Підземна арена Холізею...
Буркан і Валан уже чекали на нього.
"Я привів його," — сказав Діон, шанобливо схилившись.
"Мм, гарна робота. Вільний."
"Слухаюся."
Діон і Даріон, який приклеївся до нього як банний лист, пішли геть.
"Радий, що ти прийшов," — промовив Буркан.
"Так," — відповів Кан О.
- Хоча я дуже не хотів сюди йти. — Кан О притримав язик.
"Я чув, ти перебив тих фанатиків. Також чув, що ти залишив священний скарб Злого Бога церкві Ракана."
"А, так."
"Тож я прийшов, щоб дати тобі друге випробування, але... Ти мало змінився з нашого останнього спарингу."
"Що ви маєте на увазі?"
"Ти слабкий. Ти зовсім не розвиваєшся."
"Але ж я став сильнішим," — чітко заявив Кан О.
"Став сильнішим? Це все одно що мураха перетворилася на рогату мураху."
Неважливо, мураха ти чи рогата мураха; я можу розчавити тебе одним рухом пальця. Ось хто ти для мене — мураха!
"Кхм."
"Хай там як, ти — суцільне розчарування. Тож я дам тобі останній шанс. Звісно, якщо ти не погодишся або провалишся, я заберу демонічний меч і адамант із собою."
"Ох."
Хранитель Континенту. Він справді не хотів ним ставати, але вибору не було.
Втрата адаманту була б болючою, але він не міг дозволити собі втратити демонічний меч.
Пхух!
"У чому суть випробування?"
"Все просто. Через пів року ми знову проведемо спаринг. Стань до того часу настільки сильним, наскільки це можливо."
Раптом з'явилося вікно квесту.
[Випробування на наступника Валана 2]
[ Другий тест, щоб перевірити, чи гідні ви стати наступником Валана на посаді Хранителя Континенту — того, хто захищає ці землі з тіні.
Через пів року ви знову зійдетеся в поєдинку з Валаном. У цей час покажіть йому свою міць і потенціал! ]
[Час, що залишився: 180 днів. ]
[Складність: Кошмар.]
[ Мінімальні вимоги: Наступник Хранителя Континенту.]
[ Нагорода: Випробування на наступника Валана 3. ]
[Штраф у разі провалу: Демонічний Меч Убіст та адамантовий самоцвіт будуть повернуті Валану.]
"Наскільки сильним я маю стати?"
"Поки я не буду задоволений.", — вираз обличчя Валана ніби казав: 'Просто, чи не так?'.
"То це скільки саме?"
"Я сказав — поки я не буду задоволений.", — Валан нахмурився.
Кан О зробив те саме.
"Серйозно, просто скажіть, наскільки...!"
"Десь рівня Майстра Меча?", — він вимовив "Майстер Меча" так недбало, ніби йшлося про сусідського собаку.
- Ти божевільний покидьку! Хочеш, щоб я став Майстром?
Забудьте про Майстра, підняти володіння мечем до високого рангу за пів року і то було б важко. А що він сказав? Майстер?
Кан О був розлючений.
"Ви що, з глузду з'їхали від старості?"
"Жити набридло?" — тіло Валана почало випромінювати жагу до вбивства. Його очі стали схожими на драконячі.
- Дідько.
Кан О зрозумів, що влип. Він зачепив єдину людину, яку не варто було чіпати. Але вихід є завжди. І цим виходом, очевидно, був Буркан.
"Ну-ну. Будь ласка, заспокойтеся. Чесно кажучи, стати Майстром за пів року неможливо. І тобі не варто було такого казати. Вибачся." — Буркан став між ними, виступаючи посередником.
На щастя, Кан О вирішив вибачитися негайно.
Проте Валан заговорив раніше, ніж у нього з'явився шанс.
"Хм. Мені байдуже. Побачимося через пів року. Якщо я не буду задоволений тобою тоді, я тебе вб'ю,", — сказав він, розвернувся і пішов геть.
- Він навряд чи почує мене звідси. — подумав Кан О.
"Гей, ти, старий маразмати... М-м-м!" — Кан О збирався вилаятися, але Буркан швидко закрив йому рота.
"Не можна. Майстер Валан точно тебе почує."
Кан О кивнув.
