Ліч був Архімагом, що добровільно наклав заборонене заклинання, щоб перетворитися на нежить у гонитві за безсмертям.
Тоді як коли вправний лицар ставав нежиттю, то ставав Лицарем Смерті.
Якщо так, то що щодо короля тієї країни, що перетворився на нежить через прокляття?
"Це Безсмертний Король?" — запитав Едер.
"Так. Безсмертний Король Арумоде."
Давно, до піднесення Імперії Алтейн, на континенті було кілька країн, що змагалися за верховенство.
Це було схоже на період Воюючих Держав у Китаї, період Сенґоку в Японії чи період Трьох Королівств у Кореї.
У той час існувала слабка й маленька країна під назвою Ґрехем, якою правив Арумоде.
Королівство Ґрехем зазнавало незліченних вторгнень від сусідніх країн.
З Королівством на межі краху від цих постійних вторгнень Арумоде зробив радикальний вибір.
Він вирішив використати прокляту пам'ятку Катана; Катан убив найбільше людей в історії й згодом був відомий як найвідоміший маг.
Як результат столиця була охоплена магією смерті.
Арумоде, королівська сім'я, дворяни й навіть цивільні не змогли уникнути смерті.
Солдати й командири сусідніх країн поза палацом теж були знищені.
Після цього незліченна нежить вийшла з землі в Ґрехемі.
Тепер Королівство Ґрехем стало мисливськими угіддями для гравців, відомими як Руїни Ґрехема.
Бос Руїн Ґрехема був ніким іншим, як самим Арумоде.
"Це точно сильніше тіло, ніж те, що в мене зараз."
Едер вказав на себе худим пальцем.
На черепі все ще були чорні плями від блискавки Карако.
"Це тіло досить зношене, так?" — запитав Кан О.
"Воно ось-ось розвалиться. Це все ще найкраще, що в мене є, наразі," — відповів Едер.
У попередній резиденції, підземеллі "Прихована Лабораторія", він тримав великі купи кісток.
З тих незліченних кісток цей скелет був у найкращому стані.
"Час змінити."
"Це правильно."
"Гаразд. Тоді змінимо на тіло Арумоде. І приберемо заодно."
"Приберемо?"
Яке прибирання?
"Безсмертний Король Арумоде тримає всіх цих справді гидких хлопців."
Кан О зробив неприємний вираз, ніби дивився на сміття чи комах.
"Які хлопці?"
Це був перший раз, коли Едер бачив такий огидний вираз. Тож йому стало цікаво.
Кан О коротко відповів: "Грабіжники могил!"
***
"Угх," — простогнав Сефіро, що прибув до місця зустрічі.
Вони розійшлися лише вчора.
Тож він вірив, що Кан О не покличе його деякий час.
Однак всього через день йому зателефонував Кан О, і у Сефіро не залишилося вибору.
"Що ми робимо сьогодні?" — запитав Сефіро.
"Будь ласка, допоможіть мені полювати на Безсмертного Короля Арумоде," — сказав Кан О.
"Безсмертного Короля Арумоде?"
Сефіро нахилив голову. Він чув це ім'я десь раніше.
"Це бос-монстр нежиті 150-го рівня. Респавниться раз на день у Руїнах Ґрехема," — коротко пояснив Кан О.
"Руїни Ґрехема... Чи не домен Грабіжників могил?"
"Я чув, що там гидкі люди."
"Якщо ми увійдемо в Руїни Ґрехема, то вони влаштують галас, кажучи, що ми ввійшли на їхню територію. Не кажучи вже про те, якщо ми хочемо вбити боса-монстра, то мусили б пробитися спочатку."
"Напевно так," — сказав Кан О, ніби його це зовсім не стосувалося.
"Тоді чому ми туди йдемо?"
"Я хочу змінити тіло цьому хлопцю."
Кан О вказав на Едера.
Едер посміхнувся, ніби кажучи "Будь ласка, подбайте про мене.". Звичайно, насправді це не виглядало як посмішка.
"Ах, ви казали щось про те, що з сильнішим тілом зможете використовувати більше сили."
Сефіро відразу згадав, що сказав Едер.
"Саме так," — відповів Едер.
"Вам справді потрібне тіло Безсмертного Короля Арумоде?" — запитав Сефіро.
"Не обов'язково, але немає причин брати інші."
"Битися з Грабіжниками могил недостатня причина?"
У відповідь Кан О просто посміхнувся.
