Група Кан О покинула село Недав (схід) і попрямувала до села Модрак (північ).
Оскільки це було єдине село в цій місцевості, що мало міжміську браму телепортації, село Модрак було найбільш процвітаючим районом у Великому Лісі.
Звичайно, село Модрак не було їхнім кінцевим пунктом призначення.
Вони підуть туди, щоб відремонтувати спорядження, а потім попрямують на захід, де знаходився Підземний лабіринт Пармарл.
До того ж, шлях напряму від села Недав був занадто довгим.
"У селі Модрак є аукціонний дім?" — запитав Кан О, сидячи верхи на своїй Юмі.
"Здається, немає", — відповів Анракум.
"Гмм".
Під час бою з Аманом Кан О використав рукавиці рангу BB як корм для Обжерливості. Тож йому потрібно було купити ще трохи одноразового спорядження.
"Чи не доведеться мені їхати до найближчого міста..." — пробурмотів Кан О.
"Навіщо тобі аукціонний дім?" — запитав Сефіро, що їхав пліч-о-пліч із ним.
"Одна з моїх навичок потребує спорядження для активації, а в мене зараз нічого немає під рукою".
"Будь-яка річ підійде?"
"Вона має бути щонайменше рангу BB і мати мінімальну вимогу 100 рівня".
Чим вищий рівень, тим краще. Зрештою, використання кращого спорядження дасть довший час дії.
Сефіро витягнув із інвентарю чорний лук.
"Я користувався цим луком деякий час тому. Як він тобі?"
Кан О оглянув лук.
Лук із Чорного Рогу був рангу A і мав мінімальну вимогу 150 рівня.
"Саме те, що треба".
Якби він використав таку річ рангу A як корм для Обжерливості, його здібності потроїлися б. Плюс, з такою високою вимогою до рівня, він зміг би підтримувати навичку понад 10 хвилин.
"Хочеш купити його?"
Очевидно, що це не було безкоштовно.
"Скільки?"
"Я продам його тобі всього за 300 золотих!" — сказав Сефіро таким тоном, ніби робив йому послугу.
"Я не купую".
Кан О похитав головою.
"Тц. Оскільки це ти, я готовий продати його собі у збиток. Як щодо 250 золотих?" — почав торгуватися Сефіро.
"Звучить справедливо".
Якби він сам виставив Лук із Чорного Рогу на аукціон, то, ймовірно, отримав би за нього близько 250 золотих.
"Давай за 230 золотих".
"Це вже..."
"Якби ти продав лук за 250 золотих в аукціонному домі, ти б отримав лише 225 золотих після сплати 10% комісії. 230 золотих — це краще, чи не так?"
"Ух. Зрозумів".
"Ось, тримай".
Він заплатив 230 золотих в обмін на Лук із Чорного Рогу.
Після цього група Кан О продовжила мандрівку крізь Великий Ліс на своїх Юмах.
На півдорозі вони зустріли Крюгера і були змушені вступити в запеклий бій, але все ж змогли його перемогти.
У будь-якому випадку, група Кан О благополучно прибула до села Модрак.
"Нам слід переночувати тут", — сказав Кан О, дивлячись на захід сонця.
"Тут є місце, де я часто зупиняюся. Ходімо туди".
Сефіро пішов попереду.
Через деякий час...
Після того як вони знайшли житло у вигляді будиночка на дереві, група Кан О розійшлася відпочивати.
Кан О ліг у гамак, що висів з одного боку кімнати, і відкрив вікно повідомлень.
Він отримав повідомлення від Асу.
⟨Оппа.⟩
⟨Так?⟩
⟨Ти ж пам'ятаєш, що ми домовлялися на 6 вечора цієї суботи?⟩
⟨Звичайно.⟩
⟨Я надіслала тобі адресу та маршрут до закладу через KakaoTalk.⟩
⟨Що це за місце?⟩
⟨Ти чув раніше про "Юрім"?⟩
⟨ Ні.⟩
⟨Чекай на це з нетерпінням. Там чудова їжа та прекрасна атмосфера!⟩
⟨Так, я справді чекаю на це.⟩
***
Як тільки на вулиці розвиднілося, група Кан О покинула село Модрак.
Мінг!
Чотири Юми щосили мчали крізь Великий Ліс.
Можливо, завдяки тому, що вони виїхали рано вранці?
Вони дісталися до кінцевого пункту призначення, Підземного лабіринту Пармарл, вже до полудня.
