійшла Чоко і почала принюхуватися.
"Я відчуваю це звідси; ви двоє точно добре ладнаєте," — сказала вона глузливо.
"Ні, це не так."
"Я поняття не маю, про що ти говориш."
Асу та Кан О прикинулися невинними.
"Гаразд. Давайте розстелимо килимок і почнемо їсти."
- Я не збираюся просто стояти і дивитися на ваші ніжності! — ось що, здавалося, казала Чоко.
"Гаразд." — Кан О витягнув зі свого інвентарю гігантський килимок і розстелив його. Він був достатньо великим, щоб на ньому могли сидіти десять осіб.
Група сіла разом, не розділяючись на чоловіків і жінок, і дістала свої ланч-бокси.
Вони поставили свої ланч-бокси посередині, влаштувавши невеличкий фуршет. Тут були свинина, яловичина, курка, риба, молюски тощо. «Збройні сили, армія, флот і авіація» — всі зібралися разом.
Різноманітні гарніри, салати, гарячий суп і кімбап, який був незамінним продуктом для пікніків, супроводжували їх.
На десерт у них були різні фрукти, закуски та морозиво!
"Дякуємо за їжу!"
"Дякуємо за частування."
Після цього вони почали їсти.
Несподівано Грей і Чоко виявилися тими, хто з'їв найбільше. Це виглядало так, ніби вони знімали мукбанг.
"Мм, смакота," — Грей насолоджувалася яловичим стейком і примовляла.
"Віртуальна реальність дивовижна. Як їм вдалося додати смак?" — Чоко зробила гігантський рол із листя салату і проковтнула його одним махом.
"Мені подобається, що ти не товстієш, скільки б не їла." — Грей посміхнулася.
Чоко, яка напхалася салатним ролом, кивнула головою.
- Хмм.
Тільки послухавши коментарі Грей і Чоко, Кан О зрозумів, чому Асу так добре їсть.
Вони були дівчатами-айдолами. Одним із головних принципів цієї професії було дотримання суворої дієти. Іншими словами, вони не могли по-справжньому їсти ту їжу, яку хотіли.
Проте Арт ідеально відтворював смак їжі, тож ти не потовстієш, скільки б не з'їв. Її ненажерлива натура, очевидно, виходила назовні!
"Їж скільки хочеш. Тобі не потрібно турбуватися через мене," — сказав він їй.
На відміну від Грей та Чоко, вона з'їла лише трохи.
"Він правий. Досить ламати комедію. Я бачила, як ти минулого разу з'їла десять заварних тістечок за раз..." — сказала Чоко.
"Про що ти говориш!?" — обурено вигукнула Асу.
"Я бачила це на власні очі."
"Вона помиляється, Оппа. Я нічого не приховую. Я не примхлива в їжі, але я не їм як порося!"
"Немає нічого поганого в тому, щоб багато їсти." — Кан О посміхнувся.
"Серйозно, я не так багато їм!" — Асу виглядала так, ніби зараз розплачеться, і втупилася в Чоко: - Я це запам'ятаю!
Трохи згодом...
Вони закінчили їсти. Група Кан О пила чай, ведучи невимушені розмови.
Саме в цей час Сефіро та Едер почали розслаблятися і вступати в розмову. Ба більше, Едер без вагань розповів їм історію свого життя.
"Робіть усе можливе, пане Едере."
"Я впевнена, що одного разу ви зможете повернути собі своє тіло."
Чоко та Грей навіть втішали його.
"Так, дуже вам дякую. Я буду старатися." — Едер стиснув кулак.
Кан О був задоволений, адже здавалося, що всім весело.
* * *
Пікнік став чудовим спогадом. Але тепер настав час повертатися до роботи.
Кан О, Едер і Сефіро повернулися до Сахараманату і знову зачистили Спіраль Мандри. Однак під час битви з Одержимими Духами Обладунками сталося дещо несподіване. На щастя, це була хороша новина.
[Тигр Буревію 2]
[Талант Кунти живе у вас. Переможіть 200 ворогів, використовуючи Тигра Буревію, і ви отримаєте велику кількість майстерності за один раз.]
[Монстрів, переможених Тигром Буревію: 0/200. ]
[Складність: Спонтанна. ]
[Нагорода: Майстерність у навичці "Тигр Бурі" +5%.]
Перстень Кунти активувався.
- Моя майстерність у Тигрі Буревію зараз становить 94,5%. До того часу, як я закінчу цей спонтанний квест, Тигр Буревію досягне високого рівня! Вдалий момент!
Тепер у Кан О була короткострокова ціль. Він вирішив завершити спонтанний квест, багаторазово зачищаючи Спіраль Мандри.
Минав час.
Група Кан О знову і знову знищувала Одержимі Духами Обладунки і зачищала підземелля. Чим більше разів вони проходили підземелля, тим більше росло дерево Мандра.
Крім того, вони продовжували давати йому добриво та підсилювач росту, що ще більше прискорювало його розвиток.
- Ось як це — бути фермером?
