Експедиційний загін благополучно повернувся до схованки. Звісно, повернулися не всі. Дванадцятеро Дворфів-воїнів втратили свої життя.
Їм було боляче втратити вісьмох братів через вибух Магніума. Попри смуток за полеглими побратимами, вони влаштували вечірку, щоб відсвяткувати успіх.
Дворфи розкурили сигари "Фамас", пили пиво "Фамас" і шумно розважалися. До Кан О та Едера ставилися як до почесних гостей.
"Куу, дякую, що дозволив нам знову випити пива Фамас, лорде Оргоне," — сказав Рандельгофф, перехиливши величезний келих пива.
Бог-коваль Оргон був об'єктом поклоніння Дворфів та всіх, хто працював із металом.
Рандельгофф вклонився Кан О та Едеру. — "Я хотів би подякувати вам ще раз. Саме завдяки вам ми вибралися звідти живими."
"Це дрібниці," — скромно відповів Едер.
"Якщо ви настільки вдячні, то, будь ласка, виконайте моє прохання," — сказав Кан О. Це був його шанс.
"Прохання?"
"Так. Будь ласка, викуйте мені меч."
"Мм." — Рандельгофф замислився.
Дворфи Чорного Молота склали клятву: вони більше ніколи не виготовлятимуть зброю чи обладунки для чужинців. Тож вони мали б повною мірою відхилити прохання Кан О. Проте Кан О був їхнім спасителем. У такому разі було б лише справедливо віддячити йому за послугу.
"Вождю, давайте просто зробимо це для нього," — раптом підвівся і сказав один Дворф. Це був Бедрок, один із тих, кого врятував Кан О.
"Ми склали клятву. Дворфи Чорного Молота не можуть працювати на чужинців!" — урочисто промовив Бук, чиє ліве око закривала пов'язка. — "Однак пан Кан О та пан Едер не чужинці. Вони одні з "нас"."
Бук усміхнувся.
"Ооо, як і очікувалося від тебе, Буку. Ти досить кмітливий."
"І справді. Пан Кан О не чужинець, тож давайте викуємо йому меч!" — з ентузіазмом вигукнули Дворфи.
"Ось так вони кажуть. Я передам нашим ковалям; вони зроблять тобі меч." — Рандельгофф усміхнувся.
"Дякую. Але я хотів би надати свій метал."
"Який метал?"
"У мене є адамантіум, який тривалий час піддавався впливу сили темряви. Я чув, що лише Дворфи Чорного Молота можуть працювати з металом, зіпсованим темрявою," — сказав Кан О.
"Ти сказав адамантіум?"
"Так."
"Мм." — Обличчя Рандельгоффа застигло. Щось було не так.
"Що не так?" — запитав Кан О.
"На жаль, жоден із наших ковалів не володіє достатньою майстерністю, щоб упоратися з ним."
"Перепрошую?"
- Ой, та ладно. Все йшло так добре. І тепер ви мені таке заявляєте!?
"Багато наших братів загинули, коли ми тікали з лігва Інаріуса. Наш найвеличніший коваль, лорд Сваллоу, також загинув." — З обличчям, сповненим жалю, він продовжив: "Все могло б бути інакше, якби він був живий, але зараз ніхто з наших ковалів не може працювати з адамантіумом."
"Ні." — Кан О насупився.
"Чи можемо ми використати будь-який інший метал для виготовлення меча?" — запитав Рандельгофф.
"Ні. Це має бути саме адамантіум."
Якщо він хотів виконати квест Валана, йому потрібно було зробити меч з адамантіуму.
"Мм." — Рандельгофф виглядав розгубленим.
"Чи є якийсь інший шлях?" — запитав Кан О.
"Ну... я не впевнений, що це спрацює, але спробувати варто."
"Що саме?"
"Ти пам'ятаєш, що я казав тобі про Серце Вогню?"
Серце Вогню — це назва меча рангу SS, який випав із Магніума.
"Вивчаючи його, один із вас одного дня зможе стати Майстром," — сказав Кан О.
"Саме так. Це допоможе нам виховати нового Майстра-коваля."
"Мм."
"Якщо ми хочемо продовжити цю розмову, нам спочатку доведеться розділити здобич."