"Ходімо до входу".
Кан О рухався швидко.
Він не міг не прискорюватися при думці про новий демонічний меч, який чекав на нього всередині підземелля.
Знову Кан О стояв перед кам'яною брамою, що мала очі, ніс і рот.
Це був не лише вхід до Підземного лабіринту Пармарл, а й вихід!
Кан О озирнувся навколо. Він перевіряв, чи немає поблизу інших гравців, про всяк випадок.
- Я не дозволю іншим брати участь у тому, заради чого я так важко працював!
На щастя, крім його супутників, тут нікого не було.
"Здається, тут нікого немає".
"Справді".
Сефіро теж озирнувся. Навіть він своїм гострим зором нікого не помітив.
"Ну що ж, почнемо!"
Кан О дістав дві намистини з інвентарю.
Токен племені Нувак та Токен племені Недав обидва були чорними намистинами, але перший випромінював зелене світло, а другий — червоне.
Кан О вставив намистини в обидві «очниці».
Вони підійшли ідеально. Очі почали випромінювати світло, а обличчя на дверях стало схожим на того, хто щойно прокинувся після довгого сну.
Скрип!
Центр брами розійшовся, як автоматичні двері, відкриваючи шлях, що вів у підземний лабіринт.
- Нарешті!
Кан О стиснув кулаки.
"Моя робота тут, здається, закінчена", сказав Анракум, дивлячись на вхід до підземного лабіринту.
Він нічого не знав про те, що всередині лабіринту. Тож він не міг бути провідником там.
"Дякую тобі за все", — сказав Кан О.
"Завдяки тобі ми уникли багатьох небезпек. Ось, це твоя плата за супровід".
Сефіро виплатив йому належне.
"Дякую за вашу важку працю".
Едер потиснув руку Анракуму.
"Удачі вам усім".
Анракум сів на свою Юму і поїхав геть.
Тепер усе повернулося на свої місця; залишилися тільки Кан О, Едер та Сефіро.
"Ходімо".
Кан О увійшов першим, Сефіро та Едер рушили за ним.
[Ви входите в підземелля "Підземний лабіринт Пармарл".]
Щойно він увійшов, з'явилося системне повідомлення. Як і очікувалося, це дійсно був Підземний лабіринт Пармарл!
Але як тільки вони увійшли, двері за ними щільно зачинилися.
"Схоже, двері спроектовані так, щоб впускати лише тих, хто має токени", — сказав Кан О, дивлячись на зачинені двері.
"Це добре".
Сефіро розплився в посмішці.
Тепер це підземелля належало тільки їм.
"Хіба нам не варто скласти якийсь план? Зрештою, це ж "лабіринт"", — запитав Едер.
Адже лабіринт був створений для того, щоб ускладнити пошук виходу.
"Якби я міг, я б уже давно його склав. Але у нас немає ніякої інформації про цей лабіринт, тому будувати будь-який план неможливо", — сказав Кан О.
Якби їм зустрічалися лише складні або розгалужені дороги, їм не було б про що хвилюватися. Кан О зміг би знайти вірний шлях вперед, навіть якщо б це зайняло більше часу, ніж зазвичай.
З іншого боку, вони могли зіткнутися з набагато складнішим лабіринтом. Таким, де сам лабіринт постійно змінюється, або з магічними колами телепортації, розкиданими всюди, або навіть таким лабіринтом, який був влаштований так, що людина губиться і змушена блукати ним вічно.
Такі лабіринти не проходяться просто часом. Для їх проходження потрібно використовувати особливий метод.
"Це означає, що нам доведеться збирати стільки інформації, скільки зможемо, поки ми там", — сказав Сефіро.
"Якщо ми застрягнемо, ми завжди можемо просто використати сувій повернення", — сказав Кан О.
"А!"
Едер виглядав так, ніби він чітко зрозумів ситуацію.
"Ходімо".
Попереду були сходи, що вели під землю.
"Мені здається, що лабіринт по-справжньому почнеться, коли ми спустимося сходами", — сказав Сефіро.
"Ми не знаємо, з якими монстрами чи пастками зіткнемося, тож будьте напоготові".
"Добре".
Група Кан О почала спускатися сходами.
Стеля була засіяна кристалами, а стіни вкриті червоними та коричневими ліанами. А далі — роздоріжжя!
Тепер це було схоже на справжній лабіринт.
