Рандельгофф, Бук, Ігріхам, Кан О та Едер зібралися разом.
"Що ви думаєте?" — запитав Рандельгофф. Вони ніколи раніше не заходили в цю печеру, тому він хотів почути їхню думку.
"Ми зайшли достатньо далеко. Я вважаю, нам слід повертатися," — розсудливо сказав Бук.
"Ваша воля — мій закон, вождю," — різко мовив Ігріхам.
"Ви двоє, мабуть... хочете піти всередину," — сказав Рандельгофф, дивлячись на Кан О та Едера.
"Звісно."
"Так."
Кан О та Едер відповіли одночасно.
Вони не знайшли дверей до наступної зони Деспії, не кажучи вже про якусь зачіпку.
"Хмм." — Рандельгофф погладив свою грубу, схожу на губку бороду.
Їхні думки розділилися. У такому разі він, як вождь, мав поставити крапку; його рішення визначить подальші дії експедиційного загону.
- Що ж мені робити... — Рандельгофф замислився.
Тоді Кан О сказав: "Як щодо такого?"
"У тебе є гарна ідея?"
"Едер і я спочатку дослідимо печеру самі."
"Хіба це не буде небезпечно?"
"Ми завжди зможемо втекти, якщо це виявиться нам не під силу," — впевнено заявив Кан О. Мало хто міг змусити його відступити!
"Мм."
"Коли ми повернемося, то поділимося тим, що побачили. На основі цього ви зможете прийняти рішення: продовжувати шлях чи відступати," — рішуче додав Кан О.
"Що скажеш?" — Рандельгофф поглянув на Бука.
"Я лише вдячний пану Кан О та пану Едеру за те, що вони готові піти на такий ризик заради нас," — негайно відповів Бук.
"Я підкорюся вашим наказам, вождю," — сказав Ігріхам.
"Будьте обережні."
"Так."
Кан О та Едер увійшли в печеру і зникли з поля зору.
* * *
"О світло." — З долоні Едера випливла сфера світла, освітлюючи все навколо.
"Хмм. Виглядає як звичайна печера..."
Окрім великого розміру, тут не було нічого особливого. Стеля була вкрита сталактитами, на яких висіло кілька кажанів. Поки що це була абсолютно "звичайна печера".
"Я не відчуваю жодних монстрів чи особливого потоку мани," — сказав Едер.
"Йдемо далі. Будь напоготові. Ніколи не знаєш, що може з'явитися."
"Так."
Кан О та Едер продовжували рухатися. Шлях був лише один, і нічого незвичайного не траплялося.
"Ось і вихід."
У якийсь момент вони знайшли вихід з печери. Кан О та Едер обережно підійшли до нього і злегка зазирнули всередину.
Це була величезна пуста зала! Підлога була білою, прикрашеною квадратними та трикутними візерунками. Стеля мала куполоподібну форму. Вони не побачили там жодного монстра, як і проходу, що вів би кудись далі.
Крім того...
У центрі зали був якийсь пристрій.
"Виглядає небезпечно, чи не так?" — Кан О насторожено озирнувся.
"Принаймні поки що," — відповів Едер.
Кан О та Едер вийшли з проходу і попрямували до центру зали, де стояв пристрій.
"Як думаєш, що це?" — запитав Едер.
"Хмм."
Пристрій нагадував гігантську жовту чашу. Всередині була гостра товста голка, схожа на годинникову стрілку. На поверхні чаші також були вигравірувані символи, яких він ніколи раніше не бачив.
"Здається, щось станеться, якщо повернути стрілку, але... Давай поки нічого не чіпати."
Якщо вони почнуть маніпулювати пристроєм і щось піде не так, вони можуть не впоратися з наслідками.
"Мудре рішення." — Едер кивнув головою.
Після цього вони ретельно оглянули залу.
"Тут зовсім чисто."
"Так, тут нічого немає. Повертаймося."
"Гаразд."
Через деякий час...
Експедиційний загін пройшов крізь печеру і прибув до зали.