"Пане Сефіро."
"Так?"
"Перед нами торт, але по дорозі ми бачимо таргана. Ви б уникнули таргана й утекли далеко?"
"То Грабіжники могил для вас не більше ніж таргани?"
Грабіжники могил, яких знав Сефіро, точно не були тарганами. Вони були принаймні на рівні скорпіонів.
Звісно, він погоджувався, що Грабіжники могил — сміття.
Однак Кан О не погоджувався з лінією думок Сефіро.
Кан О твердо сказав: "Вони навіть не таргани."
***
Замкові стіни обвалилися в різних місцях. Верх укріплень навіть не видно.
Королівський палац, кам'яні статуї, а також те, що виглядало як фонтани, все зношене. Все в руїнах.
Це були Руїни Ґрехема.
Місце, де безперервно з землі вилазила нежить.
Але щоразу, коли нежить висовувала голову, гак відразу встромлявся в неї.
Могильні грабіжники тягнули нежить і відразу вбивали.
"Отруйний Гуль, убитий," — сказав могильний грабіжник у фіолетовій масці й капюшоні.
"Зберіть предмети. Потім рушимо до наступної точки," — сказав інший могильний грабіжник у подібному вбранні.
"Зрозумів."
Це не було полюванням; це була однобічна бійня, що відбувалася всюди в Руїнах Ґрехема.
Тим часом чоловік, що зробив це місце бійнею, був у тронній залі, де респавнився Арумоде.
Він був лідером Грабіжників могил і гільдмайстром гільдії Смертельне Зілля Малкольмом.
"Проблем немає?" — запитав Малкольм віце-капітана.
"Ми збираємо все як зазвичай," — сказав віце-капітан.
"Стежте, щоб ніхто не байдикував чи не намагався вкрасти предмети."
"Зрозумів."
Гільдія Смертельне Зілля була майстернею.
Майстерня по суті фабрика, що заробляла гроші через гру.
Вона працювала членами як рабами й керувалася як фабрика-потогонка. Лідери керували без уваги до умов чи добробуту робітників і з поганою зарплатою!
"Не забудьте зібрати всіх вчасно."
"Зрозумів."
"Пам'ятайте, що Арумоде вартий в сотні разів більше за сміття зовні!" — сказав Малкольм.
Це була фраза, що віце-капітан чув сотні разів.
- Це важливо, бо в кінцевому підсумку все дістається йому.
Віце-капітан внутрішньо обкусив його.
Малкольм був Алхіміком.
Він збирав отруту з тіла Арумоде й створював так звану Отруту Арумоде.
Отрута Арумоде була найпотужнішою отрутою, що могли використовувати гравці зараз.
Тож продавалася за високу ціну для гравців, що проводили великомасштабні рейди, гільдійські війни чи планували вбивства.
Малкольм забирав собі 100% прибутку.
Невеликий прибуток від "сміття", що згадував Малкольм, чи нежиті-монстрів зовні, йшов його робітникам.
Незважаючи на це, віце-капітан й інші члени Смертельного Зілля не могли піти.
Вони всі були в боргу перед Малкольмом, і за ним стояв гангстер.
У той момент...
"Га?"
Малкольм насупився.
[Гільдія "Йдемо втрьох" оголосила війну.]
[Гільдійська війна зараз розпочнеться.]
[Тривалість гільдійської війни — один день.]
[Поки триває гільдійська війна, маркер гільдії й назва з'являться над іменем кожного члена.]
Це повідомлення побачив не лише Малкольм, але й усі члени Смертельного Зілля одночасно.
"Що це!?"
Малкольм виглядав шокованим. Гільдійська війна так раптом?
"Президенте!" — покликав віце-капітан тремтячим голосом.
"Заспокойся. Спочатку дізнайся, що можеш про гільдію "Йдемо втрьох"."
"Зрозумів."
Щойно віце-капітан був готовий піти, Малкольм зупинив його.
"Ой, спочатку скажи всім робітникам зібратися тут."
"Так, сер."
Віце-капітан пішов.
Вони швидко йшли й були занурені в думки.
Гільдійська війна триватиме один день. Наша гільдія має 50 членів і ранг гільдії C. Якщо так, то вони мусили заплатити заставу 2000 золота, щоб оголосити війну...
Застава за оголошення війни відрізнялася залежно від тривалості гільдійської війни, рангу гільдії й членів гільдії.