"Ніколи не знаєш, тут можуть бути пастки або магічні кола, які занесуть вас невідомо куди, тому будьте обережні".
Група Кан О обрала правий шлях.
"Стійте!"
Сефіро раптово підняв руку.
"Це пастка".
Його очі різко звузилися.
"Де?"
"Он там".
Сефіро вказав на стелю. Там була маленька дірочка.
"Якщо пройти центром дороги, з того отвору вилетять стріли. Давайте притиснемося до стіни".
Група Кан О притулилася спинами до стіни і пройшла повз пастку без жодних інцидентів.
"Пане Сефіро", — покликав Кан О.
"Так?"
"Схоже, ваша навичка знешкодження пасток на досить високому рівні..."
"Скоро вона досягне проміжного рангу".
"Будь ласка, йдіть попереду".
"Добре".
Після цього Сефіро продовжував доводити свою майстерність. Він бачив кожну пастку наскрізь і або сам їх знешкоджував, або вчив їх, як уникнути пастки.
"Як і очікувалося від вас, пане Сефіро!"
Едер показав йому великий палець.
- Як би мені використати цього хлопця ще більше... — зловмисно подумав Кан О.
У будь-якому випадку, група Кан О змогла прокласти собі шлях крізь лабіринт завдяки вмінню Сефіро знешкоджувати пастки.
Звичайно, це не вирішило всіх їхніх проблем. Зрештою вони зустріли свого першого монстра.
"Гмм. Я ніколи раніше не бачив цього монстра", — сказав Сефіро.
"Я теж ні", — сказав Кан О.
"Як нам взагалі його називати?" — запитав Едер.
Монстр був яскраво-червоним, ніби вкритим кров'ю.
Він був понад 2 метри на зріст.
Гуманоїдний монстр мав дві руки і дві ноги, а його тіло було роздуте від м'язів, як у бодібілдера. Його кругле обличчя нагадувало зміїне.
"М'язень?" — запитав Сефіро.
"Дізнаємося, коли він помре".
Вони дізнаються це після того, як уб'ють його.
Бам!
Кан О відштовхнувся від землі.
Хто перший нападе, той і виграє!
Він змахнув мечем зверху вниз зі швидкістю блискавки.
Кьяо!
Монстр верескнув і змахнув кулаком.
Його передпліччя було товщиною з колоду! М'язи на ньому здулися.
Шух!
Його замах видав свист, розсікаючи повітря!
Кан О вклав усю свою вагу в удар, щоб завдати якомога більше пошкоджень!
Його меч і кулак монстра зіткнулися.
Бризьк!
Меч Кан О залишив довгу рану на грудях м'язистого монстра, що призвело до вибуху осколків світла!
У той час як кулак монстра вдарив лише повітря.
Кан О не став ні відступати, ні відходити вбік; натомість він підійшов ще ближче до монстра і одночасно атакував та ухилився.
"Хах!"
Едер кинувся до монстра.
Тоді той розкрив долоню і змахнув нею на Едера.
Едер виставив щит перед собою.
Хлясь!
Його долоня вдарила по верху черепного щита.
"Ух!"
Навіть якщо б його м'язи не говорили про це самі за себе, його фізична сила була величезною. Тож Едер злегка похитнувся, хоча і заблокував атаку щитом.
Але потім...
М'язистий монстр опустив кулак.
Гуп!
Ціла жменя осколків світла посипалася з тіла Едера.
"Зберися!" — крикнув Кан О.
Проте...!
Осколки світла, які зазвичай мали б зникнути в повітрі, всмокталися в тіло монстра.
"Це..."
Він вперше бачив щось подібне в Арті. Однак він міг цілком впевнено сказати, що щойно сталося.
"Крадіжка Життя", — вигукнув Сефіро.
Крадіжка Життя.
Це було саме воно; монстр забирав чуже здоров'я собі.
Сефіро випустив стрілу.
М'язистий монстр раптово стрибнув назад, як жаба, ухиляючись від стріли Сефіро. Тоді Кан О скористався цією можливості, щоб стати перед Едером.
Кья!
Він кинувся на Кан О і замахнувся кулаком.
Кан О використав пласку частину меча, щоб заблокувати удар.
Тоді...!
Бум!
Невеликий вибух вирвався з його кулака.
Ця навичка була...
- Важкий Удар?
Це була основна навичка Едера — Важкий Удар.