Гробниця Бескамена II йшла вгору, тоді як Гробниця Бескамена I йшла під землю.
- Тож у кінці цієї гробниці на нас чекає мумія, га...
Піраміда і мумія. Йому здавалося, що чогось не вистачає.
"Тут є сфінкси?" - запитав Кан О.
Коли мова заходила про Єгипет, на думку часто спадали три речі.
Піраміди, сфінкси та мумії!
Він бачив піраміди, а Грано згадував про мумію, тож залишався лише сфінкс.
"Що таке сфінкс?"
Грано схилив голову.
"У нього людське обличчя, тіло лева і... Ну, така от штука..."
Кан О спробував пояснити, що таке сфінкс, але Грано виглядав так, ніби поняття не мав, про що він говорить.
"Це монстр?"
"Це справді "монстр", але..."
"Наскільки мені відомо, у пустелі Баритон немає сфінксів" - сказав Грано.
- Ну, цілком можливо, що їх і справді немає.
Не було жодного чіткого правила, яке б стверджувало: якщо є піраміди та мумії, то обов'язково мають бути і сфінкси.
"У будь-якому разі, які монстри з'являються в цьому підземеллі?" - запитав Кан О.
"Тут внизу з'являється лише один вид монстрів" - сказав Грано.
"Який саме?"
"Ось цей."
Грано вказав уперед.
Туп-туп-туп.
Він почув, як чиїсь лапки швидко наближаються до них, а також відчув кілька присутньостей.
Світло, що відбивалося від бронзових дзеркал, освітило їх.
"Цельтус!" - вигукнув Кан О.
Його очі заблищали.
Жуки завбільшки з людське обличчя — Цельтуси!
Це були рідкісні монстри, яких іноді можна було знайти в пустелях або лісах.
Кан О завжди хотів зустріти їх.
"Хе."
Кан О посміхнувся.
Їхнім прізвиськом було Золотий Жук!
Це були жуки із золотим панциром, і якщо їх перемогти, з них випадало золото.
З'явилася велика група Цельтусів. З першого погляду здавалося, що їх більше тридцяти.
"Йдіть сюди, мої золоті злитки!"
Кан О не міг стримати хвилювання і кинувся вперед.
"Ех, я знав, що він так вчинить."
Вираз обличчя Едера ніби казав: "Звісно, саме це він і зробив би.".
"Кажуть, якщо в молодості бути одержимим грошима, то в старості станеш лисим..." - Грано стурбовано подивився на Кан О.
"Він настільки одержимий грошима, що я не здивуюся, якщо він облисіє вже завтра" - прошепотів Едер.
"Зрозуміло. Було б досить кумедно побачити лисого пана Кан О" - додав Грано.
Хай там як, Кан О врізався в середину зграї Цельтусів і замахнувся демонічним мечем.
"Ха-ха-ха-ха!"
"Тц-тц."
"Тц-тц."
Побачивши це, Грано та Едер одночасно цокнули язиками.
***
Кан О завдав удару зверху вниз, гатячи по панциру Цельтуса.
Гуп!
Щоразу, коли Цельтус отримував пошкодження, з нього вилітали не уламки світла, а золотий пил.
Від цього Кан О відчував приємне поколювання при кожній атаці.
Чи це і було відчуття, коли плаваєш у басейні із золотом?
"Ого, погляньте, як летить золотий пил."
Кан О вишкірився.
Тріпотіння, тріпотіння.
Під золотими панцирами Цельтусів були прозорі крила. Вони затріпотіли ними і полетіли на Кан О.
Вони цілилися йому в голову, груди та живіт!
Кан О нахилив голову вбік, що дозволило йому уникнути зіткнення, і відбив демонічним мечем Цельтуса, що мітив у груди.
Нарешті, він ухилився від того, що цілив у живіт, розвернувши тіло.
Кан О виконував усі ці маневри плавно.
Тим часом Едер і Грано приєдналися до бою.
Щойно розпочалася бійка, Едер застосував свою Область Проклятої Землі.
Гуп!
Гуп!
Він послідовно активував прокляття Зруйнованого Валу та Іржавого Меча.
"Уо-о!"
Едер ударив щитом Цельтуса, що наближався.
Його щит яскраво сяяв.
Удар щитом!
Трісь.
Цельтус почав падати на землю.
Едер рушив уперед, переслідуючи жука, якого відкинув.
Важкий удар!
Він гахнув булавою по панциру Цельтуса.
Бум.
Завдяки вибуховому ефекту Цельтус відлетів ще далі.
Інші Цельтуси полетіли до нього.