Застава Смертельного Зілля коштувала 2000 золота!
Це вартістю 20 мільйонів вон!
Переможна сторона могла вимагати компенсацію до п'яти разів більше застави.
Тож якщо вони переможуть, то отримають 10 000 золота! У реальних грошах це 100 мільйонів вон!
Щоб перемогти в гільдійській війні, одна сторона або мусила здатися в межах часу, або втратити 80% членів, або втратити гільдмайстра.
Якщо жодна з умов не виконана в межах часу, то сторона, що оголосила війну, програє.
Однак гільдія "Йдемо втрьох" встановила тривалість гільдійської війни лише один день.
Гільдії Смертельне Зілля потрібно було протриматися лише один день.
"Але факт, що вони ініціювали таку невигідну бійку, означає..."
Обличчя віце-капітана потемніло ще більше. Він мав погане передчуття. Щось було не так.
***
Було два типи людей, яких Кан О не любив. Ні, скасувати, ненавидів.
Перший — хтось, хто зловживає владою над іншими.
Хоча він робив те саме з Едером, Даріоном і Сефіро з їхніми контрактами.
"Якщо я роблю, то це романтично. Якщо інші роблять, то це афера."
Кан О мав таку сміттєву філософію "Якщо я роблю, то нормально, але якщо інші — то ні".
Другий — ті, хто покладається на число.
"Особливо гільдії!"
Кан О не мав проблем із маленькими гільдіями друзів чи авантюристів, чи ремісницькими гільдіями.
Він ненавидів великі гільдії, що поводяться зарозуміло, чи злі гільдії, що монополізують мисливські угіддя.
Гільдія Смертельне Зілля, відома як Грабіжники могил, була однією з цих злих гільдій.
"Треба позбутися всіх цих гільдій, що беруть власність на підземелля й вимагають плату за вхід, чи тих, хто претендує на підземелля як свою територію!"
Саме тому Кан О планував знищити Грабіжників могил.
Зараз Кан О, Едер і Сефіро оглядали Руїни Ґрехема з вершини пагорба.
"Ми справді йдемо на них у лоб?" — запитав Сефіро.
"Це єдиний спосіб, щоб вони не втекли," — сказав Кан О, не відводячи погляду вниз.
Найнадокучливіша тактика, що могли використати Грабіжники могил — сховатися.
Оскільки їм потрібно було протриматися лише день.
Але що, якби троє пішли прямо в серце їхньої території?
"Вони кинуться до нас, як метелики на полум'я."
Тоді вони просто мусили розтрощити їх.
Сефіро зітхнув від впевненої пози Кан О.
"Я знаю, наскільки ви сильні, пане Кан О, але це все одно 3 проти 50."
"Я виграв 1 проти 100."
Зрештою я той, хто пройшов Бій проти ста чоловік!
Сефіро заткнувся.
Він мав рацію. Кан О виграв бій 1 проти 100, тож чому не міг виграти 3 проти 50?
Але чому він відчував, що важче мати справу з ним, ніж з некомпетентним начальником?
- Цей хлопець найгірший.
Якби він міг повернутися в минуле, то дав би собі хорошого копняка за те, що сказав в інтерв'ю, що дасть тому, хто пройде Бій проти ста чоловік, що завгодно.
Едер підійшов ззаду й постукав по плечу, намагаючись втішити.
"Легше просто прийняти."
"Ахем."
У той момент Кан О, що дивився вниз на Руїни Ґрехема, побачив щось.
Був користувач, що їхав верхи до руїн.
Враховуючи напрямок, звідки їхав, мусив приїхати з найближчого міста.
"Він мусив мати інформацію про нашу гільдію."
Здогад Кан О був точним.
Він дивився на віце-капітана гільдії Смертельне Зілля.
Віце-капітан отримав інформацію про гільдію "Йдемо втрьох" з Бюро Гільдій і повертався.
Кан О перевірив час.
"Залишилася одна година до респавну Арумоде."
Все закінчиться, щойно переможуть гільдію Смертельне Зілля й Арумоде, і він дасть Едеру його тіло.
Це буде легко.
"Тоді йдемо?"
Кан О пішов першим.
"Гаразд."
Едер відразу пішов за ним.
"Якщо не уникнути. Краще насолодитися," — пробурмотів Сефіро, ніби запам'ятовував заклинання, і почав рухатися.
Кан О, Едер і Сефіро рушили до Руїн Ґрехема.