Тоді Буркан відпустив його.
"Брате."
"Га?"
"Наскільки сильним я маю стати, щоб цей старий... кхм, Майстер Валан мене визнав?"
Він не хотів віддавати Убіста чи адамантій. До того ж на кону була його гордість.
Щоразу, коли він зустрічався з Валаном, його впевненість у собі зазнавала удару. Валан або ігнорував його, або принижував, називаючи слабким, хоча його колись кликали Людським Драконом!
- Я маю стати настільки сильним, щоб цей старий просто онімів від шоку.
Кан О стиснув кулак.
"Чому б тобі не спробувати підняти "Демонічне Фехтування" до високого рангу? Коли ти досягнеш високого рангу, я зможу навчити тебе своїй секретній техніці," — сказав Буркан.
"Зрозумів."
Секретна техніка Майстра Гладіаторів Буркана! Якщо він її вивчить, то точно стане набагато сильнішим.
"Тобі також потрібно буде максимально підняти рівень, характеристики та майстерність навичок. Тож у мене є одна порада..."
"Яка?" — Очі Кан О заблищали.
"Я знаю місце, де ти зможеш швидко стати сильнішим."
"Де це?"
"Захід."
***
Західна частина Арта.
Місце з неосяжними степами, засніженими полями, густими хвойними лісами тощо. Там жили нелюдські ворожі раси, такі як орки чи тролі.
Щоб потрапити на захід Арта, потрібно було проїхати "Шляхом Монстрів".
Зараз він був саме там, їхав верхи. Один.
"Хмм."
Проїжджаючи Шляхом Монстрів, він згадував слова Буркана: 'Коли я був молодим, я відточував там свої навички. Зрештою, захід — це місце постійних конфліктів і битв.'
Конфлікти і битви...
Там жило стільки нелюдських рас, і вони неминуче воювали між собою. Як наслідок, битва була стилем життя на заході.
Буркан вважав, що якщо людина зможе там постійно битися і виживати, вона стане набагато сильнішою.
У цьому був сенс.
Кан О послухався поради Буркана і прибув на Шлях Монстрів. Він планував залишитися тут на пів року і докласти всіх зусиль, щоб стати максимально могутнім.
Він розповів Едеру та Сефіро про те, що сталося, і попередив, що пів року діятиме самотужки.
"Хмм. Останнім часом я почав відставати. Гадаю, мені теж час підняти рівень."
Сефіро явно був на сьомому небі від щастя, що зможе на деякий час вирватися з лап Кан О.
"Справді."
Натомість Едер виглядав украй засмученим. Як і очікувалося від Едера. Він справді був найкращим.
"Або йди за паном Сефіро, або допомагай пану Ман Боку в його справах. Не забувай відпочивати і читай книжки, які давно хотів прочитати,", — сказав Кан О.
Він фактично наказав йому гарно проводити час, поки його не буде.
"Зрозумів.", — Едер кивнув.
"Бережи себе."
Кан О попрощався, а потім зустрівся з Ман Боком. Він пояснив йому ситуацію і попросив подбати про рибний бізнес, а також про Мшисту печеру.
"Не хвилюйся за мене.", — просяяв Ман Бок.
Іржання коня повернуло його до реальності.
"Га?"
Дорога розділялася на два шляхи.
"Поїдемо ліворуч.", — Кан О злегка пришпорив коня і змахнув віжками.
Через деякий час...
- Я на місці.
Кан О прибув до місця, яке було занадто малим, щоб називатися містом, але в якому жило занадто багато людей (або істот), щоб називатися селом.
Це була нейтральна зона, Кастен!
Величезний ринок для найманців.
***
Де була битва, там були і найманці. Захід був місцем нескінченних воєн. Це, очевидно, зробило його краєм, де найманці процвітали.
Кастен був місцем, яке вони використовували як свою базу.
Звісно, це був захід, відомий як рай для нелюдів. Тож абсолютна більшість найманців не були людьми. Людей чи гравців тут було вкрай мало. Адже більшість тутешніх рас вороже ставилися до людей і атакували б їх щойно побачивши.
На щастя, будь-які напади в Кастені були суворо заборонені. Це було єдине місце на всьому заході, де Кан О міг ходити безпечно.
- Що ж, почнемо?
