Едер підняв свою косу, випускаючи магічні ланцюги, що полетіли в бік рою бджіл.
АоЕ Прокляття: Сповільнення!
Ланцюги обвилися навколо тіл Бджіл Кривавого Каменя, сповільнюючи їх. На жаль, це було не надто ефективно.
"Мм, це все?"
Зазвичай прокляття сповільнення мало б зменшити їхню швидкість набагато сильніше. Проте вони впали в Берсерк, що знизило загальну ефективність закляття.
Бзззз!
"Хаап!" — Кан О змахнув Блад.
Розріз!
Хоча Берсерк зробила її вдвічі сильнішою, Кан О вдалося поцілити в крило Бджоли Кривавого Каменя.
Шух!
Проте її крила не відчувалися такими крихкими, як у звичайної бджоли; він не думав, що зможе розірвати їх найменшим дотиком. Відчуття було таке, ніби він намагався прорубати щось набагато міцніше!
Інші Бджоли Кривавого Каменя атакували Кан О своїми хвостами. Їхні хвости були вкриті поодинокими товстими червоними кристалами.
- Отрута! — До того ж дуже смертельна отрута!
Кан О перекотився по підлозі.
Бзззз!
Бджоли пролетіли над головою. Кан О раптово підвівся і змахнув Блад знизу вгору.
Розріз!
Він викарбував білу лінію в повітрі, розсікаючи одну з бджіл навпіл.
- Є одна!— Кан О продовжував махати мечем.
Едер створив кістяний бункер. Зсередини він збивав бджіл, що наближалися, за допомогою кістяних списів.
Тоді...
Бзззззз!
Королева бджіл Агрісан вступила в бій. Бджоли Кривавого Каменя, які атакували Кан О, повернулися до королеви і вишикувалися в бойовий порядок.
Вусики Агрісан шалено затремтіли. Подібно до ланки винищувачів, бджоли прийняли V-подібну форму і полетіли на Кан О та Едера. У той самий момент навколо Агрісан утворилися червоні сфери.
Свист!
Зі сфер вирвалися промені світла.
"Ухиляйся!"
Це був повний хаос. Їм доводилося відбиватися від атак розлючених бджіл і водночас ухилятися від променів Агрісан! Але це був ще не кінець. Кожного разу, коли Агрісан змахувала крилами, вона розпилювала червоний порошок, який розлітався всюди.
Кан О та Едер не дуже переймалися цим, бо були зайняті бджолами та променями.
Проте...
[Ви були отруєні токсичним пилком.]
[Ви будете постійно отримувати шкоду.]
- Токсичний пилок!
Він уже просочив усю кімнату. На нежить, таку як Едер, це не справило б великого впливу, але для людини, як Кан О, це була зовсім інша справа.
- Я не можу дозволити цьому бою затягнутися!
Кан О швидко прийняв рішення і наказав: "Едере, розберися з бджолами! Я візьму на себе королеву. Ми маємо покінчити з ними якнайшвидше!"
"Так."
Кан О кинув у Агрісан Ланцюг Темряви. Її масивне тіло завадило їй ухилитися, тож ланцюг обплутав її цілком.
"Хуап!"
Кан О з силою потягнув Агрісан на себе. Зрештою, його сила набагато перевершувала її.
Гуп!
Тіло Агрісан рухнуло на землю. Кан О миттєво кинувся до неї.
Бзззз!
Відчувши небезпеку, королева наказала бджолам атакувати його.
"Кістяна В'язниця!" — вигукнув Едер.
Шух!
Бджоли швидко полетіли до Кан О та королеви, але були відрізані кістками, що вирвалися з землі. Завдяки цьому Кан О міг повністю зосередитися на вбивстві королеви.
Половина бджіл накинулася на кістки, намагаючись прорватися. Інша половина полетіла до Едера.
Через те, що йому потрібно було підтримувати Кістяну В'язницю, Едер не міг використовувати такі заклинання, як Маса Кісток, Кістяна Стіна тощо; будь-яке закляття, що потребувало призову великої кількості кісток. Тому він закликав кістяний щит у ліву руку і відбивав бджіл косою.
"Геть!"
Незважаючи на це, бджоли продовжували нападати. Більше того, вони були в люті, тож діяли ще божевільніше, ніж зазвичай! Бджоли наполегливо цілили в слабкі місця Едера. На його тілі по одній-дві почали з'являтися поверхневі рани. На щастя, отрута Бджіл Кривавого Каменя не була дуже ефективною проти нього.
Проте...
Кістяна В'язниця раптово тріснула, і крізь неї прорвався потужний розряд блискавки. Це було вміння, з яким Едер був добре знайомий.
Подих Блискавки!