Едер відбивав їх щитом, булавою та ногами.
Він теж почав збуджуватися, бачачи золотий пил.
"Ха-ха-ха!"
Справді, було щось у цьому золотому пилу, що засліплювало чоловіків.
Тріпотіння!
Чотири Цельтуси кинулися на Грано. Звук їхніх крил був досить гучним.
Грано вимовив заклинання і підняв вільну руку.
Водяна стіна!
Вода піднялася із землі, утворюючи перед ним стіну.
Бам!
Цельтуси врізалися головами в стіну, але їм не вистачило сили, щоб пробитися крізь неї.
Навпаки, вони жалюгідно борсалися, бо їхні крила намокли.
Грано простягнув руку.
Водяна стіна перетворилася на хвилю і розлетілася на всі боки.
Шух!
Хвиля повністю змила Цельтусів.
Без води немає прибирання!
Була лише одна проблема: вода змила і золотий пил, що висів у повітрі.
З часом кількість Цельтусів зменшувалася. Зрештою, атака Кан О повалила останнього жука.
"Хе."
Кан О так широко посміхався, наче з глузду з'їхав.
Він бачив навколо себе понад 30 тіл Цельтусів, а також золоті монети.
Зазвичай Кан О попросив би Едера зібрати всю здобич, але цього разу все було інакше.
Він нахилився і почав сам збирати золото.
"Один, два, три..."
"З них випало 10 золотих."
Кан О посміхнувся.
Тоді підійшов Грано і забрав три монети з його руки.
"Га?"
"Я забираю 30%."
Грано нахабно посміхнувся.
"Кхм. Звісно."
Кан О вирішив сховати решту золота за пазуху.
Однак тут підійшов Едер із трьома золотими в руці.
"Я візьму сьогоднішню оплату наперед."
Едер теж нахабно посміхнувся.
"Кхм."
Йому все одно довелося б віддати ці гроші, але здавалося, ніби Едер їх вкрав, а не він сам їх віддав.
"А тепер продовжимо полювання. Час — це гроші!" - вигукнув Кан О.
Єдине, що могло заповнити цю порожнечу в душі — золото!
"Час — це не гроші, жуки — ось гроші" - сказав Едер.
"Так, вбивайте все, що приносить гроші."
Кан О рушив уперед із широко розплющеними очима.
Через деякий час.
Трісь!
Демонічний меч Кан О розтрощив панцир ще одного Цельтуса.
Бах!
Тим часом Едер гатив булавою по іншому жуку.
Шух.
Грано добивав їх водою.
Група Кан О не хотіла втрачати жодного Цельтуса, тому вбивала кожного жука, якого бачила.
***
Гробниця Бескамена I була досить складною.
Там були перехрестя і навіть розгалуження на три шляхи. Були навіть шляхи, що вели вниз, і ті, що вгору.
Грано знав, де бос, тож у них не було проблем із пошуком правильної дороги.
Принаймні, не мало бути...
"Це сюди."
З двох шляхів Грано обрав той, що веде вниз.
"Тоді ходімо сюди."
Кан О вказав на протилежний шлях.
"Пане Кан О. Я знаю, як сильно ви любите Цельтусів, але... Якщо ми й далі будемо йти не туди, то навіть мені буде важко знайти дорогу" - сказав Грано з зітханням.
"Ще разочок!"
Кан О молитовно склав руки.
Саме так.
Він хотів зробити якомога більше гаків, щоб убити більше Цельтусів.
Тому він навмисно ігнорував вказівки Грано і йшов іншим шляхом.
"Ех, добре. Це востаннє... Це справді востаннє."
Глибоке зітхання вирвалося з грудей поважного Грано.
"Гаразд."
Кан О вишкірився і продовжив шлях, який обрав сам.
***
Гуркіт.
Величезний валун розміром з прохід котився за ними.
"Тікайте!"
Кан О, Едер і Грано уникали валуна і бігли проходом, який щойно пройшли.
"Хе-хе. Я ж казав, що це був неправильний шлях!" - кричав Грано на бігу.
"Ха-ха. Вже... надто пізно. Хух, хух! У вас... є спосіб витягнути нас із цієї халепи?"
Кан О старанно біг.
Валун котився по схилу, тому ставав дедалі швидшим.
Це означало, що відстань між ним і групою Кан О скорочувалася.
"Уа-а, клянуся, мне катастрофічно не щастить!"
Едер, який спочатку був попереду, помінявся місцями і тепер біг позаду них двох.
Іншими словами, він мав бути першим, кого розчавить валун.