"Ось він." — Кан О вказав на жовту чашу.
"Це..." — Здавалося, Рандельгофф щось знав про це.
"Це той самий пристрій." — Бук також впізнав його.
"Що саме це?" — запитав Едер.
"Це ліфт. Я бачив такий у лігві Інаріуса раніше," — сказав Рандельгофф.
"Ліфт? То ця вся зала — це гігантський ліфт?" — запитав Кан О.
"Саме так. Якщо повернути стрілку, ліфт активується."
"Хмм. То що нам тепер робити? Може, ми з Едером спочатку скористаємося ліфтом і подивимося, що там?"
Кан О хотів продовжувати дослідження серця за будь-яку ціну.
"Ні. Ви вже один раз ризикнули своїми життями заради нас, тож цього разу ми віддячимо вам тим самим. Я сам активую ліфт," — сказав Рандельгофф.
"Якщо справи підуть кепсько, ми зможемо використати ліфт, щоб змінити напрямок і повернутися сюди," — додав Бук.
Він дійшов такого висновку, бо раніше кілька разів бачив, як користувалися ліфтом у лігві Інаріуса.
"Тоді я активую його." — Рандельгофф своїми грубими руками повернув голку за годинниковою стрілкою.
Скрип.
Почувся звук, схожий на роботу пружини.
Крім того...
Тр-р-р-р!
Квадрати та трикутники на білій підлозі почали опускатися.
* * *
Гуп.
Підлога нарешті перестала опускатися. Вони були оточені лавою. Це виглядало так, ніби вони опинилися на безлюдному острові.
"Тільки лава. Я не бачу жодних доріг."
"Щось тут не так."
"Так."
Коментували Дворфи-воїни. Їхні обличчя застигли, вони напружилися.
Пхх!
Раптом величезна кількість лави злетіла в повітря.
"Щ-що це таке?"
"Що відбувається?"
Вони були спантеличені раптовим виверженням лави.
"Хто посмів вдертися в мої володіння!?" — Гігантська істота з'явилася з-під киплячої лави.
[Ви першим відкрили Розлюченого Великого Духа Лави, Магніума.]
Його верхня частина тіла була щонайменше 20 метрів заввишки! Здавалося, його тіло було вкрите червоно-коричневою землею, яка давно висохла від засухи! З тріщин піднімався чорний дим і витікала яскраво-червона лава.
Голова духа, або те, що він вважав головою, була кулястою, і з неї стирчали два роги. Його товсті руки були вкриті браслетами, оздобленими різнокольоровим камінням. Більша частина його нижньої частини тіла залишалася в лаві.
Обличчя Кан О застигло. Це був його найгірший кошмар: бос з'явився абсолютно раптово! Ба більше, судячи з розміру та сили, це був рейдовий бос.
"Господар підземелля!" — голос Рандельгоффа здригнувся.
"Вождю, ліфт!" — закричав Бук, якому ледь вдавалося зберігати спокій.
"Аах!" — Рандельгофф швидко повернув голку проти годинникової стрілки. Їм потрібно було тікати звідси!
Проте...
Скрип. Скрип. Скрип.
Почувся той самий звук пружини, але біла підлога навіть не ворухнулася.
"Це погано. Ліфт не працює!" — відчайдушно закричав Рандельгофф.
"Це..."
Тепер і Бук не міг стримати паніки. Інші Дворфи-воїни теж були в розпачі.
"Згоріть дотла!" — Магніум підняв праву руку, готуючись до удару зверху.
Тоді...
Вибух темряви, що люто обертався, вдарив Магніума прямо в центр. Кан О використав Вічну темряву.
Бух!
Гучний звук відлунив у залі.
"Отямтеся! Поки що зосередьтеся на тому, щоб ухилятися від атак боса!" — крикнув Кан О.
Рандельгофф і Бук запанікували, тож вони були не в змозі командувати Дворфами. У нього не було іншого виходу, окрім як взяти це на себе.
"Мм."