На цей момент Серце Вогню ще нікому не належало. Те саме стосувалося й інших предметів.
"Давайте розділимо все зараз. Зрештою, вам потрібно турбуватися лише про нашу частку."
"І справді. Що ти хочеш?"
"Серце Вогню та Пояс Вогняних Бомб. Едер, мабуть, найбільше хоче Кристал Відкриття Дверей. Правильно?" — Кан О поглянув на Едера.
"Так." — Едер кивнув головою.
"Хмм. Тобі не потрібні кристали лави чи спорядження, що випало з Духів Лави?"
"Ні."
"Враховуючи, наскільки важливу роль ви двоє відіграли... Ви можете забрати Серце Вогню, Пояс Вогняних Бомб і кристал," — сказав Рандельгофф.
"Дякую." — Кан О просяяв. - Так!
"Тепер повернімося до нашої попередньої розмови. Я хотів би зробити тобі пропозицію."
"Я слухаю."
"Позич нам Серце Вогню безкоштовно. Ми повернемо його тобі, коли один із нас стане Майстром-ковалем або зможе працювати з адамантіумом."
"Мм." — Кан О обдумав це питання.
Якщо він прийме пропозицію Рандельгоффа, він втратить Серце Вогню на невизначений термін. Зрештою, він не знав, скільки часу знадобиться комусь із них, щоб стати Майстром-ковалем!
Але він мусив визнати факти: йому потрібно, щоб хтось із Дворфів Чорного Молота викував йому меч з адамантіуму.
Зрештою...
"Зрозумів." — У Кан О не було іншого вибору, окрім як прийняти пропозицію.
"Ти зробив правильний вибір." — Рандельгофф простягнув руку.
"Я розраховую на вас." — Кан О потиснув йому руку.
Після закінчення вечірки Кан О та Едер повернулися до своєї кімнати.
"Для нас усе закінчилося добре," — сказав Едер.
"Так." — Кан О кивнув головою.
"Тож..." — Едер дістав зі свого одягу фіолетовий кристал розміром із кулак. Кристал яскраво сяяв. — "Коли ми вирушаємо до наступної зони?"
"Скоро," — коротко відповів Кан О.
* * *
Кан О та Едер повернулися до Алтейна. Їм потрібно було підготуватися, перш ніж вирушати на наступний поверх.
Кан О відкрив вікно повідомлень. Оскільки Дворфи Чорного Молота вирішили залишитися у вулканічному регіоні, Кан О відчайдушно потребував додаткової робочої сили.
⟨Пане Сефіро.⟩
⟨Так?⟩
⟨Як просувається ваш квест на прихований клас? Ви вже змінили професію?⟩
Під приводом квесту на прихований клас Сефіро, або ж "Робітник №2", на деякий час вислизнув із його рук.
⟨Я ще не закінчив.⟩
⟨Ви брешете?⟩
⟨Звісно, ні. Навіщо мені брехати?⟩
⟨Хмм. Тоді ми не зможемо полювати разом.⟩
⟨Так!⟩
⟨Як прикро. Ми збиралися полювати в Деспії.⟩
⟨Деспія? Земля, що межує з Пеклом? Там ще ніхто ніколи не був.⟩
⟨Там досить непогано. Я знайшов там меч рангу SS. Крім того, я можу монополізувати всі мисливські угіддя та підземелля. Мало того, монстри дають купу досвіду та майстерності! Ну що ж, тоді до зустрічі.⟩
⟨Ей, зачекайте!⟩
Він відчував, як Сефіро занервував. Кан О просто залишив вікно повідомлень відкритим і деякий час не відповідав.
⟨Вибачте!⟩
⟨Погляньте сюди!⟩
⟨Гей!⟩
⟨Йо!⟩
Потім Кан О відправив йому відповідь.
⟨Що?⟩
⟨Ну, я думаю, що скоро закінчу свій квест, тож зможу приєднатися. Хе-хе.⟩
- Як я і думав, він увесь цей час мені брехав. Спіймався на гарячому! — Кан О усміхнувся.
⟨Ви скоро зміните клас?⟩
⟨Так, гадаю, що так.⟩
Він, ймовірно, закінчив квест уже давно і вже змінив професію.