Звичайно, Едер був би не єдиним. За такої швидкості Кан О та Едер також були б розплющені.
- Чи варто мені використати Тригер Диявола?
Якби він використав його, то отримав би доступ до різноманітних здібностей, пов'язаних із темрявою. Якби він використав Переміщення крізь Безодню, то зміг би уникнути цього валуна!
Крім того, якби він вгадав із часом, він міг би перемістити Едера в безпечне місце.
Проблема була в Грано. Він не міг придумати способу врятувати і його також.
У цей момент Грано зупинився.
"Будь ласка, міцно тримайтеся за мою мантію."
"У вас є вихід?"
"Швидше!"
Кан О та Едер вчепилися в мантію Грано.
Грано дістав зі свого підпростору магічний пристрій. Це було дзеркало з вигравіруваним на ньому магічним колом.
Він високо підняв дзеркало і вигукнув: "Телепортація!"
Щойно він промовив ключове слово, дзеркало почало випромінювати світло.
Вжух.
Групу Кан О засмоктало в дзеркало.
Вони зникли, а дзеркало покотилося по підлозі.
У той же самий час!
Трах-бабах!
Валун пронісся там, де щойно була група Кан О.
Він прокотився до самого кінця проходу і з гуркотом врізався в стіну, тільки тоді зупинившись.
Прохід заповнила тиша і пил.
Дзеркало все ще лежало на землі.
Хоча воно було розбите, магічне коло та уламки склалися у щось схоже на посмішку.
Здавалося, воно посміхається, бо виконало свою роботу!
***
Зазвичай просторова магія була неймовірно складною, і за неї було важко навіть братися.
Тому вона вимагала багато часу та підготовки.
Якщо ж ні, то вона потребувала величезних магічних кіл, як у міжміських брамах, а також людей для їх підтримки.
Однак телепортація була різновидом просторової магії, але вона не мала жодного з вищезгаданих обмежень.
Іншими словами, вона не потребувала особливої підготовки, і на її чаклування не витрачалося багато часу.
Її можна було активувати миттєво, як це зробив Грано за допомогою магічного пристрою.
Однак!
Була одна величезна проблема: неможливо було обрати місце, де опинишся.
Крім того, вона мала дуже малий радіус дії.
Отож!
Кан О, Грано та Едер впали на землю в якомусь невідомому проході все тієї же Гробниці Бескамена I.
Гуп!
"Ох!"
Едер, який опинився знизу, заборсався. Він, по суті, став людським гамбургером і намагався виповзти.
"Пане Грано, будь ласка, відсуньтеся!" - крикнув Кан О, який був посередині.
"А, вибачте."
Грано нарешті прийшов до тями, зрозумів ситуацію і підвівся.
Слідом за ним підвелися Кан О та Едер і обтрусилися.
Кан О озирнувся навколо. На щастя, жодні валуни в їхній бік не котилися.
"Пфух, ми повернулися на початок" - сказав Грано зі зітханням.
Телепортація була чудовою для уникнення небезпеки, але випадкове місце, куди вона їх перенесла, виявилося початком підземелля.
Кан О лише вишкірився.
"Хе, гадаю, з цим нічого не поробиш. Просто підемо далі, вбиваючи Цельтусів по дорозі."
Схоже, у нього з'явився ще один шанс убити більше золотих жуків, або Цельтусів.
"Натомість ви будете слухатися мене. У мене більше немає магічних пристроїв, які могли б витягнути нас із біди" - сказав Грано, пильно дивлячись на Кан О.
"Якби ми були трохи обережнішими..."
"Робіть, як знаєте. Якщо ви цього хочете, я йду геть" - твердо сказав Грано.
"Я піду з вами, пане Грано."
Едер притулився впритул до Грано.
"Кхм. Добре, я зрозумів."
Кан О не мав іншого вибору, окрім як слухатися Грано.
Після цього група Кан О просувалася Гробницею Бескамена I з вражаючою швидкістю.
Грано жодного разу не обрав неправильний шлях. Крім того, валуни більше не котилися.
"Ми на місці."
Грано зупинився.
Перед ними були кам'яні ворота, щільно зачинені з обох боків.
"Ми справді швидко сюди дісталися."
Едер подивився на Кан О поглядом, що промовляв: "Якби не ти!".
Кан О відчув докори сумління. Він уникнув погляду Едера і запитав: "Мумія всередині?"
"Так."
"Що ж, погляньмо на цю мумію, га?"
Кан О ступив уперед і штовхнув кам'яні ворота.
Скрип.
Кам'яні ворота почали відчинятися.