"А, та байдуже!"
"Б'ємося!"
Кан О вдалося достукатися до них. Дворфи-воїни почали повертати самовладання. Рандельгофф і Бук також опанували себе.
"Воїни, тримайтеся." — Рандельгофф підвищив голос.
"Він атакує. Всім ухилятися!" — крикнув Бук.
Вуш!
Магніум змахнув кулаком. Удар був досить повільним, тому ухилитися від нього було неважко.
Проте...
Бам!
При контакті підлога сильно здригнулася. Кілька Дворфів впали на спини і почали ковзати до лави.
"Допоможіть побратимам, щоб вони не впали в лаву!" — крикнув Кан О.
"Тримай мою руку!"
"Сюди, швидше!"
Дворфи розділилися на групи по двоє-троє і підтримували один одного.
"Гм, нікчемні черв'яки!" — Магніум знову змахнув кулаком.
"Атакуйте зараз!" — крикнув Кан О.
Едер підняв косу в повітря. Три білі згустки кісток попливли над його головою.
Ціль, вогонь!
Вони врізалися в тіло Магніума, наче валуни, випущені з катапульти. Едер не зупинився на цьому. Він негайно закликав гігантську кістяну косу і зробив помах зверху вниз.
"Марно!" — Магніум розкрив долоню і схопив косу. Трісь. Він миттєво розламав її на шматки.
"Вибухай!" — похмуро промовив Едер.
Кістяна бомба!
Бух!
Це призвело до потужного вибуху. Уламки білих кісток впилися в тіло Магніума по всій його площі. Одразу після цього Едер застосував ще одну Кістяну бомбу.
Бух!
"Помри, чудовисько!"
"Спробуй мого молота!"
Дворфи-воїни почали гатити по гігантському тілу Магніума своїми молотами.
Вуш, бам!
Магніум знову змахнув кулаком.
Вуш!
"Стійте! Захищайтеся!" — крикнув Кан О.
Гуп!
Земля сильно здригнулася, через що підлога нахилилася. Кілька Дворфів почали падати, але побратими вхопили їх, врятувавши від загибелі.
"Ви все робите правильно. Так тримати!" — щосили крикнув Рандельгофф.
Кан О фактично командував експедиційним загоном, тому він підбадьорював їх, піднімаючи бойовий дух.
"Лава, змивай усе!" — промовив Магніум. Тоді хвиля лави з одного боку ринула на них.
"Йде лавова хвиля!" — крикнув Бук.
"Пане Бук, знайдіть місце, безпечне від лави. Всі за паном Буком!" — скомандував Кан О.
"Зрозумів. Всі за мною!" — Бук оцінив напрямок хвилі і зайняв позицію. Решта Дворфів зібралися навколо нього.
Рев!
Лавова хвиля поглинула третину білої підлоги і зникла. Але тепер уражена ділянка була заповнена кристалами лави. Водночас звідусіль почали з'являтися Духи Лави.
Кан О миттєво прийняв рішення. — "Зупиніть Духів Лави! Не дайте їм поглинути кристали!"
У нього і так було багато роботи з Магніумом, тому він зовсім не хотів битися ще й з іменованими Духами Лави. Отже, у нього не було іншого вибору, окрім як спочатку вбити звичайних Духів.
"Зрозумів!"
"Залиште це нам!"
Дворфи-воїни кинулися до Духів Лави.
"Рандельгофф, Ігріхам, Едер і я розберемося з босом. Пане Бук, будь ласка, очольте воїнів замість мене," — швидко промовив Кан О.
"Залиште це на мене."
"Зрозумів."
Рандельгофф та Ігріхам попрямували до Магніума. Тим часом Едер почав знову закликати кістяну масу.
- Ми повернулися в гру... — очі Кан О заблищали.
Бос з'явився без попередження, змусивши Дворфів-воїнів запанікувати. Але під керівництвом Кан О їм ледь вдалося переломити ситуацію.
Проте це був лише початок. Попереду на них чекав довгий шлях.