Кан О попрямував до Асоціації Найманців Кастена.
Вона існувала тільки на заході, і щоб бути тут найманцем, потрібно було вступити до цієї організації.
Скрип.
Кан О відчинив двері і зайшов усередину. Всередині були незліченні нелюди. Там були довговухі ельфи, свиноподібні орки, антропоморфи (схожі на людей, але з вухами, носом і хвостом звіра), а також представники інших рас із різними особливостями.
Кан О ігнорував їх і підійшов до антропоморфа, який, здавалося, був тут працівником. Він виглядав так, ніби щойно вийшов із "Зоряних воєн" — копія Чубакки. Це був напівведмідь, чиє тіло вкривало коричневе хутро.
"Я прийшов, щоб стати найманцем."
"Якщо хочеш стати найманцем, зніми шолом і покажи своє обличчя," — промовив Чубакка... тобто антропоморф.
Кан О зняв шолом Барамута. Тоді інші нелюди подивилися на нього з цікавістю та ворожістю. Їхні раси відрізнялися, але думка була спільною: - Це людина!
"Ти друга людина, яка прийшла сюди за ці чотири дні, щоб стати найманцем,", — сказав ведмідь.
"Хтось прийшов раніше за мене?"
"Так. Чотири дні тому."
"Мм, хай там як, я хочу стати найманцем,", — сказав Кан О.
"Йди дорогою на захід звідси. На першій горі, яку побачиш, живе монстр, якого називають Клинковим Звіром. Убий одного і принеси його ікло. Це і є тест на найманця. Скажеш своє ім'я після того, як принесеш ікло."
Іншими словами: Якщо не зможеш принести ікло, то ти не вартий того, щоб я знав твоє ім'я.
"Зрозумів.", — Кан О знову одягнув шолом і вийшов з Асоціації.
І тут...
"Це людина... Може, вб'ємо його?", — прошепотів антропоморф із обличчям бульдога.
"Давай.", — кивнув інший антропоморф (із собачими вухами, носом і хвостом). Він був схожий на ши-тцу*.
Обидва вийшли з Асоціації та таємно пішли за Кан О.
***
- Хмм, що це за справи?
Кан О знав, що за ним стежать. Але проблема була в тому, що причин для цього не було. Він щойно прибув на захід, чому хтось переслідує його вже зараз?
- Гадаю, розберуся, коли вийдемо за межі міста.
Кастен був збудований посеред неосяжного степу. Тож коли він вийде, то одразу зрозуміє, хто за ним іде. Сховатися там було ніде.
Як і сказав працівник Асоціації, він пішов західною дорогою.
Через деякий час...
- Це вони?
За ним ішли двоє. Вони не просто спостерігали, вони явно переслідували його, навіть не намагаючись ховатися.
Кан О зупинився, і двоє антропоморфів підійшли до нього.
"У вас є якась справа до мене?" — запитав Кан О.
"Звісно." — антропоморф-бульдог розплився в посмішці. Вона була вкрай неприємною.
"У чому річ? Ви знаєте, хто я?"
"Знаю, Людино!"
"І?" — запитав Кан О. — "Чого ви хочете?"
Вираз обличчя Кан О спохмурнів, хоча за шоломом цього не було видно.
"У нашому племені є приказка: "Хороша людина — це мертва людина!" Правда ж?" — звернувся він до ши-тцу.
"Ага, ага." — той без вагань кивнув.
"Ха-а." — Кан О не міг у це повірити.
Він чув, що на заході ненавидять людей, але не очікував, що на нього нападуть просто так.
"У вас немає нічого проти мене особисто, але ви хочете мене вбити просто тому, що я людина?"
"Влучив у яблучко." — бульдог продовжував гидко посміхатися; Кан О справді захотілося врізати йому по пиці.
"Хе-хе." — ши-тцу теж оскалився.
Кан О вибухнув гнівом.
Його принизив і образив Валан, що серйозно зачепило його гордість. Кан О і так був розлючений до краю.
- А тепер ще й ви, покидьки, дивитеся на мене зверхньо!?
"Гей, ви, шматки лайна! Ви думаєте, що можете так зі мною розмовляти тільки тому, що так робив Валан!?" — проревів Кан О.
— — — — — —
Ши-тцу