- Якщо так, то... — Едер знову побачив Кан О, який був зачинений у в'язниці разом з Агрісан.
У якийсь момент той переключився на Демонічний Меч Убіст. Більше того, він прийняв подобу Чорного Демона! Темрява піднімалася від його тіла, наче серпанок. Мало того, було чітко видно, як кінчик його клинка пронизує тіло Агрісан!
[Ви першим перемогли Королеву Бджіл Агрісан.]
[Як нагороду, з неї випаде предмет найвищого рангу.]
Кан О підібрав червоне намисто у формі зірки, яке вона залишила по собі, і вибрався з кістяної в'язниці.
Втративши свою королеву, Бджоли Кривавого Каменя більше не могли битися належним чином. Під ударами Кан О та Едера вони одна за одною падали на землю.
Бій закінчився.
Кан О оглянув предмет, який випав з Агрісан.
[Намисто Агрісан]
[Намисто, що містить смертоносний токсичний пилок Королеви Бджіл Кривавого Каменя Агрісан. Намисто має дві здібності Агрісан.]
● Заклик Бджіл: Дозволяє закликати десять бджіл і керувати ними протягом 5 хвилин. Час відновлення: 1 година.
● Отрута Агрісан: Вивільняє надзвичайно токсичний пилок. Може також завдати шкоди союзникам.
[Ранг: AA.]
[Характеристики:
Основні характеристики +50,
Влада(Правління) +50,
Опір отруті +20%.]
[Мінімальні вимоги: Рівень 350.]
"Чудова знахідка."
Вимога 350-го рівня для екіпірування! Характеристики предмета також були хорошими. Перш за все, він збільшував кожну з основних характеристик на цілих 50 одиниць.
"Будь ласка, дай мені подивитися." — Едер протягнув руку.
Кан О неуважно передав йому намисто у формі зірки.
"Будь ласка, віддай це мені."
"Що?"
"Це набагато краще за те намисто, яке я зараз використовую."
"З якого дива я маю віддавати його тобі..."
- Ти хоч уявляєш, скільки я зароблю, якщо продам його!?
"Ти не зможеш продати його просто зараз, до того ж ти щойно досяг 300-го рівня, тож і використовувати його не можеш. Тому краще ним користуватимуся я."
"Мм." — Він мав рацію, але віддати його безкоштовно він не міг. — "Я дам тобі його в оренду."
"Ні, дякую."
"Що?"
"Я б не хотів платити гроші за його використання." — Едер повернув йому намисто. Він був надзвичайно непохитним.
"Мм, раніше ти був таким поступливим," — побідкався Кан О.
"Це було тоді, коли я був слабким і не мав грошей."
Але ситуація сильно змінилася. Тепер Едер був Лічем 400-го рівня! Крім того, він заробив купу грошей, працюючи з Ман Боком. Більше не було жодних причин дозволяти Кан О помикати собою.
- Може, пригрозити йому Убістом? — раптом подумав Кан О. Проте Едер став набагато впевненішим у собі, тож це навряд чи спрацювало б.
"Кхм, користуйся на здоров'я, а потім повернеш мені." — Зрештою Кан О зробив так, як просив Едер.
Єдиним, хто міг використовувати намисто, був Едер, і з ним він став би кориснішим!
"Звісно. А якщо воно мені сподобається, я заплачу за нього пізніше," — сказав Едер.
"Зрозумів, пане." — Кан О ввічливо посміхнувся. Тепер, коли він про це подумав, це могло обернутися для нього тільки вигодою.
- О, мій фінансисте!
***
Бджоли Кривавого Каменя були лише початком. Кан О та Едер зустріли ще кілька інших видів комах кривавого каменя. Павуки Кривавого Каменя, Коники Кривавого Каменя тощо.
З точки зору бойових здібностей, наймогутнішими комахами тут були Богомоли Кривавого Каменя, які мали гострі леза на лапах.
Зустрічалися їм і інші монстри.
Наприклад, Паразит Чула. Вони жили всередині труб, які, як припускав Кан О, були кровоносними судинами Лівіоли. Всередині було понад 100 щупалець. Через це просуватися вперед було непросто, але магія кісток Едера справлялася з ними досить легко.
Паразитичний Хробак Гепірін! Тіла довгих хробаків були вкриті шипами. Деякі з них навіть вискакували з труб і атакували Кан О. Звісно, раптові атаки не працювали на комусь із Гіперінтуїцією.
Бачили вони і дещо цікаве. Ляльки Кривавого Каменя та Чули билися між собою, а комахи кривавого каменя атакували паразитичних монстрів так, ніби ті були їхніми заклятими ворогами!
"Вони б'ються між собою."
"Так. Не будемо на них зважати. Зрештою, це нас не стосується."