- Цікаво, що це за клас. — Якщо вони полюватимуть разом, він зрештою дізнається.
⟨Ми ще не вирішили, коли вирушаємо. Будь ласка, закінчіть свій квест до того часу.⟩
⟨Так!⟩
"Брехун," — пробурмотів Кан О.
"Що сказав пан Сефіро?"
"Я його спіймав," — відповів Кан О.
"Спіймали?" — Едер схилив голову набік. - Про що він говорить?
"Так. Цього разу я не дам йому втекти." — Кан О зловісно усміхнувся.
Він візьме Сефіро в Деспію і змусить працювати як проклятого. Це ціна за те, що він так довго йому брехав! Ех, бідний Сефіро. Його майбутнє було похмурим. Воістину похмурим.
- Наступна на черзі... —Кан О відкрив інше вікно повідомлень.
⟨Пане Барте.⟩
Якби Божевільний Старшокласник/Геніальний Геймер Барт та його група приєдналися до нього, це була б величезна допомога.
⟨Так?⟩
⟨Ви зайняті?⟩
⟨Так. Зараз тиждень іспитів.⟩
⟨Тоді чому ви в мережі?⟩
Він не отримав відповіді.
Кан О також відправив повідомлення Відьмі Анігіляції Гелені, але вона відповіла коротким... ⟨Ні, дякую!⟩.
Зрештою, до Деспії вирушать лише вони втрьох.
Через два дні...
Кан О, Едер та Сефіро зібралися перед міжміською брамою переміщення Алтейна.
"Хе-хе, давно не бачилися," — сором'язливо сказав Сефіро.
"Так, справді. Як ви поживали?" — Кан О привітав його з усмішкою, приховуючи свої справжні почуття.
- Ласкаво просимо, Робітнику №2!
"Брате!" — Едер, який приховав обличчя маскою з усмішкою, широко розвів руки.
"Аах, брате!"
Сефіро та Едер міцно обійнялися.
"Для неодружених хлопців ви занадто добре проводите час." — Кан О клацнув язиком.
"У вас теж немає дівчини!" — вигукнув Сефіро. - Хто б казав!
"Хо-хо-хо." — Кан О засміявся і поглянув на Едера. Едер поплескав Сефіро по плечу, наче втішаючи його.
"Не може бути..." — Сефіро недовірливо подивився на нього.
"Можливо, вам важко в це повірити, але це правда. Я бачив дівчину пана Кан О на власні очі," — сказав Едер.
"Неможливо! Як у такого божевільного, як він, може бути дівчина!?" — Сефіро похитав головою.
Кан О широко посміхнувся. Ті, хто чогось не мав, завжди заздрили тим, у кого це було.
"Цього серйозно не може бути!" — вигукнув Сефіро.
"Замовкни. Заходьмо вже в браму." — Кан О дав Сефіро копняка під зад, заштовхуючи його в міжміську браму переміщення.
"Схованка Дворфів Чорного Молота!" — вигукнув Едер.
Шух.
Вони миттєво зникли.
* * *
Схованка Дворфів Чорного Молота.
Дворфи проводжали Кан О, Едера та Сефіро.
"Бережіть себе," — сказав Рандельгофф.
"Ми будемо отримувати новини один про одного через пана Ман Бока," — відповів Кан О.
"Будьте обережні." — Рандельгофф поплескав його по плечу.
"Так." — Кан О кивнув головою і подав сигнал Едеру. Тоді Едер дістав зі свого одягу фіолетовий кристал і з силою кинув його.
Шух.
Кристал випромінював яскраве світло, пролітаючи в повітрі. Раптом він розбився, що призвело до чогось вельми захоплюючого. Осколки кристала утворили гігантську овальну рамку!
І...!
Всередині утворився портал.
[Двері до Регіону Сахарамант у Деспії відчинено.]
[Двері залишатимуться відчиненими протягом години.]
"Гаразд, ходімо." — Кан О озирнувся на Едера та Сефіро і першим зайшов у портал.
"Пхе." — Сефіро тривожно пішов слідом. Що чекало на іншому боці порталу?
Очі Едера були сповнені туги. Він справді сподівався, що там, за межами порталу, на нього чекає храм богині!
Кан О, Едер та Сефіро пройшли крізь портал.