Спостерігаючи за тим, як дерево Мандра повільно росте, він сповнювався гордості. Мало того, він поступово завершував спонтанний квест Тигра Буревію.
Кан О не розумів, чому Ратія казала, що йому знадобиться терпіння.
- Це весело.
Бачачи, як дерево Мандра невпинно росте, а також як повільно завершується спонтанний квест Тигра Буревію, він отримував задоволення від багаторазової зачистки підземелля. Крім того, його рівень швидко зріс до 330-го.
З іншого боку, Едеру було досить нудно. Це було цілком природно, оскільки він проходив те саме підземелля день за днем. Проте у нього була ціль: дістатися до храму Богині Смерті якнайшвидше. Ця ціль підтримувала його.
Однак Сефіро виявився проблемою. Приблизно в той час, коли вони пройшли його близько 30 разів... він почав скаржитися.
Минув тиждень відтоді, як вони почали це.
"Ух, я більше не можу цього робити."
"Що?"
"Я більше не можу проходити це підземелля."
"Чому?" — Кан О схилив голову набік.
"Це так нудно!" — вигукнув Сефіро.
Він не мав ні терпіння Кан О, ні чіткої мети, як Едер. Очевидно, йому набридло зачищати те саме підземелля знову і знову, і кінця-краю цьому не було видно.
"Ми лише щойно пройшли 30-й раз." — Кан О не міг його зрозуміти.
"Лише? Тобі варто перефразувати це. Це вже наш 30-й раз!"
"Будь ласка, продовжуй. Нам залишилося пройти лише кілька разів."
"Ні, я не буду цього робити!" — Сефіро влаштував істерику як дитина.
Тоді втрутився Едер. — "Пане Кан О."
"Що?"
"Ми можемо зачистити підземелля без нього, правда?"
"Так. Але це збільшить кількість часу, необхідну для проходження." — Кан О насупив брови.
"Пану Сефіро потрібно забрати свою віверну з Гільдії Приборкувачів, то чому б нам не дати йому триденну перерву?"
"Хмм." — Кан О погладив підборіддя.
Сефіро відчайдушно втупився в нього.
"Тц, гаразд."
Сефіро ще знадобиться йому в майбутньому. Однак, якщо він тиснутиме на нього сильніше, той, ймовірно, втече і розірве всі контакти з ним.
"Ооо, щиро дякую, пане Кан О. Дякую, брате." — Сефіро засяяв.
"Побачимося через три дні." — Кан О махнув рукою.
"Так!" — Сефіро став у магічне коло перенесення і крикнув: "Сагласс!"
Сагласс.
Це була назва відомого курортного місця.
* * *
Через три дні...
"Я повернувся!"
Сефіро знову з'явився, його обличчя було відпочилим та гладким. На руках у нього була маленька істота.
"Вітаємо."
"Ти вже тут?"
Едер і Кан О привітали його.
"Це мій вихованець, Варьон*." — Сефіро підняв маля віверни обома руками.
К'яахк.
Варьон широко роззявив пащу.
"Ого." — Кан О уважно оглянув маля віверни, Варьона.
Воно виглядало точнісінько як ящірка. Проте до його передніх лап були прикріплені крила — доказ того, що це була віверна, а не ящірка. Крім того, його шкіра була червоною.
"Бувають віверни з червоною шкірою?" — запитав Кан О.
"Рідко народжується мутант — Червона Віверна. Мій Варьон саме такий."
"Яка різниця між нею та звичайною віверною?"
"Ху, ху. Не лякайтеся. Варьон, ху!"
Віверна відкрила пащу, насупилася і виплюнула полум'я.
"Це жива запальничка." — Кан О побачив полум'я і розсміявся.
"Це тому, що він ще маля. Хай там як, Червоні Віверни — це віверни зі стихією вогню. Хороший хлопчик." — Сефіро розкрив долоню, показуючи коника, і згодував його Варьону.
Віверна з'їла його одним кусом. Проте він не зміг вмістити його всього, залишивши задні лапки коника стирчати назовні.
"Гадаю, зараз від нього не буде великої допомоги," — сказав Кан О.
"Ні. Йому зараз все ще потрібна допомога татка." — Сефіро ніжно погладив Варьона по голові.
"Ти готовий знову пройти Спіраль Мандри?" — запитав Кан О.
"Так!"
"Погнали."
Поки Сефіро не було, Кан О та Едер зачистили підземелля ще понад 10 разів. Таким чином, вони пройшли підземелля загалом 48 разів. Завдяки цьому дерево Мандра значно підросло і вже наближалося до 2 метрів у висоту.
Оскільки дерева Мандри виростають лише трохи вище 2 метрів, дерево Мандра було майже повністю дорослим.
- Ми вже майже досягли мети!
Кажуть, що "терпіння гірке, але плід його солодкий". Майже настав час для того самого солодкого плоду.
__________
У корейській культурі слово Waryong (와룡 / 臥龍) буквально означає «Дракон, що причаївся» або «Сплячий дракон».