Монстри, що з'являлися всередині тіла Лівіоли, не були для них перешкодою і не становили великої загрози.
Проблема була в іншому... нутрощі тіла Лівіоли були занадто великими та складними! Вони поняття не мали, де що знаходиться і для чого воно потрібне. Більше того, навіть незначне просування вперед змінювало ландшафт і краєвид.
Ні у Кан О, ні у Едера не було геніальних ідей. Вони просто продовжували йти і озиратися довкола.
На третій день...
"Ти це чуєш?"
Тук! Тук! Тук! Тук!
Вони чітко чули якесь биття.
"Так. Ходімо."
Кан О та Едер пішли на джерело шуму. Він долинав із отвору, але вони не знали, куди він веде. Отвір був під нахилом і вів униз, наче гірка.
"Пішли." — Кан О без тіні вагання стрибнув у отвір. Його тіло почало ковзати вниз.
Вони були нерозлучні, тож Едер послідував за ним одразу ж.
Шух!
Гірка була довгою, але вони швидко розігналися, що дозволило їм миттєво дістатися місця призначення.
"Хух, я хочу проїхати ще раз." — Кан О розплився в посмішці. Відчуття було таке, ніби він покатався на американських гірках.
Тоді тремтячим голосом Едер сказав: "О-он там!"
Кан О підняв голову, і його очі розширилися. — "О!"
Він побачив величезну споруду, зроблену з криваво-червоних кристалів! Споруда продовжувала битися, видаючи той самий звук знову і знову. І, наче заплутане коріння тисячолітнього дерева, труби, що постійно розширювалися і стискалися, були сплетені з цією структурою.
Проте він міг розгледіти щось схоже на око, ніс, вуха та рот на цій гігантській конструкції.
[Ви виявили Серце Лівіоли.]
[Слава зросла.]
Свист.
"Повіка" серця піднялася, відкриваючи око з діркою в центрі. Око зиркнуло на Кан О та Едера.
"Це ви ті, хто створює всі ці проблеми всередині?" — Кристальний рот відкрився, і почувся чистий голос.
"Вау, воно розмовляє." — Едер був шокований. - Подумати тільки, серце може розмовляти!
Серце, здавалося, було незадоволене його реакцією, бо його око звузилося.
"Я не якесь там звичайне серце. Я Серце Лівіоли. Я керую всім усередині, і на мене покладено священний обов'язок!" — твердо вигукнуло серце.
- Священний обов'язок?'— Очі Кан О заблищали. - Можливо, це...!?
Тоді він підняв руку. — "Перепрошую!"
"Що таке?"
"Серце Лівіоли, чи не є цим твоїм священним обов'язком роль сполучної ланки між цим світом і Деспією?" — запитав Кан О.
"Саме так! Я воротар, що охороняє вхід до Деспії," — відверто відповіло Серце Лівіоли.
"Тоді, будь ласка, відчини двері до Деспії!" — негайно вигукнув Кан О.
"Спочатку ти маєш дещо для мене зробити."
"Тц." — Як і очікувалося, воно не відчинить двері задарма.
"Що тобі потрібно?" — запитав Кан О.
"Є істоти, які висмоктують силу Лівіоли. Паразити! Я хочу, щоб ви їх знищили."
Тоді вискочило вікно квесту.
[Вбити паразитів]
[Паразити, що мешкають у тілі Лівіоли, продовжують послаблювати її силу. Якщо ви вб'єте цих паразитів, Серце Лівіоли відкриє ворота до Деспії.]
[Вбийте 500 монстрів, у назві яких є слово "паразит"!]
[(0 вбито)]
[Складність: Звичайна.]
[Мінімальні вимоги: Немає.]
[Нагорода: Вхід до Деспії.]
[Провал: Якщо ви помрете по дорозі, вам доведеться починати все з нуля.]
- Це не складний квест.
Він уже вбивав Паразитів Чула та Паразитичних Хробаків. Вбити аж "500" штук буде важкувато, але це цілком реальне завдання.
"Зрозумів."
[Ви прийняли квест "Вбити паразитів".]
"Винищіть паразитів, і..."
Хуу.
Миготливий червоний порошок вилетів із рота серця і завис навколо Кан О та Едера.
[Токен Кривавого Каменя ширяє навколо вас!]
"Тепер мої міньйони кривавого каменя не будуть вас атакувати," — сказало Серце Лівіоли.
"Це добре. Я повернуся, коли вб'ю паразитів. Ходімо, Едере!"
"Так!"
Кан О та Едер пішли.
Око серця щільно закрилося, а рот знову перетворився на вузьку лінію.
Тук! Тук! Тук! Тук!
Звук биття серця відлунював у кімнаті.